КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Затверджений Законом від 28.12.60 ( 1000-05 ) ВВР, 1961, N 2 ст. 15 )
Стаття 1 - стаття 93-1
Стаття 94 - стаття 165
Стаття 237 - стаття 356
Стаття 357 - стаття 449
 
                          Г л а в а  14

                    ДОПИТ СВІДКА І ПОТЕРПІЛОГО

     Стаття 166. Порядок виклику свідка для допиту

     Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під
розписку   свідкові,  а  в  разі  його  тимчасової  відсутності  —
кому-небудь з дорослих членів його сім'ї,  житлово-експлуатаційній
організації,  виконавчому  комітету  селищної  або  сільської Ради
народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи.  Свідок
може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою.
     В повістці  повинно  бути  зазначено,  хто  викликається   як
свідок,  куди  і  до  кого,  день  і  час  явки,  наслідки неявки,
передбачені статтями 70 і 71 цього Кодексу.
     Неповнолітній свідок      викликається     через     законних
представників.
( Стаття 166 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 167. Допит свідка

     Свідка можна  допитувати  про  факти,  які  стосуються  даної
справи,  а  також  про  особу  підозрюваного або обвинуваченого та
потерпілого.
     Свідок допитується в місці провадження попереднього слідства,
а в разі необхідності — в місці його перебування.
     Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків.  При
цьому слідчий вживає заходів до  того,  щоб  свідки,  викликані  в
одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту.
     Перед допитом слідчий  встановлює  особу  свідка,  повідомляє
його,  в  якій  справі він викликаний,  і попереджає про обов'язок
розповісти все відоме йому  в  справі,  а  також  про  кримінальну
відповідальність  за  відмову  дати  показання  і за дачу завідомо
неправдивих показань.  Потім слідчий з'ясовує стосунки між свідком
і  підозрюваним  або  обвинуваченим,  а також потерпілим і починає
допит.  Після того як  свідок  закінчить  дачу  показань,  слідчий
ставить   йому   запитання.  Забороняється  ставити  запитання,  у
формулюванні  яких  міститься  відповідь,  частина  відповіді  або
підказка до неї (навідні запитання).
( Стаття 167 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84; Законом N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )

     Стаття 168. Допит неповнолітнього свідка

     Допит неповнолітнього  свідка віком до чотирнадцяти років,  а
за розсудом слідчого — віком до шістнадцяти років  проводиться  за
правилами  статті 167 цього Кодексу в присутності педагога,  а при
необхідності — лікаря,  батьків чи  інших  законних  представників
неповнолітнього.
     До початку  допиту   зазначеним   особам   роз'яснюється   їх
обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої
зауваження і  з  дозволу  слідчого  задавати  свідкові  запитання.
Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом
або лікарем,  і їх зауваження  заносяться  до  протоколу.  Слідчий
вправі  відвести  поставлене  запитання,  але  відведене запитання
повинно бути занесене до протоколу.
     Свідкові, який     не    досяг    шістнадцятирічного    віку,
роз'яснюється його  обов'язок  говорити  тільки  правду,  але  про
кримінальну  відповідальність  за  відмову від дачі показань та за
завідомо неправдиві показання він не попереджається.

     Стаття 169. Допит німого або глухого свідка

     Допит німого або  глухого  свідка  проводиться  за  правилами
статті  167  цього Кодексу з участю особи,  яка його розуміє.  Про
участь цієї особи в допиті свідка зазначається в протоколі.

     Стаття 170. Протокол допиту свідка

     Про допит свідка складається протокол з  додержанням  правил,
зазначених  у  статті  85  цього Кодексу.  Крім того,  в протоколі
допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік,
громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або
посада, місце проживання, а також  відомості  про  його стосунки з
обвинуваченим і потерпілим.
     У протоколі  зазначається,  що   свідкові   роз'яснені   його
права,  обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і
за   дачу  завідомо  неправдивих  показань.  Показання  свідка  та
відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі
і по можливості дослівно.
     Свідкові, коли   він   про   це  просить,  може  бути  надана
можливість  особисто  написати  свої   показання   в   присутності
слідчого, про що зазначається в протоколі.
     По закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для
прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний
слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право
просити   про   внесення  доповнень  і  поправок  у  протокол.  Ці
доповнення і поправки заносяться слідчим до протоколу.
     Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні
при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок
підписує кожну сторінку окремо.
(  Стаття  170  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 171. Виклик і допит потерпілого

     Виклик потерпілого  проводиться  за правилами,  встановленими
статтею 166 цього Кодексу.
     Допит потерпілого проводиться з додержанням вимог, зазначених
у частинах 1,  2 і 3 статті  167  цього  Кодексу.  Перед  початком
допиту    слідчий    попереджає    потерпілого   про   кримінальну
відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за  статтею
178  Кримінального  кодексу  України  (  2002-05  ).  Після  цього
слідчий  з'ясовує  стосунки  між  потерпілим  і  підозрюваним  або
обвинуваченим і пропонує  потерпілому  розповісти  про  це  відоме
йому  в  справі.  Забороняється  ставити запитання, у формулюванні
яких  міститься  відповідь,  частина відповіді або підказка до неї
(навідні запитання).
     Про допит  потерпілого  складається  протокол  з  додержанням
правил статті 170 цього Кодексу.
( Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84; Законом N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )

                          Г л а в а  15

             ОЧНА СТАВКА, ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

     Стаття 172. Очна ставка

     Слідчий вправі  провести  очну  ставку   між   двома   раніше
допитаними особами, в показаннях яких є суперечності.

     Стаття 173. Проведення очної ставки

     На початку очної ставки встановлюється,  чи знають особи,  що
викликані на очну ставку,  один одного і  в  яких  стосунках  вони
перебувають  між  собою.  Свідки  попереджаються  про  кримінальну
відповідальність за відмову від дачі показань і за  дачу  завідомо
неправдивих  показань,  а потерпілі — за дачу завідомо неправдивих
показань.
     Викликаним на  очну  ставку особам по черзі пропонується дати
показання про ті обставини справи,  для з'ясування яких призначена
очна   ставка.  Після  цього  слідчий  ставить  запитання.  Особи,
викликані на  очну  ставку,  з  дозволу  слідчого  можуть  ставити
запитання одна одній.
     Оголошення показань,  даних  учасниками   очної   ставки   на
попередніх допитах,  дозволяється лише після дачі ними показань на
очній ставці та запису їх до протоколу.
     Слідчий пред'являє   протокол   очної   ставки  особам,  яких
допитано,  для прочитання або за  їх  проханням  прочитує  їм  цей
протокол. Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу
і  внесення  до  нього  поправок.  Ці  доповнення   або   поправки
підлягають  обов'язковому  занесенню  в  протокол.  Протокол очної
ставки підписує кожна з допитаних осіб та слідчий.

     Стаття 174. Пред'явлення особи для впізнання

     При необхідності пред'явлення якої-небудь особи для впізнання
свідкові,  потерпілому,  обвинуваченому  або підозрюваному слідчий
спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи,  а
також  про обставини,  при яких впізнаючий бачив цю особу,  про що
складає протокол допиту.
     Коли впізнаючий  є свідком чи потерпілим,  він попереджається
про кримінальну  відповідальність  за  дачу  завідомо  неправдивих
показань,  а  свідок,  крім того,  і за відмову від дачі показань.
Особа,  що підлягає впізнанню,  пред'являється впізнаючому разом з
іншими  особами  тієї  ж статі у кількості не менше трьох,  які не
мають різких відмін у зовнішності та одягу.
     Перед тим як пред'явити особу для впізнання,  їй пропонується
зайняти  будь-яке  місце  серед  інших  осіб,  що  пред'являються.
Впізнаючому  пропонується вказати особу,  яку він має впізнати,  і
пояснити, за якими ознаками він її впізнав.
     У  виняткових  випадках  з  метою забезпечення безпеки особи,
яка впізнає,  впізнання проводиться поза візуальним спостереженням
того,  кого  впізнають,  з  дотриманням  вимог,  передбачених цією
статтею.  Про  результати  впізнання  обов'язково   повідомляється
особа, яка - пред'являлася для впізнання.
     При необхідності  впізнання  може проводитися по фотознімках,
відповідно до умов, викладених у цій статті.
     Пред'явлення особи  для  впізнання  проводиться в присутності
не  менше  двох понятих. У разі проведення впізнання за правилами,
встановленими  частиною  четвертою  цієї  статті,  поняті  повинні
пересвідчитися    у    можливості    впізнання   поза   візуальним
спостереженням того, кого впізнають, і засвідчити таке впізнання.
(  Стаття  174  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 175. Пред'явлення предметів для впізнання

