КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Затверджений Законом від 28.12.60 ( 1000-05 ) ВВР, 1961, N 2 ст. 15 )
Стаття 1 - стаття 93-1
Стаття 166 - стаття 236-6
Стаття 237 - стаття 356
Стаття 357 - стаття 449
 
                          Розділ другий

                  Порушення кримінальної справи,
                  дізнання і попереднє слідство

                             Глава  8

                  ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

     Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальної
                справи

     Приводами до  порушення  кримінальної справи є:
     1) заяви або повідомлення підприємств,  установ, організацій,
посадових  осіб,  представників  влади,  громадськості або окремих
громадян;
     2) повідомлення   представників   влади,   громадськості  або
окремих  громадян,  які  затримали  підозрювану  особу  на   місці
вчинення злочину або з поличним;
     3) явка з повинною;
     4) повідомлення, опубліковані в пресі;
     5) безпосереднє   виявлення   органом   дізнання,    слідчим,
прокурором або судом ознак злочину.
     Справа може бути порушена  тільки  в  тих  випадках,  коли  є
достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

     Стаття 95. Заяви і повідомлення про злочин

     Заяви або повідомлення представників влади,  громадськості чи
окремих громадян про злочин можуть  бути  усними  або  письмовими.
Усні  заяви  заносяться  до протоколу,  який підписують заявник та
посадова   особа,   що   прийняла   заяву.   При   цьому   заявник
попереджується  про відповідальність за неправдивий донос,  про що
відмічається в протоколі.
     Письмова заява  повинна бути підписана особою,  від якої вона
подається.  До  порушення  справи  слід  пересвідчитися  в   особі
заявника,  попередити  його  про  відповідальність  за неправдивий
донос і відібрати від нього відповідну підписку.
     Повідомлення підприємств,  установ,  організацій  і посадових
осіб повинні бути викладені в письмовій формі.
     Повідомлення представників  влади,  громадськості або окремих
громадян,  які  затримали  підозрювану  особу  на  місці  вчинення
злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.

     Стаття 96. Явка з повинною

     У разі   явки  з  повинною  встановлюється  особа  того,  хто
з'явився,  після  чого  складається  протокол,  в  якому  детально
викладається   зроблена   заява.  Протокол  підписують  особа,  що
з'явилася з повинною, і посадова особа, що склала протокол.

     Стаття 97. Обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про
                злочини і порядок їх розгляду

     Прокурор, слідчий,   орган  дізнання  або  суддя  зобов'язані
приймати заяви  і  повідомлення  про  вчинені  або  підготовлювані
злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
     По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган
дізнання  або  суддя  зобов'язані  не  пізніше  триденного  строку
прийняти одно з таких рішень:
     1) порушити кримінальну справу;
     2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
     3) направити заяву або повідомлення за належністю.
     Одночасно  вживається  всіх  можливих  заходів, щоб запобігти
злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що
свідчать   про  реальну  загрозу  життю  та  здоров'ю  особи,  яка
повідомила   про   злочин,   слід  вжити  необхідних  заходів  для
забезпечення  безпеки  заявника,  а  також  членів  його  сім'ї та
близьких  родичів,  якщо  шляхом погроз або інших протиправних дій
щодо них робляться спроби вплинути на заявника.
     Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення  про  злочин
до  порушення  справи,  така  перевірка  здійснюється  прокурором,
слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів  шляхом
відібрання  пояснень  від  окремих  громадян чи посадових осіб або
витребування необхідних документів.
(  Стаття  97  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 98. Порядок порушення справи

     При наявності приводів і  підстав,  зазначених  у  статті  94
цього   Кодексу,  прокурор,  слідчий,  орган  дізнання  або  суддя
зобов'язані винести  постанову,  а  суд  —  ухвалу  про  порушення
кримінальної  справи,  вказавши  приводи  і  підстави до порушення
справи,  статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується
справа, а також дальше її спрямування.
     Якщо на момент  порушення  кримінальної  справи  встановлено
особу,   яка  вчинила  злочин,  кримінальну  справу  повинно  бути
порушено щодо цієї особи.
     Справи, зазначені  в  частині  1  статті  27  цього  Кодексу,
порушуються народним суддею, а у випадках, передбачених частиною 3
статті 27 цього Кодексу, — прокурором.
     Після порушення справи:
     1) прокурор направляє  справу  для  провадження  попереднього
слідства або дізнання;
     2) слідчий  починає  попереднє  слідство,  а  орган  дізнання
починає дізнання;
     3) суд   направляє   справу   прокуророві   для   провадження
попереднього   слідства   або  дізнання,  а  справи  про  злочини,
зазначені в  частині  1  статті  27  цього  Кодексу,  приймає  для
розгляду в суді.
( Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 358/95-ВР від 05.10.95 )

     Стаття 98-1. Запобіжне обмеження щодо особи, відносно якої
                   порушено кримінальну справу

     У разі,  коли  кримінальну справу порушено щодо певної особи,
прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій  особі
виїжджати за межі України до закінчення попереднього розслідування
чи  судового  розгляду,  про  що  виносить  мотивовану   постанову
(ухвалу).
( Кодекс доповнено статтею 98-1 згідно із Законом N 358/95-ВР  від
05.10.95 )

     Стаття 99. Відмова в порушенні справи

     При відсутності  підстав  до  порушення  кримінальної  справи
прокурор,  слідчий,  орган дізнання або суддя своєю постановою,  а
суд — ухвалою відмовляють у порушенні кримінальної справи,  про що
повідомляють  заінтересованих  осіб  і   підприємства,   установи,
організації.
     Якщо в  результаті  перевірки  заяви  чи   повідомлення,   що
надійшли,   не  встановлено  підстав  для  порушення  кримінальної
справи,  але матеріали перевірки  містять  дані  про  наявність  у
діянні  особи  адміністративного  або дисциплінарного проступку чи
іншого порушення громадського порядку,  прокурор,  слідчий,  орган
дізнання,   суддя  вправі,  відмовивши  в  порушенні  кримінальної
справи,  надіслати заяву або повідомлення на  розгляд  громадській
організації,  товариському суду,  комісії в справах неповнолітніх,
трудовому  колективу  або  адміністрації  підприємства,  установи,
організації  для  вжиття  відповідних  заходів впливу або передати
матеріали  для  застосування  в  установленому   порядку   заходів
адміністративного  стягнення.
( Стаття 99 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 99-1. Оскарження рішень про відмову в порушенні
                  кримінальної справи

     Постанову слідчого  і органу дізнання про відмову в порушенні
кримінальної справи може бути оскаржено відповідному  прокуророві,
а   якщо   таку   постанову  винесено  прокурором  —  вищестоящому
прокуророві.  Скарга  подається  особою,   інтересів   якої   вона
стосується,  або  її  представником  протягом  семи  днів  з   дня
одержання копії постанови.
     У разі  відмови  прокурора  скасувати постанову про відмову у
порушенні кримінальної  справи  скарга на цю  постанову  подається
особою,  інтересів  якої вона стосується,  або її представником до
суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.
     Постанова судді  або  ухвала  суду  про  відмову  в порушенні
кримінальної справи може бути  оскаржена  особою,  інтересів  якої
вона  стосується,  або  її  представником протягом семи днів з дня
одержання копії  постанови  або  ухвали  до  вищестоящого  суду  в
порядку,  передбаченому  частиною другою статті 354 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено  статтею  99-1  згідно  з Законом N 2857-12 від
15.12.92 ) 

     Стаття 100. Нагляд прокурора за законністю порушення
                 кримінальної справи

     Нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор.
     Слідчий і   орган   дізнання   зобов'язані  не  пізніше  доби
направити прокуророві копію постанови про  порушення  кримінальної
справи  або  про  відмову  в  порушенні такої справи.
     Якщо справу порушено без законних підстав,  прокурор закриває
її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій,
скасовує постанову про порушення справи.
     У разі  безпідставної  відмови в порушенні справи слідчим або
органом дізнання  прокурор  своєю  постановою  скасовує  постанову
слідчого або органу дізнання і порушує справу.
     У разі  безпідставного  порушення  справи  або  безпідставної
відмови  в  порушенні  справи  суддею або судом прокурор приносить
протест  на  постанову  судді   або   ухвалу   суду   в   порядку,
встановленому  цим  Кодексом.
( Стаття 100 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )


                           Г л а в а  9

             ОРГАНИ ДІЗНАННЯ І ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА

     Стаття 101. Органи дізнання

     Органами дізнання є:
     1) міліція;
     1-1) податкова міліція - у справах про  ухилення  від  сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у  справах  про
приховування валютної виручки;
     2) органи безпеки —  у  справах,  віднесених  законом  до  їх
відання;
     3) командири   військових   частин,   з'єднань,    начальники
військових установ — у справах про всі злочини, вчинені підлеглими
їм   військовослужбовцями   і   військовозобов'язаними   під   час
проходження  ними зборів,  а також у справах про злочини,  вчинені
робітниками  і  службовцями  Збройних  Сил  України  у  зв'язку  з
виконанням   службових  обов'язків  або  в  розташуванні  частини,
з'єднання, установи;
     4) митні органи — в справах про контрабанду;
     5) начальники виправно-трудових установ,  слідчих ізоляторів,
лікувально-трудових      профілакторіїв     і     виховно-трудових
профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку
несення  служби,  вчинені  працівниками  цих  установ,  а  також у
справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;
     6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі
і порушення протипожежних правил;
     7)   органи  охорони  державного  кордону  —  у  справах  про
порушення державного кордону;
     8) капітани   морських   суден,  що  перебувають  у  далекому
плаванні.
( Стаття 101 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  6834-10
від 16.04.84, N 8627-10  від  20.03.85,  Законами  N  2857-12  від
15.12.92,  N  2468-12  від  17.06.92,  N  85/98-ВР  від  05.02.98,
N 1134-XIV ( 1134-14 ) від 08.10.99 )

     Стаття 102. Органи попереднього слідства

     Органами попереднього слідства є слідчі  прокуратури,  слідчі
органів внутрішніх  справ,  слідчі  податкової  міліції  і  слідчі
органів безпеки. ( Стаття  102  із  змінами,  внесеними  згідно  з
Указами ПВР  від  13.06.63,  N  117-08  від  30.08.71,  Законом  N
2857-12 від 15.12.92, N 85/98-ВР від 05.02.98 )


                           Г л а в а 10

                             ДІЗНАННЯ

     Стаття 103. Повноваження органів дізнання

     На органи    дізнання    покладається    вжиття    необхідних
оперативно-розшукових заходів з метою виявлення  ознак  злочину  і
осіб, що його вчинили.
     Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно
повідомляє  прокурора.
( Стаття 103 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3351-12  від
30.06.93 )

     Стаття 104.  Порядок  провадження  дізнання
                  у кримінальних справах

     За наявності  ознак злочину,  що не є тяжким,  орган дізнання
порушує    кримінальну    справу    і,     керуючись     правилами
кримінально-процесуального   закону,   проводить   слідчі  дії  до
встановлення особи,  яка його вчинила. Після цього орган дізнання,
додержуючи  строків,  передбачених  частиною  1  статті  108 цього
Кодексу, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає
прокурору для затвердження.
     У разі порушення органом дізнання справи  про  тяжкий  злочин
він  зобов'язаний  передати  її  слідчому  через  прокурора  після
виконання невідкладних слідчих дій у межах  строків,  передбачених
частиною 2 статті 108 цього Кодексу.
     Якщо у  справі  про  тяжкий  злочин, що передана слідчому, не
встановлено особу, яка  його  вчинила,  орган  дізнання  продовжує
виконувати  оперативно-розшукові  дії і повідомляє слідчого про їх
наслідки.
     Після вступу слідчого у  справу  орган  дізнання зобов'язаний
виконувати   доручення   слідчого   шодо   проведення  слідчих  та
розшукових дій.
( Стаття 104 в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )

     Стаття 105. ( Стаття 105 виключена на підставі Закону  
                 N 3351-12 від 30.06.93 )
                 Дії органів дізнання у справах, в яких
                 провадження попереднього слідства 
                 не є обов'язковим

     У справах, в яких  провадження  попереднього  слідства  не  є
обов'язковим, матеріали дізнання є підставою для  розгляду  справи
в суді.
     Дізнання   в   цих   справах   провадиться   за    правилами,
встановленими цим Кодексом для попереднього  слідства,  за  такими
винятками:
     1) при провадженні дізнання захисник до участі  в  справі  не
допускається;
     2) потерпілий, цивільний  позивач,  цивільний  відповідач  по
закінченні дізнання не ознайомлюються з матеріалами справи,  а  їх
лише повідомляють про закінчення  дізнання  і  направлення  справи
прокуророві;
     3) правила, встановлені частиною 2 статті 114  цього  Кодексу
відносно  слідчого,  не  поширюються  на  особу,   яка   провадить
дізнання.  При  незгоді  з  вказівками  прокурора  орган  дізнання
вправі  оскаржити  їх  вищестоящому  прокуророві,   не   зупиняючи
виконання цих вказівок.
     Після закінчення дізнання орган дізнання  надсилає  матеріали
прокуророві,  з  затвердження  якого  справа   направляється   для
розгляду в суді.

     Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у
                 вчиненні злочину

     Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні
злочину,  за  який  може  бути  призначено  покарання  у   вигляді
позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:
     1) коли  цю  особу   застали   при   вчиненні   злочину   або
безпосередньо після його вчинення;
     2) коли очевидці,  в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на
дану особу, що саме вона вчинила злочин;
     3) коли на підозрюваному або на його одягу,  при ньому або  в
його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
     При наявності інших  даних,  що  дають  підстави  підозрювати
особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі,
коли ця особа намагалася втекти,  або коли вона не має  постійного
місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.
     Про кожний випадок затримання особи,  підозрюваної у вчиненні
злочину,  орган  дізнання   зобов'язаний   скласти   протокол   із
зазначенням підстав,  мотивів,  дня,  години,  року, місяця, місця
затримання,  пояснень затриманого,  часу складання  протоколу  про
роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою
статті 21 цього Кодексу,  права мати побачення  із  захисником  до
першого допиту і протягом двадцяти чотирьох годин зробити письмове
повідомлення  прокурору,  а  також  на  вимогу  прокурора   подати
матеріали, що стали підставою для затримання. Протокол  затримання
підписується особою,  яка  його  склала,  і  затриманим.  Протягом
сорока  восьми  годин  з  моменту   одержання   повідомлення   про
здійснене затримання прокурор зобов'язаний дати санкцію на  взяття
під варту або звільнити затриманого.
     Про затримання особи,  підозрюваної у вчиненні злочину, орган
дізнання сповіщає її  сім'ю,  якщо  місце  її  проживання  відоме.
( Стаття 106 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  3084-09
від 16.02.78, N 6834-10  від  16.04.84,  Законами  N  2857-12  від
15.12.92, N 3780-12 від 23.12.93 )

     Стаття 106-1. Порядок короткочасного затримання осіб,
                   підозрюваних у вчиненні злочину

     Порядок короткочасного  затримання   осіб,   підозрюваних   у
вчиненні    злочину,    визначається    Положенням   про   порядок
короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
( Кодекс доповнено статтею 106-1 згідно з  Указом  ПВР  N  3084-09
від 16.02.78, змінено згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 107. Допит підозрюваного у вчиненні злочину

     Виклик і  допит  підозрюваного  провадяться   з   додержанням
правил, встановлених статтями 134 — 136, 145 і 146 цього Кодексу.
     Якщо підозрюваний був затриманий або  до  нього  було  обрано
запобіжний   захід   у   вигляді  взяття  під  варту,  його  допит
проводиться негайно,  а при неможливості  негайного  допиту  —  не
пізніше  двадцяти  чотирьох  годин  після  затримання.  При допиті
такого підозрюваного  присутність  захисника  є  обов'язковою,  за
винятком  випадків,  передбачених  частиною першою статті 46 цього
Кодексу.
     Перед допитом підозрюваному має бути роз'яснено  його  права,
передбачені  статтею  43-1 цього Кодексу,  а також повідомлено,  у
вчиненні якого злочину він підозрюється,  про що робиться відмітка
в протоколі його допиту.
( Стаття 107 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 3780-12 від 23.12.93 )

     Стаття 108. Строки провадження дізнання

     У справі про злочин,  що не є тяжким,  дізнання провадиться у
строк не більше десяти  днів,  починаючи  з  моменту  встановлення
особи,  яка його вчинила. Якщо таку особу не встановлено, дізнання
зупиняється з додержанням вимог,  передбачених  статтею  209 цього
Кодексу.
     У справі про тяжкий злочин дізнання провадиться  у  строк  не
більше десяти днів з моменту порушення справи.
( Стаття 108 в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )

     Стаття 109. Закінчення дізнання

     Дізнання у  справах  закінчується  складанням  постанови  про
направлення  справи  для  провадження  попереднього слідства,  яка
затверджується прокурором.
     За наявності  обставин, передбачених статтею 6 цього Кодексу,
орган дізнання закриває справу мотивованою постановою,  копію якої
в добовий строк надсилає прокуророві.
( Стаття 109 в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )

     Стаття 110. Оскарження дій і постанов органів дізнання

     Дії і  постанови  органів  дізнання  можуть  бути   оскаржені
прокуророві,  а  постанова про закриття справи — також і до суду в
порядку, передбаченому статтею 236-5 цього Кодексу.
     В разі надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її
протягом десяти днів і рішення по скарзі  повідомити  скаржникові.
( Стаття 110 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )


                          Г л а в а  11

             ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА


      Стаття 111. Провадження попереднього слідства

     Попереднє слідство  провадиться у  всіх  справах, за винятком
справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27  і  статті  425
цього  Кодексу, по яких попереднє слідство провадиться у випадках,
коли злочин  вчинено  неповнолітнім  чи  особою,  яка  через  свої
фізичні  або  психічні вади не може сама здійснювати своє право на
захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.
(  Стаття 111 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2631-07
від  18.03.70,  N  140-09  від 04.09.75, N 1593-09 від 22.12.76, N
6347-11  від  03.08.88,  N  5822-11  від  29.04.88,  N 6976-11 від
14.12.88, в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )

      Стаття 112. Підслідність

     У справах про злочини, передбачені  статтями  63,  63-1,  66,
69, 69-1, 72, 73, 77, 77-1, 93-99, 109, 111  —  113,  115,  115-1,
115-2, 117, 119 — 121, 123, 123-1, 123-2, 124-1, частинами 2  і  3
статті 125, статтями 127 — 129, 129-1,  130  -  134,  134-1,  135,
136, 137, 139, 146, 147, 147-2, 147-3,  157,  158,  163-1,  165  -
176,  176-1, 176-2, 176-3, 176-4, 177, 181-1, 181-2, 183-4, 187-2,
187-3,  187-5, 187-7, 187-8, 188, 188-1, 189, 189-1, 189-2, 189-3,
189-4,  189-5, 190, 190-1, 191-2, 200, 201, 203 — 205, 209, 217-2,
218  —  220,  226,  227,  227-1,  227-2,  228, 228-1, 228-8-228-10
частиною  2  статті  229-5,  статтями 232 — 245, 245-1, 246 — 252,
пунктами  "г" і "д" статті 253, статтями 254, 254-1, 254-2, 254-3,
255  —  263  Кримінального  кодексу  України ( 2001-05, 2002-05 ),
попереднє  слідство  провадиться слідчими прокуратури, а в справах
про  злочини,  передбачені статтями 56, 56-1, 57 - 60, 62, 67, 68,
68-1,  70,  70-1,  71,  75, 76, пунктами "а", "б" і "в" статті 253
Кримінального  кодексу  України,  попереднє  слідство  провадиться
також слідчими органів безпеки.