     При необхідності пред'явити для впізнання який-небудь предмет
слідчий  спочатку  допитує впізнаючого про ознаки цього предмета і
обставини,  при яких він цей предмет  бачив,  про  що  складається
протокол допиту.
     Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим,  він  попереджається
про  кримінальну  відповідальність  за  дачу  завідомо неправдивих
показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань.
     Предмет, що підлягає впізнанню,  пред'являється впізнаючому в
числі інших однорідних предметів. Впізнаючому пропонується вказати
предмет,  який він має впізнати, і пояснити, за якими ознаками він
його впізнав.
     Пред'явлення предметів    для    впізнання    проводиться   в
присутності двох понятих.
     Пред'явлені предмети по можливості фотографуються.

     Стаття 176. Протокол пред'явлення для впізнання

     Про пред'явлення  для  впізнання  особи  або  предмета  і про
наслідки впізнання  складається  протокол  з  додержанням  правил,
зазначених  у  статті  85  цього Кодексу.  Крім того,  в протоколі
зазначаються відомості про особу впізнаючого  і  про  те,  що  він
попереджений  про кримінальну відповідальність за відмову від дачі
показань та за дачу неправдивих показань, наводяться дані про осіб
і  предмети,  що  пред'являються   для   впізнання,   і   докладно
вказуються ознаки, за якими впізнаючий впізнав особу чи предмет.
     У  разі  проведення  впізнання  за  правилами,  встановленими
частиною четвертою статті 174 цього  Кодексу,  в  протоколі,  крім
відомостей,  передбачених  цією статтею,  обов'язково зазначається
те,  що впізнання проводилося поза візуальним спостереженням того,
кого   впізнають,   а  також  вказуються  всі  обставини  і  умови
проведення такого впізнання.
     Протокол підписують  всі особи,  що брали участь у проведенні
впізнання,  поняті і слідчий.  До протоколу додаються  фотознімки,
якщо   особи   або   предмети,  пред'явлені  для  впізнання,  були
сфотографовані.
(  Стаття  176  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

                          Г л а в а  16

                          ОБШУК І ВИЇМКА

     Стаття 177. Підстави для проведення обшуку

     Обшук проводить слідчий в тих випадках, коли він має достатні
дані вважати,  що  знаряддя  злочину,  речі  й  цінності,  здобуті
злочинним  шляхом,  а  також інші предмети і документи,  які мають
значення для встановлення істини  в  справі,  заховані  в  певному
приміщенні або місці чи в якої-небудь особи.
     Слідчий проводить обшук також і в тому випадку,  коли він має
достатні   дані   про  те,  що  в  певному  приміщенні  або  місці
переховується злочинець.
     Обшук може  проводитися  за  постановою  слідчого  і тільки з
санкції прокурора або його заступника.
     У невідкладних випадках обшук може бути зроблений без санкції
прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк
про зроблений обшук та його результати.
( Стаття 177 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 178. Підстави для проведення виїмки

     Виїмка проводиться  в  тих  випадках,  коли слідчий має точні
дані,  що предмети чи документи,  які мають значення  для  справи,
знаходяться в певної особи чи в певному місці.
     Виїмка проводиться за постановою слідчого.
     Виїмка документів,    що    становлять   державну   таємницю,
проводиться тільки з санкції прокурора або  його  заступника  і  в
порядку, погодженому з керівником відповідної установи.
( Стаття 178 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 179. Обов'язковість видачі предметів і документів

     Посадові особи   і  громадяни  не  мають  права  відмовлятися
пред'явити або видати документи чи їх копії або інші предмети, які
вимагає слідчий під час обшуку і виїмки.
     Видача і огляд документів,  що містять дані,  які  становлять
державну таємницю,  провадяться з додержанням існуючих правил,  що
забезпечують охорону державної таємниці.

     Стаття 180. Час проведення обшуку і виїмки

     Обшуки і  виїмки,   крім   невідкладних   випадків,   повинні
провадитись удень.

     Стаття 181. Особи, в присутності яких провадяться обшук і
                 виїмка

     Обшук і виїмка  провадяться  в  присутності  двох  понятих  і
особи,  яка  займає  дане  приміщення,  а  при  відсутності  її  —
представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради
народних депутатів.
     Обшук і виїмка в приміщеннях,  що їх  займають  підприємства,
установи    і    організації,   провадяться   в   присутності   їх
представників.  Під  час  обшуку  по   можливості   повинна   бути
забезпечена  присутність обшукуваного або повнолітнього члена його
родини, а при необхідності — також і потерпілого.
     Обшукуваним, понятим і відповідним представникам повинно бути
роз'яснено їх право бути  присутніми  при  всіх  діях  слідчого  і
робити  заяви з приводу цих дій;  ці заяви підлягають занесенню до
протоколу.
( Стаття 181 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 182. Умови проведення обшуку і виїмки в приміщеннях
                 дипломатичних представництв

     У приміщеннях,  що їх займають дипломатичні представництва, а
також   в   приміщеннях,   де   проживають   члени   дипломатичних
представництв  та їх сім'ї, які користуються правом  дипломатичної
недоторканності,  обшук і виїмку можна провадити  лише  за  згодою
дипломатичного представника.
     Про згоду дипломатичних представників  на  обшук  або  виїмку
робиться запит через Міністерство закордонних справ України.
     Обшук і   виїмка   в   зазначених   приміщеннях   провадяться
обов'язково  в  присутності  прокурора і представника Міністерства
закордонних справ.

     Стаття 183. Порядок проведення обшуку і виїмки

     Перед обшуком  або  виїмкою  слідчий   пред'являє   постанову
особам,  що займають приміщення,  або представникові підприємства,
установи чи  організації,  де  проводиться  обшук  або  виїмка,  і
пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а
також вказати місце,  де переховується злочинець.  У разі  відмови
виконати   його  вимоги  слідчий  проводить  обшук  або  виїмку  в
примусовому  порядку.  Якщо  особи,   які   займають   приміщення,
відсутні,    постанова    про   проведення   обшуку   або   виїмки
пред'являється представникові житлово-експлуатаційної  організації
або   місцевої   Ради   народних  депутатів  і  обшук  або  виїмка
проводиться в їх присутності.
     Проводячи обшук,   слідчий   має  право  розкривати  замкнені
приміщення і сховища,  якщо володілець відмовляється їх  відкрити.
При  цьому  слідчий  повинен  уникати  не  викликаних необхідністю
пошкоджень дверей, замків та інших предметів.
     Слідчий має   право   заборонити  особам,  що  перебувають  у
приміщенні під час обшуку або виїмки,  а також особам, які під час
обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і
зноситись один з одним або з іншими особами до  закінчення  обшуку
чи виїмки.
     В необхідних випадках слідчий вправі  залучати  до  участі  в
проведенні   обшуку   працівників   органів  внутрішніх  справ  та
відповідних спеціалістів.
( Стаття 183 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
18.01.66, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 184. Обшук особи

     Обшук особи  проводиться  відповідно  до  правил  цієї  глава
Кодексу.
     Без винесення  постанови  обшук  особи  можна  проводити  при
затриманні  її чи ув'язненні під варту або при наявності достатніх
підстав вважати,  що, перебуваючи в приміщенні чи іншому місці, де
проводиться  обшук  або  виїмка,  вона  ховає при собі предмети чи
документи, які мають значення для справи.
     Обшук особи може проводити тільки особа тієї самої статі,  що
й обшукуваний, в присутності понятих тієї ж статі.
( Стаття 184 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 185. Нерозголошення обставин особистого життя
                 обшукуваних

     Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів  до
того,  щоб  не  були  розголошені  виявлені  при  цьому  обставини
особистого  життя  обшукуваного та інших осіб,  які проживають або
тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

     Стаття 186. Вилучення предметів і документів

     При обшуку або виїмці можуть бути вилучені  лише  предмети  і
документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно
обвинуваченого або підозрюваного з метою  забезпечення  цивільного
позову або можливої конфіскації майна.  Предмети і документи,  які
вилучені законом з обігу,  підлягають вилученню незалежно  від  їх
відношення до справи.
     Всі документи і предмети,  які підлягають вилученню,  слідчий
повинен  пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити
в протоколі обшуку або виїмки чи  в  доданому  до  нього  опису  з
зазначенням їх назви,  кількості,  міри,  ваги, матеріалу, з якого
вони виготовлені,  та індивідуальних ознак.  У необхідних випадках
вилучені  предмети  і  документи  повинні бути на місці обшуку або
виїмки упаковані і опечатані.