      У справах про злочини, передбачені статтями  78,  78-1,  79,
частинами 2, 3, і 4 статей 81, 82, частинами  2  і  3  статті  83,
статтями 86, 86-2, 87, 88, частинами 2 і  3  статті  89,  статтями
90, 91, 100 — 105, частиною 2 статті  107,  статтями  108,  108-2,
108-3, 108-4, 110, 116, 118, 122, 124,частинами 2, 3  і  4  статей
140 і 141, статтею 142, частинами 2 і 3 статті 143,  статтею  144,
частиною 2 статті 145, частиною 2 статті 148,  частиною  2  статті
148-4,  статтями,  148-5,  148-6,  148-7,   148-8,   153,   153-1,
153-2, частинами 2 і 3 статті 154, частиною 2 статті 155, частиною
2  статті  155-1,  частиною 2 статті 155-2, частинами 2 і 3 статті
155-3,  частиною  2  статті  155-5, частинами 2 і 3 статей 155-6 і
155-7,  статтею  155-8, статтею 155-9, статтями 156-2, 156-3, 159,
частиною  2  статті  160, частиною 2 статті 161, частиною 2 статті
162,  частиною  2  статті  162-1, статтями 163, 183, 183-1, 183-3,
184,  185,  187-6, 191, 191-1, 192, 193, 193-1, 194, 194-1, 198-1,
198-2,  частинами  3  і  4 статті 199, статтею 202, частиною 2 і 3
статті  206,  статтями  206-1, 206-2, 207, 208, 208-1, 208-2, 210,
211,  211-1, 212, частинами 1 і 2 статті 213, статтями 215, 215-2,
215-3,  статтями  215-4,  215-5,  217, 217-1, 217-3, 217-4, 220-1,
221,  222  —  224,  225, 228-2, 228-3, 228-4, 228-5, 228-6, 228-7,
229, 229-1, 229-2, 229-3, 229-4, частиною 1 статті 229-5, статтями
229-6,  229-7,  229-8,  229-11,  229-12,  229-13,  229-14, 229-15,
229-16,  229-17,  229-18,  229-19,  229-20  Кримінального  кодексу
України   (  2002-05  ),  у  всіх  справах  про  злочини,  вчинені
неповнолітніми,  попереднє  слідство  провадиться  також  слідчими
органів внутрішніх справ.

     У справах про злочини, передбачені статтями 80-1, 80-3, 80-4,
84,  86-1  Кримінального  кодексу  України  ( 2001-05 ), попереднє
слідство провадиться тим органом, який порушив кримінальну справу.
Якщо  під  час розслідування цих справ будуть встановлені злочини,
передбачені  статтями  165  —  172  Кримінального кодексу України,
зв'язані   з   злочинами,   по   яких  порушена  справа,  то  вони
розслідуються органом, що порушив справу.

     У справах про  злочини, передбачені статтею 80-1, частинами 2
і 3     статті     148-2     Кримінального     кодексу     України
( 2001-05,  2002-05 ),  попереднє  слідство  провадиться  слідчими
податкової  міліції.  Якщо  під час розслідування цих справ будуть
встановлені злочини, передбачені статтями 84, 86-1, 87, 148, 148-3
- 148-5,  153-1,  156-3,  165  -  172,  194  Кримінального кодексу
України,  пов'язані зі злочинами,  за якими порушено справу,  вони
розслідуються слідчими податкової міліції.

     У справах про злочини,  передбачені статтями 178 — 182,  186,
187 Кримінального кодексу України,  попереднє слідство провадиться
тим органом, до підслідності якого відноситься злочин, у зв'язку з
яким порушено дану справу.

(   Стаття   112  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР
від   18.11.63   (   677а-06   ),  від  18.01.66,  N  1879-08  від
03.07.73,   N  2718-08  від  17.06.74,  N  3086-09  від  16.02.78,
N    2942-10    від    24.12.81,    N    6591-10   від   29.02.84,
N    6834-10    від    16.04.84,    N    8627-10   від   20.03.85,
N   704-11  від  01.08.85,  N  1432-11  від  10.12.85,  N  2444-11
від  27.06.86,  N  2753-11 від 18.08.86, N 4392-11 від 31.07.87, N
4452-11 від 21.08.87, N 4981-11 від 25.11.87, N 4995 від 01.12.87,
N  5397-11  від  10.02.88,  N  5723-11 від 14.04.88, N 6976-11 від
14.12.88,  N  7226-11  від  06.03.89,  N  7373-11  від 14.04.89, N
7617-11  від  16.06.89,  N  8711-11  від  19.01.90,  N 8918-11 від
07.03.90, N 9092-11 від 20.04.90, N 9166-11 від 04.05.90, N 596-12
від  26.12.90,  N  597а-12  від 26.12.90, N 647-12 від 18.01.91, N
661-12  від  28.01.91,  N  1255-12  від  25.06.91,  N 1434а-12 від
25.08.91,  Законом УРСР N 1255-12 від 03.07.91, Законами N 1564-12
від  18.09.91,  N  1974-12 від 12.12.91, N 2354-12 від 15.05.92, N
2468-12  від  17.06.92,  N  2547-12  від  07.07.92,  N 2613-12 від
17.09.92,  N  2703-12  від  16.10.92,  N  2935-12  від 26.01.93, N
2936-12  від  26.01.93,  N  2947-12  від  28.01.93,  N 3039-12 від
03.03.93,  N  3351-12  від  30.06.93,  N  3582-12  від 11.11.93, N
3785-12  від  23.12.93,  N  3888-12  від  28.01.94,  N 4043-12 від
25.02.94,  N  218/94-ВР  від 20.10.94, N 246/94-ВР від 15.11.94, N
299/94-ВР  від  16.12.94, N 64/95-ВР від 15.02.95, N 282/95-ВР від
11.07.95,  323/96-ВР  від  12.07.96,  N  386/96-ВР від 01.10.96, N
388/96-ВР від 02.10.96, N N 530/96-ВР від 20.11.96, N 44/97-ВР від
05.02.97,  N  552/97-ВР  від  07.10.97, N 85/98-ВР від 05.02.98, N
210/98-ВР  від  24.03.98,  1288-XIV  (  1288-14  )  від  14.12.99,
N  1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 1587-III ( 1587-14 ) від
23.03.2000,  N  1685-III  ( 1685-14 ) від  20.04.2000,  N 1945-III
(   1945-14   )  від  14.09.2000,  N  1981-III  (  1981-14  )  від
21.09.2000 )

     Стаття 113. Початок провадження попереднього слідства

     Попереднє слідство   провадиться   лише    після    порушення
кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.
     Слідчий зобов'язаний  негайно   приступити   до   провадження
слідства  в  порушеній  ним чи переданій йому справі.  Коли справа
порушена  слідчим  і  прийнята  ним  до  свого   провадження,   то
складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до
свого провадження.  В  разі  прийняття до свого провадження раніше
порушеної  справи  слідчий виносить окрему постанову про прийняття
справи до свого провадження.
     Копію постанови  про  прийняття  справи  до свого провадження
слідчий протягом доби надсилає прокуророві.

     Стаття 114. Повноваження слідчого

     При провадженні  попереднього  слідства   всі   рішення   про
спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає
самостійно,  за  винятком  випадків,  коли   законом   передбачено
одержання санкції від прокурора,  і несе повну відповідальність за
їх законне і своєчасне проведення.
     В разі   незгоди   слідчого   з   вказівками   прокурора  про
притягнення як обвинуваченого,  про кваліфікацію злочину  і  обсяг
обвинувачення,  про направлення справи для віддання обвинуваченого
до суду або про  закриття  справи  слідчий  вправі  подати  справу
вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень.  В
цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора,
або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.
     Слідчий по розслідуваних ним справах  вправі  давати  органам
дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих
дій і вимагати  від  органів  дізнання  допомоги  при  провадженні
окремих  слідчих  дій.  Такі  доручення  і вказівки слідчого є для
органів дізнання обов'язковими.
     В справах,  в яких попереднє слідство є обов'язковим, слідчий
вправі в будь-який момент приступити до  провадження  попереднього
слідства, не чекаючи виконання органами дізнання дій, передбачених
статтею 104 цього Кодексу.
     Постанови слідчого,   винесені   відповідно   до   закону   в
кримінальній  справі,  яка  перебуває  в   його   провадженні,   є
обов'язковими  для  виконання  всіма підприємствами,  установами і
організаціями, посадовими особами і громадянами.
     При   проведенні   різних   слідчих   дій   слідчий    вправі
використовувати   машинопис,   звукозапис,   стенографування,   та
кінозйомку і відеозапис.
( Стаття 114 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
18.01.66, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 114-1. Повноваження начальника слідчого відділу

     Начальник слідчого  відділу здійснює контроль за своєчасністю
дій слідчих по розкриттю злочинів і запобіганню їм, вживає заходів
до   найбільш   повного,  всебічного  і  об'єктивного  провадження
попереднього слідства в кримінальних справах.
     Начальник слідчого  відділу  має право перевіряти кримінальні
справи,  давати вказівки  слідчому  про  провадження  попереднього
слідства,  про  притягнення  як  обвинуваченого,  про кваліфікацію
злочину  та  обсяг  обвинувачення,  про  направлення  справи,  про
провадження  окремих  слідчих  дій,  передавати  справу від одного
слідчого іншому,  доручати розслідування справи декільком слідчим,
а  також  брати  участь  у  провадженні  попереднього  слідства та
особисто провадити  попереднє  слідство,  користуючись  при  цьому
повноваженнями слідчого.
     Вказівки начальника слідчого відділу  в  кримінальній  справі
даються   слідчому   у  письмовій  формі  і  є  обов'язковими  для
виконання.
     Оскарження цих  вказівок прокуророві не зупиняє їх виконання,
за винятком випадків,  передбачених  частиною  другою  статті  114
цього Кодексу.
     Вказівки прокурора   в   кримінальних   справах,   які   дані
відповідно до правил,  встановлених цим Кодексом,  обов'язкові для
начальника слідчого відділу.  Оскарження цих вказівок вищестоящому
прокуророві не зупиняє їх виконання.
( Кодекс доповнено статтею 114-1 згідно з Указом ПВР від 
18.01.66 )

     Стаття 115. Затримання слідчим підозрюваного у вчиненні
                 злочину

     Слідчий вправі затримати  і  допитати  особу,  підозрювану  у
вчинені злочину, за підставами і в порядку, передбаченими статтями
106, 106-1 і 107 цього Кодексу.
( Стаття 115 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  3084-09
від 16.02.78, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 116. Місце провадження попереднього слідства

     Попереднє слідство провадиться  в  тому  районі,  де  вчинено
злочин.  Коли  місце  вчинення  злочину невідоме,  а також з метою
найбільш швидкого і  повного  розслідування  його,  слідство  може
провадитися  за місцем виявлення злочину або за місцем перебування
підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості
свідків.
     Слідчий, встановивши,  що  дана  справа  йому  не  підслідна,
зобов'язаний  провести  всі  невідкладні  дії,  після чого передає
справу прокуророві для направлення її за підслідністю.
( Стаття 116 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 117. Розв'язання спорів про підслідність

     Спір про підслідність між слідчими в межах одного  й  того  ж
району  розв'язує  районний  прокурор,  між  слідчими транспортної
прокуратури,  що діє на правах районної або міської прокуратури, —
транспортний  прокурор,  який  діє  на правах районного,  міського
прокурора.
     Спір про  підслідність між слідчими різних районів Республіки
Крим,  області  розв'язує  прокурор  Республіки   Крим,   прокурор
області,  між слідчими різних транспортних прокуратур, що діють на
правах районних, міських прокуратур, — транспортний прокурор, який
діє на правах прокурора області, між слідчими різних районів міста
— прокурор міста Києва, міський прокурор або їх заступники.
     Якщо справу  порушено  в  декількох районах або містах різних
областей,  спір про підслідність  розв'язує  Генеральний  прокурор
України  або  його заступник.
( Стаття 117 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 118. Окремі доручення

     Слідчий має  право  провадити  слідчі  дії  в  інших  слідчих
районах   і  вправі  доручити  провадження  цих  дій  відповідному
слідчому  або  органу  дізнання,  які  зобов'язані  це   доручення
виконати в десятиденний строк.
     У межах міста або району,  хоч і поділеного на кілька слідчих
дільниць, слідчий зобов'язаний особисто провадити всі слідчі дії.

     Стаття 119. Провадження слідства в справі декількома
                 слідчими

     Якщо розслідування  особливо  складної   справи   доручається
декільком   слідчим,  то  про  це  зазначається  в  постанові  про
порушення справи або  виноситься  окрема  постанова.  Один  з  цих
слідчих   призначається  старшим,  він  приймає  справу  до  свого
провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих.
     Постанова про   призначення   в   справі   декількох  слідчих
оголошується обвинуваченому.

     Стаття 120. Строки попереднього слідства

     Попереднє слідство  у  кримінальних  справах   повинно   бути
закінчено  протягом  двох  місяців.  В цей строк включається час з
моменту  порушення  справи  до  направлення   її   прокуророві   з
обвинувальним  висновком чи постановою про передачу справи до суду
для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного
характеру  або до закриття чи зупинення провадження в справі.  Цей
строк  може  бути   продовжено   районним,   міським   прокурором,
військовим  прокурором армії,  флотилії,  з'єднання,  гарнізону та
прирівняним  до  них  прокурором  у  разі  неможливості  закінчити
розслідування — до трьох місяців.  Час ознайомлення обвинуваченого
та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні
строку попереднього слідства не враховується.
     В особливо  складних  справах  строк  попереднього  слідства,
встановлений   частиною   1  цієї  статті,  може  бути  продовжено
прокурором Республіки Крим,  прокурором області,  прокурором міста
Києва,  військовим  прокурором округу,  флоту і прирівняним до них
прокурором або їх заступниками на підставі  мотивованої  постанови
слідчого — до шести місяців.
     Далі продовжувати строк попереднього слідства можуть  лише  у
виняткових   випадках   Генеральний   прокурор  України  або  його
заступники.
     При поверненні   судом  справи  для  провадження  додаткового
слідства,  а також відновленні закритої справи  строк  додаткового
слідства   встановлюється  прокурором,  який  здійснює  нагляд  за
слідством,  в межах одного місяця з моменту  прийняття  справи  до
провадження.  Дальше продовження зазначеного строку провадиться на
загальних підставах.
     Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в
яких не встановлено  особу,  що  вчинила  злочин.  Перебіг  строку
слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка
вчинила злочин.
( Стаття 120 в редакції Закону N  1960-12  від  10.12.91,  змінено
згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3351-12 від 30.06.93 )

     Стаття 121. Недопустимість розголошення даних попереднього
                 слідства

     Дані попереднього слідства можна  оголосити  лише  з  дозволу
слідчого  або  прокурора  і  в тому обсягу,  в якому вони визнають
можливим.
     У необхідних    випадках    слідчий    попереджає    свідків,
потерпілого,   цивільного   позивача,   цивільного    відповідача,
захисника,  експерта,  спеціаліста,  перекладача, понятих, а також
інших  осіб,  які  присутні  при  провадженні  слідчих  дій,   про
обов'язок  не  розголошувати  без  його дозволу даних попереднього
слідства.  Винні в розголошенні даних попереднього слідства несуть
кримінальну  відповідальність за статтею 181 Кримінального кодексу
України ( 2002-05 ).
( Стаття 121 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 122. Порядок роз'яснення прав потерпілому

     Слідчий, визнавши особу потерпілою від злочину,  роз'яснює їй
її права,  передбачені статтею 49 цього Кодексу, відмічає про це в
постанові, що засвідчується підписом потерпілого.
     У випадках,    коли    злочином    завдана    майнова   шкода
громадянинові,  підприємству,  установі  чи  організації,  слідчий
роз'яснює   потерпілому   і  його  представникові  право  заявляти
цивільний позов,  про що відмічає в протоколі допиту або направляє
потерпілому письмове повідомлення, копію якого приєднує до справи.
( Стаття 122 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 123. Визнання цивільним позивачем

     Якщо в справі заявлено цивільний позов,  слідчий зобов'язаний
скласти мотивовану постанову про  визнання  потерпілого  цивільним
позивачем або про відмову в цьому.
     Про винесення постанови повідомляється цивільний позивач  або
його  представник.  У  разі  явки  цивільного  позивача  або  його
представника йому  роз'яснюються  права,  передбачені  статтею  50
цього   Кодексу,  про  що  робиться  відмітка  на  постанові,  яка
засвідчується підписом цивільного позивача чи його представника.

     Стаття 124. Притягнення як цивільного відповідача

     Визнавши необхідним притягти в справі цивільного відповідача,
слідчий  виносить  мотивовану  постанову.  Постанова  оголошується
цивільному відповідачеві або його представникові.  При цьому  йому
роз'яснюються права,  передбачені статтею 51 цього Кодексу, про що
робиться  відмітка  на  постанові,  яка   засвідчується   підписом
цивільного відповідача або його представника.

     Стаття 125. Обов'язок забезпечення цивільного позову і
                 передбаченої законом конфіскації майна

     Слідчий за  клопотанням  цивільного  позивача  або  з   своєї
ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в
кримінальній  справі  цивільного  позову,  а  також  можливого   в
майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.
     В справах  про   злочини,   за   які   кримінальним   законом
передбачена   конфіскація   майна,   слідчий   зобов'язаний  вжити
необхідних заходів до  забезпечення  виконання  вироку  в  частині
можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.