     Стаття 187. Накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її
                 в поштово-телеграфних установах

     Накладення арешту   на   кореспонденцію   і   виїмка   її   в
поштово-телеграфних установах може провадитись  тільки  з  санкції
прокурора або його заступника чи за постановою суду.
     Про накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію  і
виїмку  її  слідчий  складає  постанову.  У  цій постанові слідчий
пропонує  поштово-телеграфній  установі  затримувати  зазначені  в
постанові  кореспонденцію  і  надсилати  йому  про  це  відповідні
повідомлення. Виїмка кореспонденції проводиться в присутності двох
представників  поштово-телеграфної  установи,  про  що складається
протокол.
     Накладення арешту  на  кореспонденцію скасовується постановою
слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
( Стаття 187 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 188. Протокол обшуку і виїмки

     Про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол   у
двох  примірниках з додержанням правил статті 85 цього Кодексу.  В
протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення
чи інше місце,  в якому було проведено обшук або виїмку;  особа, у
якої проведено обшук або виїмку;  дії слідчого і результати обшуку
або  виїмки.  Щодо  кожного  предмета,  який  підлягає  вилученню,
повинно бути зазначено,  в якому саме місці і при яких  обставинах
він був виявлений.
     В протокол  обшуку  або  виїмки  заносяться   всі   заяви   і
зауваження  присутніх  під час обшуку або виїмки осіб,  зроблені з
приводу тих чи інших дій слідчого.  Обидва примірники протоколу, а
також опис вилучених предметів підписують слідчий,  особа,  у якої
проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні.

     Стаття 189. Обов'язковість вручення копії протоколу обшуку
                 або виїмки

     Другий примірник протоколу обшуку або виїмки,  а також другий
примірник опису вручається  особі,  у  якої  проведено  обшук  або
виїмку,  а  в разі її відсутності — повнолітньому членові її сім'ї
або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої
Ради народних депутатів.
     При проведенні обшуку або виїмки на підприємстві, в  установі
або організації другий  примірник  протоколу  і  опису  вручається
представникові підприємства, установи або організації.
     При наявності  в  протоколі  зауважень  на  неправильні  дії,
допущені під час обшуку,  слідчий не пізніше двох днів  повідомляє
про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством.
( Стаття 189 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

                           Г л а в а 17

            ОГЛЯД, ОСВІДУВАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ
                        ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ

     Стаття 190. Проведення огляду

     З метою  виявлення  слідів  злочину та інших речових доказів,
з'ясування обстановки злочину,  а також інших обставин,  які мають
значення   для   справи,   слідчий   проводить  огляд  місцевості,
приміщення, предметів та документів.
     Огляд місця   події   у   невідкладних   випадках  може  бути
проведений до порушення кримінальної справи.  В цих випадках,  при
наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно
після огляду місця події.
     Про результати огляду слідчий складає протокол.
( Стаття 190 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71 )
     Стаття 191. Порядок проведення огляду

     Огляд проводиться  в присутності не менше двох понятих і,  як
правило, удень.
     Слідчий може  запросити для участі в огляді спеціалістів,  не
заінтересованих в результатах справи.
     В необхідних випадках слідчий проводить вимірювання,  складає
план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по
можливості фотографує їх.
     Органи внутрішніх   справ   зобов'язані   подавати   слідчому
допомогу в проведенні огляду.
     Огляд предметів і документів,  вилучених під час огляду місця
події,   при   виїмці   або   обшуку,   а  також  пред'явлення  їх
підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам слідчий
проводить на місці події, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це
неможливо, - за місцем провадження у справі.
( Стаття 191 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 192. Огляд трупа

     Зовнішній огляд   трупа   слідчий    проводить    з    участю
судовомедичного  експерта  і  в  присутності  двох  понятих.  Коли
неможливо  викликати  судовомедичного  експерта,  то  запрошується
найближчий лікар.
     Коли виникне необхідність ексгумації трупа,  слідчий  складає
про це постанову, яку затверджує прокурор. Труп виймається з місця
поховання в присутності слідчого, судовомедичного експерта та двох
понятих,   про   що  складається  протокол,  який  підписують  усі
зазначені особи.

     Стаття 193. Проведення освідування

     При необхідності   виявити   або   засвідчити   наявність   у
обвинуваченого,  підозрюваного  або  у   потерпілого   чи   свідка
особливих прикмет слідчий виносить про це  постанову  і  проводить
освідування.
     Якщо необхідно     провести     судовомедичне     освідування
обвинуваченого,  підозрюваного,  потерпілого або свідка,  то  таке
освідування за вказівкою слідчого проводить судовомедичний експерт
або лікар.
     Слідчий не  вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої
статі,  коли  це  зв'язане  з  необхідністю  оголювати  особу,  що
підлягає  освідуванню.  При  освідуванні не допускаються дії,  які
принижують  гідність  освідуваної  особи  або  небезпечні  для  її
здоров'я.
     Про результати освідування,  проведеного слідчим, складається
протокол,    який   підписують   слідчий   та   освідуваний.   При
судовомедичному освідуванні  складають  акт,  а  коли  освідування
проводить лікар, він видає довідку.
( Стаття 193 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 194. Відтворення обстановки і обставин події

     З метою  перевірки  і  уточнення  результатів  допиту свідка,
потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних
при провадженні огляду та інших слідчих дій,  слідчий може виїхати
на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю
спеціаліста,    свідка,    потерпілого    і    підозрюваного   або
обвинуваченого відтворити обстановку і умови,  в яких ті  чи  інші
події могли відбуватися в дійсності.
     Виконання цих  дій  допускається  при  умові,  коли  вони  не
принижують  гідності  осіб,  що  беруть  у  них  участь,  і  не  є
небезпечними для їх здоров'я.
     В необхідних випадках слідчий проводить вимірювання,  складає
план і креслення, а також проводить фотографування.
     Про проведення всіх зазначених дій складається протокол, який
підписують особи, що брали в них участь, поняті та слідчий.
( Стаття 194 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 195. Протокол огляду, освідування і відтворення
                 обстановки та обставин події

     Протокол огляду,  освідування  або  відтворення обстановки та
обставин події складається з додержанням правил  статті  85  цього
Кодексу.  В  протоколі зазначають підстави для проведення цих дій,
описують все,  що було виявлено,  в тій послідовності,  в якій  це
відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час
проведення дії. До протоколу додають відповідні схеми, фотознімки,
плани, документи.

                           Г л а в а 18

                      ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ

     Стаття 196. Порядок призначення експертизи

     Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75
і 76 цього Кодексу.
     При необхідності   проведення   експертизи  слідчий   складає
мотивовану постанову,  в якій, крім даних, зазначених у статті 130
цього Кодексу, вказує підстави для проведення експертизи, прізвище
експерта або назву установи,  експертам якої доручається  провести
експертизу,   питання,  з  яких  експерт  повинен  дати  висновок,
об'єкти,  які мають бути досліджені,  а також перелічує матеріали,
що пред'являються експертові для ознайомлення.
     Коли експертиза  проводиться  не   в   експертній   установі,
слідчий, упевнившись в особі експерта, вручає йому копію постанови
про  призначення  експертизи,   роз'яснює   обов'язки   і   права,
встановлені  статтею  77  цього  Кодексу,  і  попереджає  його про
кримінальну відповідальність за статтею 179 Кримінального  кодексу
України ( 2002-05 ) за відмову від виконання покладених  на  нього
обов'язків,  а  також  про   відповідальність   за   статтею   178
Кримінального  кодексу  України  за  дачу  завідомо   неправдивого
висновку. Про  виконання  цих  дій  слідчий  складає  протокол,  в
якому,  крім  даних,  передбачених  статтею  85   цього   Кодексу,
зазначає також відомості про особу експерта,  його  компетентність
у певній галузі знань і зроблені ним заяви.
     Коли експертиза проводиться в  експертній  установі,  експерт
зазначає  у  вступній  частині  висновку,  що він попереджений про
кримінальну  відповідальність  за   дачу   завідомо   неправдивого
висновку, і стверджує це своїм підписом.

     Стаття 197. Права обвинуваченого при призначенні і
                 проведенні експертизи

     При призначенні і  проведенні  експертизи  обвинувачений  має
право:
     1) заявити відвід експертові;
     2) просити  про  призначення  експерта  з  числа вказаних ним
осіб;
     3) просити   про   постановку  перед  експертизою  додаткових
питань;
     4) давати пояснення експертові;
     5) пред'являти додаткові документи;
     6) ознайомлюватися   з  матеріалами  експертизи  і  висновком
експерта після закінчення експертизи;
     7) заявляти  клопотання  про призначення нової або додаткової
експертизи.
     Обвинуваченому за  його  клопотанням  слідчий  може дозволити
бути присутнім  при  проведенні  експертом  окремих  досліджень  і
давати  пояснення.  Слідчий  повинен  ознайомити  обвинуваченого з
постановою про  призначення  експертизи  і  роз'яснити  йому  його
права,  встановлені  цією  статтею,  про що складається протокол з
додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.
     Постанова про  призначення  судовопсихіатричної експертизи не
оголошується обвинуваченому в тих випадках,  коли  його  психічний
стан робить це неможливим.
     У випадках,  коли  експертиза  призначається  до  притягнення
особи як обвинуваченого, правила  цієї  статті  застосовуються  до
підозрюваного у вчиненні злочину.

     Стаття 198. Проведення експертизи в експертній установі

     Одержавши постанову  про  призначення  експертизи,   керівник
експертної  установи  доручає  проведення  експертизи  одному  або
декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені  і
несуть за цього особисту відповідальність.

     Стаття 199. Одержання зразків для експертного дослідження

     У разі  потреби  слідчий  має  право  винести  постанову  про
вилучення  або  відібрання  зразків  почерку  та  інших   зразків,
необхідних  для  експертного  дослідження.  Про відібрання зразків
складається протокол.
     Зразки зберігаються  за  правилами зберігання речових доказів
(статті 79 — 81 цього Кодексу).

     Стаття 200. Висновок експерта

     Після проведення  необхідних   досліджень   експерт   складає
висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище,
освіта,  спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта),
на якій підставі була проведена експертиза,  хто був присутній при
проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які
матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані
відповіді на поставлені питання.  Коли при  проведенні  експертизи
експерт  виявить факти,  які мають значення для справи і з приводу
яких йому не були поставлені питання,  він вправі на них вказати в
своєму висновку. Висновок підписується експертом.

     Стаття 201. Допит експерта

     Ознайомившись з   висновком   експерта,   слідчий  має  право
допитати експерта з метою  одержання  роз'яснення  або  доповнення
висновку. Про допит експерта складається протокол.


     Стаття 202. Пред'явлення обвинуваченого матеріалів
                 експертизи

     Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому.
     Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий
складає  протокол,  в  якому  зазначає  пояснення,  зауваження  та
заперечення   обвинуваченого   і   його  клопотання.  Питання  про
задоволення клопотання обвинуваченого вирішує слідчий за правилами
статті 129 цього Кодексу.
     У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як
обвинуваченого,  матеріали експертизи пред'являються підозрюваному
у вчиненні злочину.

     Стаття 203. Призначення додаткової або повторної експертизи

     У випадках,  передбачених статтею 75 цього  Кодексу,  слідчий
мотивованою  постановою  може  призначити  додаткову  або повторну
експертизу,  яка  проводиться  з  додержанням  правил  цієї  глави
Кодексу.

     Стаття 204. Визначення психічного стану обвинуваченого

     Коли в   справі  є  дані,  які  дають  підстави  вважати,  що
обвинувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у
неосудному  стані,  а  також,  коли  він  вчинив злочин в осудному
стані,  але після вчинення злочину захворів душевною хворобою, яка
позбавляє  його  можливості  усвідомлювати  свої  дії або керувати
ними,  слідчий  для  визначення  психічного  стану  обвинуваченого
призначає судовопсихіатричну експертизу.

     Стаття 205. Направлення обвинуваченого на стаціонарну
                 експертизу

     Якщо при проведенні  судовомедичної  або  судовопсихіатричної
експертизи   виникає   необхідність   тривалого  спостереження  за
обвинуваченим або дослідження його,  слідчий з  санкції  прокурора
або  його  заступника поміщає його у відповідний медичний  заклад,
про що складає постанову.
( Стаття 205 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

                          Г л а в а  19

                 ЗУПИНЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА

     Стаття 206. Підстави та порядок зупинення слідства

     Попереднє слідство   в   кримінальній  справі  зупиняється  у
випадках:
     1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;
     2) коли психічне або інше тяжке  захворювання  обвинуваченого
перешкоджає закінченню провадження в справі;
     3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.
     У випадках, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, попереднє
слідство може бути зупинене тільки після того,  як слідчий  винесе
постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого і виконає
всі  слідчі   дії,   проведення   яких   можливе   у   відсутності
обвинуваченого,  а також вживе заходів до збереження документів та
інших можливих доказів у справі.
     У випадках,  зазначених  у  пункті  3 цієї статті,  попереднє
слідство може бути зупинене лише після проведення всіх  необхідних
і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин.
     Попереднє слідство   зупиняється    мотивованою    постановою
слідчого,  копія  якої  направляється  прокуророві.  Якщо в справі
притягнуто  двох  або  декількох  обвинувачених,  а  підстави  для
зупинення справи відносяться не  до  всіх  обвинувачених,  слідчий
вправі виділити і зупинити справу відносно  окремих  обвинувачених
або зупинити провадження в усій справі.

     Стаття 207. Зупинення слідства, коли місцезнаходження
                 обвинуваченого невідоме

     Коли місцезнаходження   обвинуваченого   невідоме,    слідчий
оголошує  його  розшук,  керуючись  статтею  138 цього Кодексу,  а
слідство зупиняє з додержанням вимог частини 2  статті  206  цього
Кодексу до розшуку обвинуваченого.

     Стаття 208. Зупинення слідства при тимчасовому тяжкому
                 захворюванні обвинуваченого

     У випадках, коли слідством буде встановлено, що обвинувачений
після  вчинення злочину тимчасово тяжко захворів,  слідчий зупиняє
провадження у справі з додержанням  вимог  частини  2  статті  206
цього Кодексу до видужання обвинуваченого.
     При цьому обраний щодо обвинуваченого запобіжний  захід  може
бути залишений або скасований.
     Після видужання  обвинуваченого  слідство   відновлюється   і
закінчується провадженням на загальних підставах.

     Стаття 209. Зупинення слідства, коли не встановлено особи,
                 яка вчинила злочин

     Коли особа,  яка  вчинила  злочин,  не  встановлена,  слідчий
зупиняє  попереднє слідство в справі з додержанням вимог частини 3
статті 206 цього Кодексу і зобов'язаний як  безпосередньо,  так  і
через  органи  дізнання вживати заходів до встановлення особи,  що
вчинила злочин.