     Стаття 126. Порядок забезпечення цивільного позову і
                 можливої конфіскації майна

     Забезпечення цивільного позову і можливої  конфіскації  майна
провадиться  шляхом накладення арешту на вклади,  цінності та інше
майно обвинуваченого чи підозрюваного  або  осіб,  які  несуть  за
законом матеріальну відповідальність за його дії,  де б ці вклади,
цінності та інше майно не знаходилось,  а також  шляхом  вилучення
майна, на яке накладено арешт.
     Майно, на  яке  накладено  арешт,  описується  і  може   бути
передане   на   зберігання   представникам  підприємств,  установ,
організацій або членам  родини  обвинуваченого  чи  іншим  особам.
Особи,  яким  передано  майно,  попереджаються  під  розписку  про
кримінальну відповідальність за його незбереження.
     Не підлягають    описові    предмети   першої   потреби,   що
використовуються особою,  у якої проводиться опис,  і  членами  її
родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до Кримінального
Кодексу України ( 2002-05 ).
     Арешт майна   і  передача  його  на  зберігання  оформляються
протоколом,  який підписується особою, що проводила опис, понятими
і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається
підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна.
     Для встановлення   вартості   описаного  майна  в  необхідних
випадках запрошується спеціаліст,  який також підписує протокол  і
опис майна з його оцінкою.
     Накладення арешту на майно скасовується постановою  слідчого,
коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
( Стаття 126 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 127. Залучення понятих

     При провадженні обшуку,  виїмки,  огляду, пред'явленні осіб і
предметів для впізнання,  відтворенні обстановки і обставин події,
опису майна обов'язкова присутність не менше двох понятих.
     До участі  у  проведенні  освідування  поняті   можуть   бути
залучені у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне.
     Як поняті запрошуються особи,  не  заінтересовані  в  справі.
Понятими   не   можуть   бути  потерпілий,  родичі  підозрюваного,
обвинуваченого  і  потерпілого,  працівники  органів  дізнання   і
попереднього слідства.
     Поняті, присутні при провадженні зазначених вище слідчих дій,
засвідчують  своїми  підписами  відповідність  записів у протоколі
виконаним діям.
     Зауваження понятого   з   приводу   проведених   слідчих  дій
підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.
     За  наявності  відповідних  підстав  поняті  мають  право  на
забезпечення безпеки  шляхом  застосування  заходів,  передбачених
законами України.
( Стаття 127 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від   16.04.84,  Законами  N  2857-12  від  15.12.92,  N  1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 128. Залучення перекладача

     У випадках,  передбачених  статтею 19 цього Кодексу,  слідчий
при провадженні слідчих дій запрошує перекладача.
     Перекладач повинен  з'явитися  за викликом слідчого і зробити
повно і точно доручений йому переклад.
     Слідчий роз'яснює  перекладачеві  його обов'язки і попереджає
про кримінальну відповідальність  за  відмову  виконати  обов'язки
перекладача,  а  також  за завідомо неправильний переклад,  про що
відбирає від нього підписку.
     Перекладач  за наявності відповідних  підстав  має  право  на
забезпечення  безпеки  шляхом  застосування заходів,  передбачених
законами України.
     Правила цієї статті поширюються на особу, запрошену до участі
в процесі для роз'яснення знаків німого або глухого.
(  Стаття  128  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 128-1. Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій

     У необхідних випадках для участі  у  проведенні  слідчої  дії
може   бути   залучений  спеціаліст,  який  не  заінтересований  в
результатах справи.  Виклик слідчим спеціаліста є обов'язковим для
керівника   підприємства,   установи  чи  організації,  де  працює
спеціаліст.
     Спеціаліст зобов'язаний:  з'явитися на виклик; брати участь у
проведенні слідчої дії,  використовуючи свої спеціальні  знання  і
навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні
доказів;  звертати  увагу  слідчого  на  обставини,  пов'язані   з
виявленням  та  закріпленням  доказів;  давати пояснення з приводу
спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії.
     Спеціаліст   вправі:   звертатися   з   дозволу  слідчого  із
запитаннями  до  осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії;
робити  заяви,  пов'язані  з виявленням, закріпленням і вилученням
доказів.  Спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на
забезпечення  безпеки  шляхом  застосування  заходів, передбачених
законами України.
     Перед початком  слідчої  дії,  в якій бере участь спеціаліст,
слідчий пересвідчується в  особі  та  компетентності  спеціаліста,
з'ясовує  його  стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз'яснює
спеціалістові його права і обов'язки.  Про виконання  слідчим  цих
вимог зазначається у протоколі слідчої дії.
     В разі відмови або ухилення спеціаліста від  виконання  своїх
обов'язків  слідчий  повідомляє про це адміністрацію підприємства,
установи  чи  організації  за  місцем   роботи   спеціаліста   або
громадську організацію для відповідного реагування.
( Кодекс доповнено статтею 128-1 згідно з Указом ПВР N 117-08  від
30.08.71; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10  від
16.04.84, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 129. Розгляд клопотань слідчим

     Клопотання підозрюваного,  обвинуваченого,  їх захисників,  а
також  потерпілого  і  його  представника,  цивільного   позивача,
цивільного   відповідача   або   їх  представників  про  виконання
будь-яких слідчих дій слідчий зобов'язаний розглянути в  строк  не
більше   трьох   діб   і  задовольнити  їх,  якщо  обставини,  про
встановлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи.
     Про результати розгляду клопотання повідомляється особа,  яка
заявила клопотання.  Про повну або часткову відмову  в  клопотанні
складається мотивована постанова.
( Стаття 129 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N  6834-10  від  16.04.84;  Законом  N  3780-12  від
23.12.93 )

     Стаття 130. Постанова слідчого і прокурора

     Про рішення,   прийняті   слідчим   або  прокурором  під  час
провадження попереднього слідства у випадках,  зазначених у  цьому
Кодексі,  а також у випадках,  коли це визнає за необхідне слідчий
або прокурор, складається мотивована постанова.
     У постанові  зазначається  місце  і час її складання,  посада
особи,  що  виносить  постанову,  її  прізвище,  справа,  в   якій
провадиться слідство,  і обгрунтування прийнятого рішення, а також
стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.


                          Г л а в а  12

        ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ І ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО

     Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого

     Коли є досить  доказів,  які  вказують  на  вчинення  злочину
певною   особою,   слідчий   виносить   мотивовану  постанову  про
притягнення цієї особи як обвинуваченого.

     Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого

     У постанові про притягнення як  обвинуваченого  повинно  бути
зазначено:  хто склав постанову;  місце і час її складання;  назву
справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць
та рік його народження;  злочин,  у вчиненні якого обвинувачується
дана  особа,  час,  місце  та  інші  обставини  вчинення  злочину,
наскільки  вони  відомі  слідчому,  і стаття кримінального закону,
якою передбачений цей злочин.
     Коли обвинувачений   притягається   до   відповідальності  за
вчинення декількох  злочинів,  що  підпадають  під  ознаки  різних
статей  кримінального  закону,  в  постанові  про  притягнення  як
обвинуваченого повинно  бути  вказано,  які  саме  дії  ставляться
обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.
     Копія постанови негайно надсилається прокуророві.

     Стаття 133. Строк пред'явлення обвинувачення

     Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з
моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як
обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого
або його приводу.

     Стаття 134. Порядок виклику обвинуваченого

     Обвинувачений викликається    до    слідчого   по   телефону,
телефонограмою,   телеграмою   або   повісткою,   яка   вручається
обвинуваченому під розписку, з зазначенням часу вручення.
     В разі тимчасової  відсутності  обвинуваченого  повістка  для
передачі  йому  вручається  під  розписку  кому-небудь  з дорослих
членів сім'ї,  які разом з ним проживають, житлово-експлуатаційній
організації або адміністрації за місцем його роботи.
     Обвинувачений, що перебуває під  вартою,  викликається  через
адміністрацію місця попереднього ув'язнення.
( Стаття 134 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 135. Обов'язковість явки обвинуваченого

     Обвинувачений зобов'язаний  з'явитися  за викликом слідчого у
призначений строк.
     В разі  неявки  без  поважних  причин  обвинувачений підлягає
приводу.
     Поважними причинами   неявки  обвинуваченого  до  слідчого  в
призначений  строк  визнаються:  несвоєчасне  одержання  повістка,
хвороба   та   інші   обставини,  які  фактично  позбавляють  його
можливості своєчасно з'явитися до слідчого.

     Стаття 136. Привід обвинуваченого

     Привід обвинуваченого здійснюється органами внутрішніх  справ
за  мотивованою постановою слідчого.  Привід обвинуваченого,  крім
виняткових випадків, здійснюється удень.
     Привід обвинуваченого  без  попереднього  виклику  може  бути
застосований тільки в тих випадках,  коли обвинувачений ухиляється
від слідства або не має постійного місця проживання.
     Постанова про привід  оголошується  обвинуваченому  перед  її
виконанням.
( Стаття 136 із змінами, внесеними згідно  Указом  ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 137. Встановлення місця перебування обвинуваченого

     Коли місце перебування обвинуваченого невідоме, а також, коли
він  ухиляється  від  слідства,  слідчий  до  закінчення   строку,
встановленого для провадження попереднього слідства,  зобов'язаний
вжити всіх необхідних заходів до  встановлення  місця  перебування
обвинуваченого.