     Стаття 210. Відновлення слідства

     У разі потреби відновити попереднє слідство  слідчий  складає
мотивовану постанову, копія якої направляється прокуророві.

     Стаття 211. Закриття справи, в якій слідство зупинено

     Справа, в якій слідство зупинено, підлягає закриттю:
     1) по закінченні строків давності притягнення до кримінальної
відповідальності,  зазначених  у  статті  48 Кримінального кодексу
України ( 2001-05 ), а у випадках, зазначених у частині  1  статті
7 цього Кодексу, — і до закінчення цих строків;
     2) у випадках, передбачених пунктами 4, 8, 9, 10 і 11 частини
1 та 2 статті 6 цього Кодексу.
( Стаття 211 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N  6834-10  від  16.04.84,  Законом  N  3351-12  від
30.06.93 )



                          Г л а в а  20

                 ЗАКІНЧЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА

     Стаття 212. Форми закінчення попереднього слідства

     Попереднє слідство   закінчується  складанням  обвинувального
висновку або  постанови  про  закриття  справи  чи  постанови  про
направлення  справи до суду для вирішення питання про застосування
примусових заходів медичного характеру.
( Стаття 212 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 213. Підстави до закриття справи

     Кримінальна справа закривається:
     1) при  наявності підстав,  зазначених у статтях 6,  7,  7-1,
7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу;
     2) при   недоведеності   участі   обвинуваченого  у  вчиненні
злочину.
( Стаття 213 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1851-09
від 23.03.77 )

     Стаття 214. Порядок закриття справи

     Слідчий закриває справу мотивованою постановою,  в якій, крім
даних,   передбачених   у  статті  130  цього  Кодексу,  зазначає:
відомості про особу  обвинуваченого,  суть  справи,  підстави  для
закриття  справи,  рішення  про  скасування  запобіжного  заходу і
заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої  конфіскації
майна,  а  також рішення в питанні про речові докази відповідно до
статті 81 цього Кодексу.
     Якщо розслідуванням    встановлено   факти,   які   вимагають
застосування заходів громадського або  дисциплінарного  впливу  чи
адміністративного   стягнення   щодо  особи,  яка  притягалась  як
обвинувачений,  або   щодо   інших   осіб,   слідчий,   закриваючи
кримінальну  справу,  доводить  ці  факти  до  відома  громадської
організації,   товариського   суду,   трудового   колективу    або
адміністрації   підприємства,  установи,  організації  для  вжиття
відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи  до  суду
для застосування заходів адміністративного стягнення.
     Копія  постанови    про    закриття    справи    надсилається
прокуророві,    особі,    що    притягалася    до     кримінальної
відповідальності,  особі,  за заявою якої була порушена справа,  а
також потерпілому та цивільному позивачеві.
( Стаття 214 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84; Законом N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )

     Стаття 215. Оскарження постанови про закриття справи

     Постанова слідчого  про  закриття  справи може бути оскаржена
прокуророві  в  семиденний  строк  з  дня   одержання   письмового
повідомлення або копії постанови про закриття справи.
     Особа, щодо якої провадилося слідство, має право оскаржити цю
постанову  в  частині,  яка  стосується підстав і мотивів закриття
справи.
     В разі  закриття  справи  через смерть обвинуваченого близькі
родичі  і  громадські  організації  вправі  з  метою  реабілітації
померлого просити про доведення попереднього слідства до кінця.
     В разі оскарження  постанови  слідчого  про  закриття  справи
прокурор  знайомиться  із справою і не пізніше тридцяти днів з дня
надходження  скарги  скасовує  постанову  про  закриття  справи  і
відновлює  попереднє  слідство або залишає скаргу без задоволення,
про що повідомляє особі, яка подавала скаргу.
     В разі  відмови  прокурора  скасувати  постанову про закриття
справи скаргу на цю постанову може бути подано до суду в  порядку,
передбаченому статтею 236-5 цього Кодексу.
( Стаття 215 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
27.06.61, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 216. Відновлення слідства в закритій справі

     Попереднє слідство  в  закритій справі може бути відновлене у
межах встановлених строків давності  притягнення  до  кримінальної
відповідальності   постановою   прокурора,   начальника   слідчого
відділу,  а у випадках, передбачених частиною третьою статті 236-6
цього  Кодексу,  — постановою судді.
( Стаття 216 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 217. Ознайомлення потерпілого, цивільного позивача і
                 цивільного відповідача з матеріалами справи

     Визнавши попереднє    слідство   в   справі,   яка   підлягає
направленню  для  віддання  обвинуваченого  до  суду,  закінченим,
слідчий  повідомляє  про  це  потерпілого  та  його  представника,
цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників і
роз'яснює  їм  їх право ознайомитися з матеріалами справи;  про це
слідчий складає відповідний протокол або  додає  до  справи  копію
письмового повідомлення.
     В разі письмового або усного клопотання зазначених  осіб  про
ознайомлення  їх  з  матеріалами  справи  слідчий  повинен  надати
потерпілому  і   його   представникові,   цивільному   позивачеві,
цивільному   відповідачеві   або   їх   представникам   можливість
ознайомитися з  ними.  Цивільний  відповідач  може  знайомитися  з
матеріалами  справи  в  межах,  передбачених  частиною 2 статті 51
цього Кодексу.
     Зазначені особи  мають  право  робити  виписки  із  справи  і
заявляти клопотання про доповнення слідства,  щодо  яких   слідчий
приймає  рішення  за  правилами,  передбаченими  статтею 129 цього
Кодексу.
     Матеріали  про  застосування  заходів безпеки щодо осіб,  які
беруть  участь  у  кримінальному  судочинстві,  для   ознайомлення
зазначеним особам не пред'являються.
     Оголошення про  закінчення слідства і пред'явлення матеріалів
справи для  ознайомлення  оформляється  протоколом  з  додержанням
правил статті 220 цього Кодексу.
( Стаття 217 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 218. Оголошення обвинуваченому про закінчення
                 слідства і пред'явлення йому матеріалів справи

     Визнавши зібрані    докази    достатніми    для    складання
обвинувального  висновку  і  виконавши  вимоги  статті  217  цього
Кодексу,   слідчий   зобов'язаний   оголосити  обвинуваченому,  що
слідство  в  його  справі  закінчено  і  що  він  має   право   на
ознайомлення  з  усіма  матеріалами  справи  як особисто,  так і з
допомогою  захисника,  а  також  може   заявити   клопотання   про
доповнення попереднього слідства.  Слідчий зобов'язаний роз'яснити
обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи  у
суді  першої  інстанції  одноособово суддею чи колегіально судом у
складі трьох осіб у випадках, передбачених законом.
     Якщо обвинувачений   не   виявив   бажання   ознайомитися   з
матеріалами  справи  з  участю захисника,  йому пред'являються для
ознайомлення всі матеріали справи. При ознайомленні з  матеріалами
справи  обвинувачений  вправі робити виписки з матеріалів справи і
порушувати  клопотання.  Якщо  в   справі   притягнуто   декількох
обвинувачених,  слідчий  повинен  пред'явити  кожному  з  них  усі
матеріали слідства.
     Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і
що   йому   пред'явлено   матеріали   справи   для   ознайомлення,
зазначається   в   протоколі  про  оголошення  обвинуваченому  про
закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи.
     Якщо у справі бере участь захисник,  слідчий надає можливість
ознайомитися з усіма матеріалами  справи  і  захисникові,  про  що
складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи
має бути відкладено до явки захисника,  але не більше  як  на  три
дні.   При   неможливості  для  обраного  обвинуваченим  захисника
з'явитися  в  цей  строк  слідчий  вживає  заходів,   передбачених
частиною 3 статті 47 цього Кодексу.
     Матеріали попереднього    слідства     пред'являються     для
ознайомлення    підшитими   і   пронумерованими.   Матеріали   про
застосування  заходів  безпеки  щодо  осіб,  які  беруть  участь у
кримінальному  судочинстві,  для  ознайомлення не пред'являються і
зберігаються окремо від кримінальної справи.
     Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати  в  часі,
потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. Однак,
якщо обвинувачений і його захисник явно  намагатимуться  затягнути
закінчення  справи,  слідчий  вправі  своєю мотивованою постановою
визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така
постанова підлягає затвердженню прокурором.
( Стаття 218 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  986-08
від 30.08.72, Законами N 3780-12 від  23.12.93,  N  305/94-ВР  від
20.12.94, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 219. Права захисника при ознайомленні з усіма
                 матеріалами справи

     Захисник обвинуваченого при ознайомленні з матеріалами справи
має   право:   робити  виписки,  мати  побачення  з  обвинуваченим
віч-на-віч,  роз'яснювати  обвинуваченому   зміст   обвинувачення,
обмірковувати  з  обвинуваченим  питання  про заявлення клопотань,
подавати докази,  заявляти відводи,  оскаржувати  дії  та  рішення
слідчого і прокурора.