     Стаття 138. Оголошення розшуку обвинуваченого

     Коли місце  перебування  особи,  щодо якої винесена постанова
про притягнення її в справі  як  обвинуваченого,  не  встановлене,
слідчий оголошує її розшук.  При наявності підстав, передбачених у
статті 155 цього Кодексу, слідчий може обрати щодо обвинуваченого,
який розшукується, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
     Розшук може бути оголошений як під час попереднього слідства,
так і одночасно з його зупиненням.

     Стаття 139. Розшук обвинуваченого

     Про оголошення  розшуку  слідчий  складає  постанову,  в якій
зазначає потрібні відомості про особу розшукуваного. Постанова про
розшук  і  обрання запобіжного заходу направляється до відповідних
органів розшуку.
     Після оголошення   розшуку  слідчий  продовжує  вживати  всіх
необхідних   заходів   для    встановлення    місця    перебування
обвинуваченого.
     При затриманні обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого
обрано  як  запобіжний  захід  тримання під вартою,  орган розшуку
негайно  доповідає  про  це  прокуророві  за  місцем   затримання.
Прокурор протягом двадцяти чотирьох годин зобов'язаний перевірити,
чи  дійсно  затриманий  є  тією  особою,  яка   розшукується,   і,
упевнившись в наявності законних підстав для арешту,  дає  санкцію
на  відправлення  заарештованого  етапом  до   місця   провадження
слідства.

     Стаття 140. Порядок пред'явлення обвинувачення

     При пред'явленні  обвинувачення особі присутність захисника є
обов'язковою,  крім випадків,  передбачених частиною першою статті
46 цього Кодексу.

     Слідчий,  упевнившись в особі обвинуваченого,  оголошує  йому
постанову   про  притягнення  як  обвинуваченого,  роз'яснює  суть
пред'явленого  обвинувачення  та  вручає   копію   постанови   про
притягнення як обвинуваченого.

     Про пред'явлення   обвинувачення,  роз'яснення  його  суті  і
вручення копії постанови слідчий складає протокол  із  зазначенням
години   і  дати  пред'явлення  обвинувачення,  який  підписується
обвинуваченим, слідчим та захисником.

     У разі відмови обвинуваченого поставити  підпис  у  протоколі
слідчий  робить  на  ньому  відмітку  про  відмову  від  підпису і
зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.

( Стаття 140 із змінами, внесеними згідно з Законами N 3780-12 від
23.12.93, N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )

     Стаття 141. Зміна і доповнення обвинувачення

     Якщо під   час  попереднього  слідства  виникне  необхідність
змінити пред'явлене  обвинувачення  або  доповнити  його,  слідчий
зобов'язаний  заново  пред'явити обвинувачення з виконанням вимог,
встановлених статтями 131, 132, 133 і 140 цього Кодексу.
     Якщо під  час  попереднього  слідства  частина  пред'явленого
обвинувачення  не  знайшла  свого  підтвердження,  слідчий   своєю
постановою  закриває  справу  в цій частині обвинувачення,  про що
оголошує обвинуваченому.

     Стаття 142. Роз'яснення обвинуваченому його прав на
                 слідстві

     При пред'явленні     обвинувачення    слідчий    зобов'язаний
роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження попереднього
слідства має право:
     1) знати, в чому його обвинувачують;
     2) давати показання  щодо  пред'явленого  йому  обвинуваченню
або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
     3) подавати докази;
     4) заявляти  клопотання  про  допит  свідків,  про проведення
очної  ставки,  про  проведення  експертизи,  про  витребування  і
приєднання  до справи доказів,  а також заявляти клопотання з усіх
інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі;
     5) заявляти   відвід   слідчому,   прокуророві,   експертові,
спеціалістові і перекладачеві;
     6) з  дозволу  слідчого  бути присутнім при виконанні окремих
слідчих дій;
     7) знайомитися  з  усіма  матеріалами справи після закінчення
попереднього слідства;
     8) мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
     9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора.
     Про роз'яснення  обвинуваченому  його прав слідчий зазначає в
постанові  про  пред'явлення  обвинувачення,  що  стверджує  своїм
підписом обвинувачений.
( Стаття 142 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 3780-12 від 23.12.93 )

     Стаття 143. Допит обвинуваченого

     Слідчий зобов'язаний  допитати  обвинуваченого  негайно після
його явки або приводу і в  усякому  разі  не  пізніше  доби  після
пред'явлення йому обвинувачення.
     Допит обвинуваченого,  крім  виняткових   випадків,   повинен
проводитися удень.
     При допиті  обвинуваченого  за  його   бажанням   може   бути
присутнім  захисник,  а у випадках,  передбачених частиною третьою
статті 46 цього Кодексу, присутність захисника є обов'язковою.
     Обвинувачений допитується в  місці  провадження  попереднього
слідства, а в разі необхідності — і в місці його перебування.
     Обвинувачені допитуються окремо.  При  цьому  слідчий  вживає
заходів,  щоб  обвинувачені  в  одній  і  тій  же  справі не могли
зноситися між собою.
     На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи
визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні,  після  чого
пропонує  йому  дати  показання  по  суті  обвинувачення.  Слідчий
вислухує показання обвинуваченого і,  в разі необхідності, ставить
йому  запитання.  Забороняється  ставити запитання, у формулюванні
яких  міститься  відповідь,  частина відповіді або підказка до неї
(навідні запитання).
( Стаття 143 із змінами, внесеними згідно  із  Законами N  3780-12
від 23.12.93, N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )

     Стаття 144. Пред'явлення обвинувачення глухим, німим і
                 сліпим та їх допит

     Пред'явлення обвинувачення глухим, німим і сліпим та їх допит
провадяться за правилами статей 140,  141, 142 і 143 цього Кодексу
в  присутності  захисника,  а  в  справах  глухих  і  німих,  крім
захисника, запрошується також і особа, яка розуміє їх знаки.
( Стаття 144 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71 )

     Стаття 145. Протокол допиту обвинуваченого

     Про кожний  допит  обвинуваченого  слідчий складає протокол з
додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.
     В протоколі  допиту зазначаються місце і дата допиту;  посада
та прізвище особи,  яка проводила допит, і осіб, які були присутні
при допиті;  час початку і закінчення допиту; прізвище, ім'я та по
батькові  обвинуваченого,  рік,  місяць,   день   і   місце   його
народження; громадянство, національність, освіта,  сімейний  стан,
місце роботи,  рід  занять або посада, місце проживання, судимість
обвинуваченого   та   інші  відомості  про  нього,  що  виявляться
необхідними за обставинами справи.
     Показання обвинуваченого  та  відповіді  на  поставлені  йому
запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно.
     По закінченні     допиту    слідчий    пред'являє    протокол
обвинуваченому для прочитання.  За  проханням  обвинуваченого  він
може   бути   прочитаний  йому  слідчим,  про  що  зазначається  в
протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і
внесення  до  нього поправок.  Ці доповнення і поправки підлягають
обов'язковому занесенню в протокол.
     Протокол підписують  обвинувачений  і слідчий.  Якщо протокол
написаний  на  кількох  сторінках,  обвинувачений  підписує  кожну
сторінку   окремо.  Якщо  в  допиті  обвинуваченого  брали  участь
прокурор,  експерт,  спеціаліст,  перекладач,  захисник  або  інші
особи, вони також підписують протокол.
( Стаття 145 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 146. Власноручний запис обвинуваченим своїх показань

     Обвинуваченому, якщо  він того просить,  надається можливість
написати свої показання власноручно,  про що робиться  відмітка  в
протоколі допиту.  Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями
обвинуваченого, може  поставити  йому  додаткові   запитання.   Ці
запитання і відповіді на них заносяться до протоколу. Правильність
запису  показань,  запитань  і  відповідей  на  них  засвідчується
підписами обвинуваченого і слідчого.

     Стаття 147. Відсторонення обвинуваченого від посади

      В разі   притягнення   посадової   особи   до   кримінальної
відповідальності за посадовий злочин,  а так само,  якщо ця  особа
притягається  до відповідальності за інший злочин і може негативно
впливати  на  хід  попереднього  чи  судового  слідства,   слідчий
зобов'язаний   відсторонити   її   від  посади,  про  що  виносить
мотивовану постанову.
     Відсторонення від  посади  провадиться з санкції прокурора чи
його заступника.  Копія постанови надсилається  для  виконання  за
місцем роботи (служби) обвинуваченого.
     Питання про відсторонення від посади осіб,  що  призначаються
Президентом  України,  вирішується Президентом України на підставі
мотивованої постанови Генерального прокурора України.
     Відсторонення від  посади  скасовується  постановою  слідчого
(прокурора),  коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає
потреба.
( Стаття 147 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, в редакції Закону N 358/95-ВР від 05.10.95 )
 
                          Г л а в а  13

                         ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ

     Стаття 148. Підстави для застосування запобіжного заходу

     При наявності  достатніх  підстав вважати,  що обвинувачений,
перебуваючи на волі, скриється від слідства і суду або перешкодить
встановленню  істини  в  кримінальній  справі,  або  займатиметься
злочинною діяльністю, а також для  забезпечення  виконання  вироку
слідчий, прокурор вправі застосувати щодо обвинуваченого  один  із
запобіжних заходів, передбачених статтею 149 цього Кодексу.
     Про застосування запобіжного заходу складається  постанова  з
додержанням   правил   статті   130  цього  Кодексу.  В  постанові
зазначається прізвище,  ім'я та по батькові, вік, місце народження
обвинуваченого,  вчинений ним злочин, стаття кримінального закону,
якою передбачено даний злочин, обраний запобіжний захід і підстави
його   обрання.   Постанова   про   обрання   запобіжного   заходу
оголошується обвинуваченому під  розписку.  В  разі  його  відмови
розписатися слідчий відмічає про це на постанові.
     Якщо немає підстав для застосування запобіжного  заходу,  від
обвинуваченого  відбирається  письмове зобов'язання про те, що він
повідомить про зміну свого місця перебування,  а також про те,  що
він з'явиться до слідчого і суду за їх викликом.
     У виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований
щодо особи,  підозрюваної у вчиненні злочину, і до пред'явлення їй
обвинувачення. В цьому разі обвинувачення повинно бути пред'явлене
не  пізніше  десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу.
Якщо в цей строк обвинувачення  не  буде  пред'явлене,  запобіжний
захід скасовується.

     Стаття 149. Запобіжні заходи

     Запобіжними заходами є:
     1) підписка про невиїзд;
     2) особиста порука;
     3) порука громадської організації або трудового колективу;
     3-1) застава;
     4) взяття під варту;
     5) нагляд командування військової частини.
( Стаття 149 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від  16.04.84,  Законом  N  530/96-ВР  від
20.11.96 )

     Стаття 150. Обставини, що враховуються при обранні
                 запобіжного заходу

     Розв'язуючи питання   про  застосування  запобіжного  заходу,
належить враховувати, крім обставин, зазначених у статті 148 цього
Кодексу,  також тяжкість вчиненого злочину,  особу обвинуваченого,
його вік, стан здоров'я, сімейний стан.

     Стаття 151. Підписка про невиїзд

     Підписка про невиїзд полягає у відібранні  від  підозрюваного
або  обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця
постійного проживання або  з  місця  тимчасового  знаходження  без
дозволу слідчого.
     Якщо підозрюваний  або  обвинувачений   порушить   дану   ним
підписку  про  невиїзд,  то  вона може бути замінена більш суворим
запобіжним  заходом;  про  це  підозрюваному  або   обвинуваченому
повинно  бути  оголошено  при  відібранні  від нього підписки  про
невиїзд.

     Стаття 152. Особиста порука

     Особиста порука   полягає   у   відібранні   від   осіб,   що
заслуговують  довір'я,  письмового  зобов'язання  про те,  що вони
ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за  викликом
і   зобов'язуються   при  необхідності  доставити  його  в  органи
дізнання,  попереднього слідства чи в суд на першу про те  вимогу.
Число  поручителів  визначає  слідчий,  але  їх не може бути менше
двох.
     Поручитель  повідомляється   про   суть   справи,   по   якій
обирається запобіжний захід, а також  попереджається  про  те,  що
коли обвинувачений, щодо якого  обраний  даний  запобіжний  захід,
ухилиться  від  слідства  і  суду,  то  на  поручителя  може  бути
накладене   грошове   стягнення   до   двохсот   неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
     При відмові  поручителя  від  взятого  на  себе  зобов'язання
особиста порука заміняється іншим запобіжним заходом.
( Стаття 152 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 530/96-ВР від 20.11.96 )

     Стаття 153. Порядок вирішення питання про грошове стягнення
                 з поручителя в разі ухилення обвинуваченого
                 від явки до органів дізнання чи слідства

     Якщо обвинувачений ухилиться від явки до органів дізнання  чи
попереднього  слідства,  особа, що провадить дізнання, або слідчий
складає про це протокол і приєднує його  до  справи.  Питання  про
грошове  стягнення  з  поручителя  вирішується  судом  у  судовому
засіданні при розгляді справи або в іншому судовому  засіданні.  В
судове засідання викликається поручитель.
( Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 154. Порука громадської організації або трудового
                 колективу

     Порука громадської  організації   або   трудового   колективу
полягає  у винесенні зборами громадської організації або трудового
колективу підприємства,  установи,  організації,  колгоспу,  цеху,
бригади  постанови  про  те,  що  дана  організація  або  трудовий
колектив  ручається  за  належну  поведінку  та   своєчасну   явку
обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.
     Громадська організація або  трудовий  колектив  повинні  бути
ознайомлені  з характером обвинувачення,  пред'явленого особі,  що
віддається на поруки.
( Стаття 154 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 154-1. Застава

     Застава полягає у внесенні  на  депозит  органу  попереднього
розслідування  або  суду підозрюваним,  обвинуваченим,  підсудним,
іншими фізичними чи юридичними особами грошей чи передачі їм інших
матеріальних  цінностей  з  метою забезпечення належної поведінки,
виконання  зобов'язання  не   відлучатися   з   місця   постійного
проживання   або  з  місця  тимчасового  знаходження  без  дозволу
слідчого чи суду,  явки за викликом до органу розслідування і суду
особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.

     Розмір застави  встановлюється  з урахуванням обставин справи
органом,  який застосував  запобіжний  захід.  Він  не  може  бути
меншим:  щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину,  за
який передбачено покарання у вигляді  позбавлення  волі  на  строк
понад  десять років,  -  однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян;  щодо особи,  обвинуваченої  у  вчиненні  іншого
тяжкого    злочину   чи  раніше   судимої   особи,  -   п'ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  щодо інших  осіб  -
п'ятдесяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.  У всіх
випадках розмір застави не може  бути  меншим  розміру  цивільного
позову, обгрунтованого достатніми доказами.

     При внесенні     застави    підозрюваному,    обвинуваченому,
підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання,
а   заставодавцю  -  у  вчиненні  якого  злочину  підозрюється  чи
обвинувачується особа,  щодо якої застосовується запобіжний захід,
і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена
в доход держави.

     Міра запобіжного заходу у вигляді  застави  щодо  особи,  яка
знаходиться  під  вартою,  до направлення справи до суду може бути
обрана лише з дозволу прокурора,  який давав санкцію на  арешт,  а
після надходження справи до суду - судом.

     Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань
до виникнення підстав для звернення застави  в  доход  держави.  У
цьому  випадку він забезпечує явку підозрюваного,  обвинуваченого,
підсудного  до  органу  розслідування  чи  суду  для  заміни  йому
запобіжного  заходу  на  інший.  Застава  повертається  лише після
обрання нового запобіжного заходу.

     Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на
себе зобов'язання,  застава звертається в доход держави.  Питання
про  звернення  застави  в  доход  держави  вирішується  судом  у
судовому  засіданні  при  розгляді  справи  або в іншому судовому
засіданні. В судове засідання викликається заставодавець для дачі
пояснень.  Неявка  без  поважних  причин  заставодавця  в  судове
засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в
доход держави.

     Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом
при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим,
підсудним, може  бути звернена судом на виконання вироку в частині
майнових стягнень.
( Кодекс доповнено статтею 154-1 згідно  із  Законом  N  530/96-ВР
від 20.11.96 )

     Стаття 155. Взяття під варту

     Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах
про  злочини,  за  які  законом  передбачено  покарання  у вигляді
позбавлення волі на строк понад один рік.  У  виняткових  випадках
цей  запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини,
за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі  і
на строк не більше одного року.
     До  осіб,  обвинувачених  у  вчиненні  злочинів, передбачених
статтями  56, 56-1, 57 — 60, 62, 63, 69, 69-1, 71, 78-79, частиною
4  статті  81,  частинами  3  і 4 статті 82, частиною 3 статті 83,
частиною  3  статті  84,  частиною 2 статті 86, статтями 86-1, 93,
частиною  2  статті  115-2, частинами 3 і 4 статті 117, частиною 2
статті  118, статтею 124-1, частинами 3 і 4 статті 141, частиною 3
статті  142,  частинами  2  і 3 статті 168, частиною 2 статті 169,
частиною  2  статті  170, статтями 190-1, 217-2, частиною 3 статті
217-3,  частиною  2  статті  229-1,  частинами 2 і 3 статті 229-2,
статтею  229-4,  частиною  2 статті 229-5, пунктом "в" статті 234,
пунктами  "б"  і  "г"  статті 241, статтею 242, пунктом "в" статті
245,  статтями  257,  260  -  261  Кримінального  кодексу  України
(  2002-05  ),  взяття  під  варту може бути застосовано з мотивів
самої тільки небезпечності злочину.
     Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб,  щодо яких
як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В
окремих  випадках  ці  особи  можуть перебувати в тюрмі або місцях
тримання затриманих.
     У місцях тримання затриманих особи,  взяті під варту,  можуть
перебувати не більше як  три  доби.  Якщо  доставка  ув'язнених  у
слідчий  ізолятор  у  цей  строк  неможлива через віддаленість або
відсутність належних шляхів сполучення,  вони можуть перебувати  в
місцях тримання затриманих до десяти діб.
     Якщо взяття під варту як  запобіжний  захід  обрано  відносно
осіб,  які  вчинили  злочин  під час відбування покарання в місцях
позбавлення волі,  вони можуть перебувати  в  штрафному  ізоляторі
виправно-трудової   колонії   або   в   дисциплінарному  ізоляторі
виховно-трудової колонії.
     Порядок попереднього  ув'язнення  визначається Положенням про
попереднє ув'язнення під варту, цим Кодексом.
( Стаття 155 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
10.09.62,  N  117-08   від   30.08.71,  N  1898-08  від  23.07.73,
N  3130-08  від  14.10.74,  N  1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від
16.04.84, Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 2935-12 від 26.01.93,
N  282/95-ВР  від  11.07.95,  N 210/98-ВР від 24.03.98, N 1945-III
( 1945-14 ) від 14.09.2000 )