     Стаття 220. Протокол про оголошення обвинуваченому про
                 закінчення слідства і про пред'явлення йому і
                 його захисникові матеріалів справи

     Про оголошення  обвинуваченому  про  закінчення  попереднього
слідства  і  про   пред'явлення   йому   матеріалів   справи   для
ознайомлення  слідчий складає протокол з додержанням правил статті
85 цього Кодексу.  Крім того,  в протоколі зазначається,  які саме
матеріали   (кількість  томів  і  аркушів)  були  пред'явлені  для
ознайомлення,  чи  ознайомилися   обвинувачений   і   захисник   з
матеріалами справи,  протягом якого часу проходило ознайомлення із
справою і які  клопотання  були  заявлені  обвинуваченим  та  його
захисником.
     Протокол пред'явлення обвинуваченому матеріалів  попереднього
слідства  підписують обвинувачений,  слідчий і захисник,  якщо він
бере участь у справі.

     Стаття 221. Розв'язання клопотань, заявлених при
                 ознайомленні з матеріалами справи

     Клопотання про  доповнення  попереднього слідства,  про зміну
кваліфікації  злочину  і  закриття  справи  можуть  бути  заявлені
обвинуваченим і його захисником усно або письмово. Усні клопотання
заносяться до протоколу, письмові клопотання додаються до справи.
     Слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання обвинуваченого і
його захисника,  якщо  обставини,  для  з'ясування  яких  заявлено
клопотання, мають значення для справи.
     Про відмову   задовольнити   клопотання    слідчий    складає
мотивовану   постанову,   яку   оголошує   обвинуваченому  і  його
захисникові.
     Якщо при   провадженні   додаткових   слідчих  дій  присутній
захисник,  то він вправі через слідчого задавати питання свідкові,
потерпілому,  експертові,  спеціалістові і обвинуваченому, а також
клопотатися  про  занесення  до  протоколу  обставин,  які   мають
значення для справи.  Слідчий може відвести запитання, які ставить
захисник, але відведене запитання заносить до протоколу.
( Стаття 221 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 222. Пред'явлення обвинуваченому та іншим учасникам
                 процесу додаткових матеріалів слідства

     Після проведення  додаткових слідчих дій слідчий зобов'язаний
ознайомити  обвинуваченого  і  його  захисника,  а  також   надати
можливість   ознайомитися   потерпілому   і  його  представникові,
цивільному   позивачеві,   цивільному   відповідачеві    або    їх
представникам  з  усіма  додатковими  матеріалами,  а  в  разі  їх
клопотання — з усією справою,  додержуючись вимог статей 217 — 221
цього Кодексу.
( Стаття 222 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 223. Обвинувальний висновок

     Після закінчення  слідства і виконання вимог статей 217 — 222
цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок.
     Обвинувальний висновок  складається з описової і резолютивної
частини.  В описовій частині зазначаються:  обставини справи як їх
встановлено на попередньому слідстві;  місце, час, способи, мотиви
і наслідки  злочину,  вчинено  кожним  з  обвинувачених,  а  також
докази,  які  зібрано  в  справі,  і  відомості  про  потерпілого;
показання кожного  з  обвинувачених  по  суті  пред'явленого  йому
обвинувачення,  доводи,  наведені ним на свій захист, і результати
їх перевірки;  наявність обставин,  які обтяжують  та  пом'якшують
його відповідальність.
     При посиланні  на  докази  обов'язково  зазначаються   аркуші
справи.
     В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного
з   обвинувачених,   коротко   викладається   суть   пред'явленого
обвинувачення  з  зазначенням  статті  кримінального  закону,  яка
передбачає даний злочин.
     Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця і
часу його складання.
     Якщо обвинувальний висновок складено мовою,  якою не  володіє
обвинувачений,   його   має   бути   перекладено   на  рідну  мову
обвинуваченого  або  іншу  мову,  якою   він   володіє.   Переклад
обвинувального висновку приєднується до справи.
( Стаття 223 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 224. Додатки до обвинувального висновку

     До обвинувального висновку додаються:
     1) список осіб,  що підлягають виклику в судове засідання,  з
зазначенням їх адреси і аркушів справи,  де викладені їх показання
або висновки;
     2) довідка  про  рух  справи  та про застосування запобіжного
заходу з зазначенням часу і місця тримання під  вартою  кожного  з
обвинувачених, якщо вони заарештовані;
     3) довідки  про  речові  докази,  про  цивільний  позов,  про
заходи,  вжиті  до  забезпечення  цивільного  позову  і можливості
конфіскації майна;
     4) довідка  про  судові  витрати в справі за час попереднього
слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.
     У  списку осіб,  які підлягають виклику в судове засідання, з
метою  нерозголошення  відомостей  про осіб,  щодо яких у порядку,
передбаченому статтями 52-1 та  52-3  цього  Кодексу,  застосовані
заходи безпеки,  замість їх справжніх прізвища, ім'я і по батькові
зазначається псевдонім,  а замість адреси  -  назва  органу,  який
здійснює заходи безпеки, та його адреса.
(  Стаття  224  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 225. Направлення справи прокуророві

     Склавши обвинувальний  висновок,  слідчий  направляє   справу
прокуророві.

     Стаття 226. Закінчення попереднього слідства у справах
                 осіб, визнаних неосудними

     Коли на підставі висновку судовопсихіатричної  експертизи  та
інших  доказів  буде  встановлено,  що  особа,  яка притягнута або
підлягає притягненню до  кримінальної  відповідальності,  під  час
вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або
в  дальшому  захворіла  душевною  хворобою,   яка   позбавляє   її
можливості  усвідомлювати  свої дії або керувати ними,  то слідчий
складає мотивовану постанову, керуючись статтею 417 цього Кодексу.

                          Г л а в а  21

              НАГЛЯД ПРОКУРОРА ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ
            ОРГАНАМИ ДІЗНАННЯ І ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА

     Стаття 227. Повноваження прокурора по здійсненню нагляду
                 за виконанням законів органами дізнання і
                 попереднього слідства

     Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами  дізнання  і
попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції:
     1) вимагає від органів дізнання і попереднього  слідства  для
перевірки   кримінальні   справи,  документи,  матеріали  та  інші
відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства
і  встановлення  осіб,  які вчинили злочини;  перевіряє не менш як
один  раз  на  місяць  виконання  вимог  закону   про   приймання,
реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті,  що
готуються, злочини;
     2) скасовує  незаконні  і необгрунтовані постанови слідчих та
осіб, які провадять дізнання;
     3) дає  письмові  вказівки  про  розслідування злочинів,  про
обрання,  зміну або скасування  запобіжного  заходу,  кваліфікацію
злочину,  проведення  окремих  слідчих  дій  та  розшук осіб,  які
вчинили злочини;
     4) доручає    органам   дізнання   виконання   постанов   про
затримання,  привід,  взяття під варту, проведення обшуку, виїмки,
розшук осіб,  які вчинили злочини,  виконання інших слідчих дій, а
також дає вказівки про вжиття  необхідних  заходів  для  розкриття
злочинів  і  виявлення  осіб,  які  їх  вчинили,  по  справах,  що
перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;
     5) бере участь у провадженні дізнання і попереднього слідства
і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі  дії  або
розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;
     6) санкціонує  проведення  обшуку,   накладення   арешту   на
поштово-телеграфну  кореспонденцію  та  її  виїмку,  відсторонення
обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у
випадках, передбачених цим Кодексом;
     7) продовжує строк розслідування і  тримання  під  вартою  як
запобіжного  заходу  у  випадках  і  порядку,   встановлених   цим
Кодексом;
     8) повертає кримінальні справи органам попереднього  слідства
з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;
     9) вилучає  від  органу  дізнання і передає слідчому будь-яку
справу,  передає справу від одного  органу  попереднього  слідства
іншому,  а  також  від одного слідчого іншому з метою забезпечення
найбільш повного і об'єктивного розслідування;
     10) усуває  особу,  яка провадить дізнання,  або слідчого від
дальшого ведення дізнання  або  попереднього  слідства,  якщо вони
допустили порушення закону при розслідуванні справи;
     11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх  порушенні;
закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду
на закриття кримінальної справи слідчим в тих  випадках,  коли  це
передбачено   цим   Кодексом;   затверджує  обвинувальні  висновки
(постанови); направляє кримінальні справи до суду;
     12) вирішує  питання  про  допущення  захисника  до  участі в
справі з моменту пред'явлення обвинувачення відповідно до  частини
1 статті 44 цього Кодексу.
     Прокурор здійснює також інші повноваження,  надані  йому  цим
Кодексом.
     Вказівки прокурора органам дізнання і попереднього слідства у
зв'язку  з  порушенням  і  розслідуванням ними кримінальних справ,
дані в порядку,  передбаченому цим Кодексом,  є  для  цих  органів
обов'язковими.    Оскарження   одержаних   вказівок   вищестоящому
прокуророві  не  зупиняє  їх  виконання,  за  винятком   випадків,
передбачених частиною 2 статті 114 цього Кодексу.
( Стаття 227 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 3351-12 від 30.06.93 )

     Стаття 228. Перевірка прокурором справи з обвинувальним
                 висновком

     Прокурор, одержавши   від  слідчого  справу  з  обвинувальним
висновком, зобов'язаний перевірити:
     1) чи мали місце подія злочину;
     2) чи має діяння,  яке ставиться у вину обвинуваченому, склад
злочину;
     2-1) чи   були  додержані  під  час  провадження  дізнання  і
попереднього слідства вимоги цього Кодексу про забезпечення  права
підозрюваного і обвинуваченого на захист;
     3) чи немає в справі обставин,  що тягнуть за собою  закриття
справи згідно з статтею 213 цього Кодексу;
     4) чи  пред'явлено   обвинувачення   по   всіх   установлених
злочинних діях обвинуваченого;
     5) чи притягнуті як обвинувачені  всі  особи,  що  викриті  у
вчиненні злочину;
     6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за  статтями
кримінального закону;
     7) чи додержано вимог  закону  при  складанні  обвинувального
висновку;
     8) чи правильно обрано запобіжний захід;
     9) чи  вжито  заходів  до забезпечення відшкодування збитків,
заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;
     10) чи  виявлено  причини  та  умови,  які  сприяли  вчиненню
злочину, і чи вжито заходів до їх усунення;
     11) чи  додержано органами дізнання або попереднього слідства
всіх інших вимог цього Кодексу.
( Стаття 228 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від  30.08.71,  N  6834-10  16.04.84,  Законами  N   3351-12   від
30.06.93, N 3780-12 від 23.12.93 )

     Стаття 229. Рішення прокурора в справі з обвинувальним
                 висновком

     Перевіривши справу з обвинувальним  висновком,  прокурор  або
його заступник приймає одно з таких рішень:
     1) затверджує  обвинувальний  висновок  або   складає   новий
обвинувальний висновок;
     2) повертає справу органові дізнання або слідчому  із  своїми
письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування;
     3) закриває справу,  склавши про це постанову  з  додержанням
вимог статті 214 цього Кодексу.
     Прокурор або його заступник вправі змінити складений  слідчим
список  осіб,  які підлягають виклику в судове засідання,  а також
скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний  захід  або  обрати
запобіжний  захід,  якщо його не було обрано. В разі скасування,
зміни чи обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під  вартою
прокурор  або  його  заступник керується правилами,  передбаченими
частиною 2 статті 157 цього Кодексу.
( Стаття 229 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 та згідно з Законом N 3351-12 від 30.06.93 )

     Стаття 230. Складання прокурором нового обвинувального
                 висновку

     Якщо прокурор або його заступник не  згоден  з  обвинувальним
висновком,  він  вправі скласти новий обвинувальний висновок;  при
цьому  раніше   складений   обвинувальний   висновок   із   справи
вилучається.
( Стаття 230 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 231. Зміна прокурором обвинувачення

     У разі  необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або
таке,  що істотно змінює пред'явлене обвинувачення  за  фактичними
обставинами,  прокурор або його заступник повертає справу слідчому
для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення.
     Якщо зміна   початкового  обвинувачення  не  тягне  за  собою
застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і
не   зв'язана   з  істотною  зміною  обвинувачення  за  фактичними
обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій
зазначає зміни,  що вносяться до обвинувального висновку.
( Стаття 231 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 3351-12 від 30.06.93 )

     Стаття 232. Направлення прокурором справи до суду

     Прокурор або  його   заступник,   затвердивши   обвинувальний
висновок,  складений  слідчим,  або  склавши  новий  обвинувальний
висновок,  направляє  справу  до  суду,  якому  вона  підсудна,  і
повідомляє  суд  про  те,  чи  вважає він за потрібне підтримувати
державне обвинувачення.
     Одночасно з   цим  прокурор  або  його  заступник  повідомляє
обвинуваченого, до якого суду направлена справа.
     У   виняткових  випадках  в  разі  особливої  складності  або
важливості справи, що підсудна районному (міському),  міжрайонному
(окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Республіки Крим,
області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах
прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд
відповідно Верховному суду Республіки Крим, обласному,  Київському
чи Севастопольському  міським  судам,  військовому  суду  регіону,
Військово-Морських  Сил.  На цих же підставах Генеральний прокурор
України  і  його   заступник  можуть  направити  справу,  підсудну
нижчестоящому  суду,  на розгляд Верховного Суду України.
     Генеральний прокурор   України,  прокурори  Республіки  Крим,
областей,  міста  Києва  і  прирівняні  до   них   прокурори,   їх
заступники,  районні,  міські та прирівняні до них прокурори мають
право відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений
не  відданий  до  суду.
( Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2857-12  від  15.12.92,  N  3351-12  від
30.06.93, N 4018-12 від 24.02.94 )

      Стаття 232-1. Дії прокурора по справах про застосування  до
                    неповнолітніх  примусових   заходів  виховного
                    характеру

     Одержавши  від  слідчого  закриту  кримінальну  справу,    що
надійшла  в  порядку,  передбаченому  статтямі  7-3  або  9  цього
Кодексу, прокурор  перевіряє  повноту  проведеного  розслідування,
законність постанови і приймає одне з таких рішень:

     1) дає письмову  згоду  з  постановою  слідчого  і  направляє
справу до  суду  для  застосування  примусових  заходів  виховного
характеру;
     2) скасовує постанову  слідчого  і  повертає  йому  справу  з
письмовими вказівками;
     3) змінює постанову слідчого або виносить нову постанову.
( Кодекс доповнено статтею 232-1 згідно з Законом  N  3787-12  від
23.12.93 )

     Стаття 233. Строк розгляду прокурором справ, що надійшли
                 від органів дізнання або слідчого

     Одержавши справу  від органу дізнання або слідчого,  прокурор
зобов'язаний протягом не більше п'яти  днів  розглянути  справу  і
дати їй належне спрямування.