     Стаття 156. Строки тримання під вартою

     Тримання під вартою при розслідуванні злочинів у кримінальних
справах  не може тривати більше двох місяців.  Цей строк може бути
продовжено районним,  міським  прокурором,  військовим  прокурором
армії,  флотилії,  з'єднання,  гарнізону  та  прирівняним  до  них
прокурором у разі  неможливості  закінчити  розслідування  та  при
відсутності  підстав  для  зміни  запобіжного  заходу  —  до трьох
місяців.  Дальше продовження строку може бути здійснено лише через
особливу  складність  справи прокурором Республіки Крим,  області,
прокурором міста Києва,  військовим  прокурором  округу,  флоту  і
прирівняним  до них прокурором — до шести місяців з дня взяття під
варту.
     Строк тримання під  вартою  понад  шість  місяців  може  бути
продовжений заступником Генерального прокурора України  до  одного
року і Генеральним прокурором України - до півтора року.
     Дальше продовження  строку  не  допускається,  обвинувачений,
якого тримають під вартою, підлягає негайному звільненню.
     У разі неможливості закінчити розслідування в повному  обсязі
у  наданий  законом  строк  тримання  під вартою і при відсутності
підстав для зміни запобіжного заходу Генеральний прокурор  України
або  його  заступник  дають згоду про направлення справи до суду в
частині   доказаного   обвинувачення.   Відносно   нерозслідуваних
злочинів  справа  виділяється  в окреме провадження і закінчується
загальним порядком.
     Матеріали закінченої   розслідуванням   кримінальної   справи
повинні бути пред'явлені для ознайомлення обвинуваченому  та  його
захиснику  не  пізніш  як за місяць до скінчення граничного строку
тримання під вартою, встановленого частиною 2 цієї статті.
     Час ознайомлення   обвинуваченого   та   його   захисника   з
матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під
вартою як запобіжного заходу не враховується.
     При поверненні судом на нове розслідування  справи,  по  якій
строк   тримання   обвинуваченого   під  вартою  скінчився,  а  за
обставинами справи запобіжний захід у вигляді тримання під  вартою
змінено  бути  не  може,  продовження  строку  тримання під вартою
провадиться прокурором, який здійснює нагляд за слідством, у межах
одного  місяця  з  моменту  надходження  до  нього справи.  Дальше
продовження зазначеного  строку  провадиться  з  урахуванням  часу
перебування  обвинуваченого  під  вартою  до направлення справи до
суду в порядку і в межах,  встановлених частинами 1,  2 і  6  цієї
статті.
( Стаття 156 в редакції Закону N1960-12 від 10.12.91, із  змінами,
внесеними згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3351-12  від
30.06.93 )

     Стаття 157. Обов'язки прокурора при дачі санкції на арешт

     Прокурор дає   санкцію    на    арешт    підозрюваного    або
обвинуваченого  при наявності підстав,  передбачених законом.  При
вирішенні питання  про  санкцію  на  арешт  прокурор  зобов'язаний
ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що містять підстави для
взяття під  варту,  і  в  необхідних  випадках  особисто  допитати
підозрюваного або обвинуваченого,  а неповнолітнього підозрюваного
чи обвинуваченого — у всіх випадках.
     Право дачі  санкції  на  арешт  особи  належить  Генеральному
прокуророві України, прокурорам Республіки  Крим,  областей,  міст
Києва  і  Севастополя,  прирівняним  до  них  прокурорам   та   їх
заступникам,  міським,  районним,   іншим   прирівняним   до   них
прокурорам. Таке  право  надається  також  заступникам  прокурорів
міст і районів з населенням понад 150 тисяч,  якщо  це  обумовлено
спеціальним наказом Генерального прокурора України.
( Стаття 157 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 3130-12 від 22.04.93 )

     Стаття 158. Виконання постанови про застосування як
                 запобіжного заходу взяття під варту

     Постанова про застосування як запобіжного заходу  взяття  під
варту   виконується   органом,  який  обрав  запобіжний  захід.  У
необхідних випадках  орган,  що  обрав  запобіжний  захід,  вправі
доручити   виконання  постанови  органам  внутрішніх  справ.  Один
примірник постанови з санкцією  прокурора  направляється  разом  з
заарештованим  у  відповідне  місце  попереднього  ув'язнення  для
виконання.
( Стаття 158 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 159. Заходи піклування про неповнолітніх дітей
                 заарештованого

     Коли в особи, відносно якої як запобіжний захід обрано взяття
під варту,  є неповнолітні  діти,  які  залишаються  без  нагляду,
слідчий  зобов'язаний  негайно  внести  з цього приводу подання до
комісії в справах неповнолітніх для вжиття необхідних  заходів  до
передачі   зазначених  неповнолітніх  на  піклування  родичів  або
влаштування їх в дитячі установи.
     Про вжиті  заходи  слідчий  письмово повідомляє прокурора,  а
також заарештовану особу і копію листа приєднує до справи.
( Стаття 159 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71 )

     Стаття 160. Заходи по охороні майна ув'язненого

     При ув'язненні  підозрюваного  або   обвинуваченого   слідчий
зобов'язаний  вжити  заходів до охорони майна і житла ув'язненого,
якщо майно і житло залишаються без нагляду.

     Стаття 161. Повідомлення про взяття обвинуваченого під
                 варту

     Про арешт  підозрюваного  або  обвинуваченого  і  його  місце
перебування  слідчий  зобов'язаний  повідомити  його  дружину  або
іншого родича, а також сповістити за місцем його роботи.
     Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про
арешт направляється в Міністерство закордонних справ України.
( Стаття 161 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 162. Побачення з заарештованим

     Побачення родичів   або   інших  осіб  з  заарештованим  може
дозволити  особа  або  орган,  які  провадять  справу.  Тривалість
побачення встановляється від однієї до двох годин.  Побачення може
бути дозволено, як правило, не більше одного разу на місяць.
( Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71 )

     Стаття 163. Нагляд командування військової частини

     Нагляд командування військової частини  за  підозрюваним  або
обвинуваченим,   який  є  військовослужбовцем,  полягає  у  вжитті
заходів,  передбачених статутами Збройних Сил України,  для  того,
щоб  забезпечити  належну  поведінку  та  явку  підозрюваного  або
обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого,
прокурора,  суду.  Командування  військової частини повідомляється
про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід.
     Про встановлення  нагляду  командування  військової частини у
письмовій формі повідомляє орган, що обрав цей запобіжний захід.
( Стаття 163 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 164. ( Стаття 164 виключена на підставі Указу ПВР 
                 N 117-08 від 30.08.71 )
                 Поміщення неповнолітнього обвинуваченого до
                 дитячої установи і віддання під нагляд
                 батьків чи опікунів

     Поміщення неповнолітнього обвинуваченого до дитячої  установи
або віддання  його  під  нагляд  батьків  чи  опікунів  полягає  у
передачі  неповнолітнього  обвинуваченого  адміністрації   дитячої
установи, батькам чи опікунам  і  відібранні  від  них  письмового
зобов'язання про  забезпечення  ними  належної  поведінки  і  явки
неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора і суду.  При
цьому зазначені особи попереджаються про  характер  обвинувачення,
пред'явленого  неповнолітньому,  і  про  їх   відповідальність   у
випадках неявки його до слідчого, прокурора або до суду.
     При  порушенні  цього  зобов'язання  до  батьків  і  опікунів
застосовується грошове стягнення в розмірі до  100  карбованців  в
порядку, передбаченому статтею 153 цього Кодексу.

     Стаття 165. Скасування і зміна запобіжного заходу

     Запобіжний захід  скасовується  або змінюється,  коли відпаде
необхідність у запобіжних заходах взагалі або  в  раніше  обраному
запобіжному заході.
     Скасування або  зміна  запобіжного  заходу   провадиться   за
мотивованою  постановою  слідчого,  органу дізнання або прокурора.
Копія   постанови   слідчого,   органу    дізнання    надсилається
прокуророві.
     Прокурор вправі в  письмовій  формі  запропонувати  слідчому,
органу  дізнання  скасувати  обраний запобіжний захід або замінити
його іншим,  чи обрати запобіжний захід,  якщо він не був  обраний
слідчим, органом дізнання. Така пропозиція прокурора для слідчого,
органу дізнання є обов'язковою, і її належить негайно виконати.
     Запобіжний захід,  що  був  обраний  прокурором  або  за його
санкцією чи вказівкою,  слідчий,  орган дізнання можуть  скасувати
або змінити тільки за згодою прокурора.
     Запобіжний захід,  обраний судом,  може бути  скасований  або
змінений  судом,  а  в разі направлення ним справи для провадження
розслідування — також  прокурором  або  за  його  згодою  слідчим,
органом дізнання.
( Стаття 165 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  3084-09
від 16.02.78 )

источник: сайт Верховной Рады Украины (http://www.rada.kiev.ua)