                          Г л а в а  22

               ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СЛІДЧОГО І ПРОКУРОРА

     Стаття 234. Оскарження дій слідчого

     Дії слідчого    можуть    бути   оскаржені   прокуророві   як
безпосередньо, так і через слідчого.
     Скарги можуть  бути  як  письмові,  так  і усні.  Усні скарги
прокурор або слідчий заносить до протоколу.
     Слідчий зобов'язаний   протягом  доби  направити  прокуророві
скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями.
     Подача скарги  не  зупиняє  виконання дії,  яка оскаржується,
коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

     Стаття 235. Розв'язання скарг прокурором

     Прокурор протягом   трьох   днів   після   одержання   скарги
зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржника.
     Скаргу і копію повідомлення  про  результати  розв'язання  її
приєднують до справи.
     Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована.
     Рішення прокурора    може    бути    оскаржене   вищестоящому
прокуророві.

     Стаття 236. Оскарження дій прокурора

     Скарга на  дії  прокурора  при  проведенні  ним  попереднього
слідства  або  окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому
прокуророві,  який  її  розв'язує  в  порядку  і  в   строки,   що
передбачені  статтями  234  і  235  цього  Кодексу,  а  у випадку,
передбаченому частиною другою статті 215 цього Кодексу, — до суду.
     У разі відмови  вищестоящого  прокурора  скасувати  постанову
підпорядкованого прокурора про закриття справи ця  постанова  може
бути оскаржена до суду  в  порядку,  передбаченому  статтею  236-5
цього   Кодексу.
( Стаття 236 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 236-1. Оскарження до суду постанови про відмову в
                   порушенні справи

     Скарга на постанову районного,  міського та  прирівняного  до
них органу дізнання,  слідчого,  прокурора про відмову в порушенні
кримінальної  справи  у  випадках,  передбачених  частиною  другою
статті 99-1 цього Кодексу,  подається особою,  інтересів якої вона
стосується,  або її представником до районного (міського) суду  за
місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка  винесла
постанову,  протягом  семи  днів  з  дня  отримання   повідомлення
прокурора про відмову в скасуванні постанови.
     Скарга на постанову вищестоящого органу  дізнання,  слідчого,
прокурора  подається  у  такому ж порядку відповідно до обласного,
Київського міського суду.
( Кодекс доповнено статтею 236-1 згідно з Законом  N  2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 236-2. Розгляд суддею скарги на постанову про
                   відмову в порушенні справи

     Скарга на постанову прокурора,  слідчого, органу дізнання про
відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  розглядається  суддею
одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду.
     Суддя витребує матеріали,  на підставі яких було відмовлено в
порушенні справи,  знайомиться з ними і  повідомляє  прокурора  та
особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності
суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу.
     Розглянувши скаргу,  суддя  залежно  від  того,  чи  були при
відмові  у  порушенні  справи  виконані  вимоги  статті  99  цього
Кодексу, приймає одне з таких рішень:
     1) скасовує  постанову  про  відмову  в  порушенні  справи  і
повертає матеріали для проведення додаткової перевірки або порушує
справу;
     2) залишає скаргу без задоволення. 
     Постанова судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
     Копія постанови   судді   надсилається   особі,  яка  винесла
постанову,  що була оскаржена,  прокуророві та особі, яка подавала
скаргу.
( Кодекс доповнено статтею 236-2 згідно з Законом  N  2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 236-3. Оскарження до суду санкції прокурора на арешт

     Санкція прокурора на арешт може бути оскаржена заарештованим,
його  захисником,  законним  представником до районного (міського)
суду за місцезнаходженням прокурора, який дав санкцію на арешт.
     Скарга подається    до    суду    безпосередньо   або   через
адміністрацію  місць  попереднього  ув'язнення,  яка   зобов'язана
протягом  доби  надіслати  скаргу  до  відповідного суду.
(Кодекс доповнено статтею 236-3 згідно з  Законом  N  2857-12  від
15.12.92)


     Стаття 236-4. Розгляд судом скарги на санкцію прокурора на
                   арешт

     Скарга на  санкцію  прокурора  на  арешт розглядається суддею
одноособово.  Одержавши  скаргу,  суддя  витребує  матеріали,   на
підставі яких дано санкцію на арешт, і знайомиться з ними.
     Прокурор,  дії  якого  оскаржуються,  зобов'язаний  надіслати
витребувані  суддею  матеріали  справи  не  пізніше наступного дня
після надходження такої вимоги.
     Скарга призначається до розгляду в триденний строк з  моменту
одержання  матеріалів,  на підставі яких дано санкцію на арешт.  В
разі необхідності в судовому  засіданні  заслуховуються  пояснення
заарештованого, його захисника, законного представника.
     Про час розгляду  скарги  суддя  повідомляє  прокурора,  який
вправі взяти участь у розгляді скарги і висловити свої доводи.
     Розглянувши скаргу, суддя  залежно від того, чи були при дачі
санкції на арешт виконані вимоги статтей 148,  150, 155, 156 і 157
цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:
     1) залишає скаргу без задоволення;
     2) скасовує санкцію на арешт.
     В разі  скасування  суддею  рішення  про  арешт заарештований
підлягає негайному звільненню з-під варти,  а особа, у провадженні
якої  знаходиться  справа,  зобов'язана  протягом  доби  з моменту
одержання постанови судді  вирішити  питання  про  обрання  іншого
запобіжного заходу.
     Постанова   судді  надсилається  особі,  у  провадженні  якої
знаходиться справа, прокуророві, який дав санкцію на арешт, особі,
яка  подавала  скаргу,  а  також  адміністрації місця попереднього
ув'язнення.
     Постанова судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
( Кодекс доповнено статтею 236-4 згідно з Законом  N  2857-12  від
15.12.92;  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1833-III
( 1833-14 ) від 22.06.2000 )

     Стаття 236-5. Оскарження до суду постанови про закриття
                   справи

     Постанова районного,  міського та прирівняного до них  органу
дізнання,  слідчого,  прокурора  про  закриття кримінальної справи
може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її
представником  до районного (міського) суду за  місцерозташуванням
органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом
семи  днів  з  дня  отримання повідомлення прокурора про залишення
скарги на цю постанову без задоволення.
     Скарга на  постанову вищестоящого органу дізнання,  слідчого,
прокурора подається у такому ж порядку  відповідно  до  обласного,
Київського міського суду.
(Кодекс доповнено  статтею  236-5  згідно  з Законом N 2857-12 від
15.12.92)


     Стаття 236-6. Розгляд суддею скарги на постанову про
                   закриття справи

     Скарга на постанову органу дізнання,  слідчого, прокурора про
закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше  п'яти
днів,  а  у разі складності справи — десяти днів з дня надходження
закритої справи до суду.
     Суддя витребує   справу,   знайомиться   з   нею,  а  в  разі
необхідності заслуховує пояснення  особи,  яка  подала  скаргу  на
постанову.
     Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора  та особу,
що  подала  скаргу,  які  вправі  взяти  участь  у  її розгляді та
висловити свої доводи.
     Розглянувши скаргу,  суддя  залежно  від  того,  чи  були при
закритті справи виконані вимоги статтей 213 і 214  цього  Кодексу,
приймає одне з таких рішень:
     1) залишає скаргу без задоволення;
     2)  скасовує  постанову  про  закриття  справи  і   відновлює
слідство або дізнання.
     Скасовуючи постанову   про   закриття   справи  і  поновлюючи
попереднє слідство  або  дізнання,  суддя  вказує,  які  обставини
належить з'ясувати при проведенні попереднього розслідування.
     Постанова судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
     Копія постанови   судді   надсилається  особі,  яка  прийняла
рішення  про  закриття  справи,  особі,  яка  подала   скаргу   на
постанову, і прокурору, який відмовив  у  поновленні  попереднього
слідства або дізнання.
( Кодекс доповнено статтею 236-6 згідно з Законом  N  2857-12  від
15.12.92 ).

источник: сайт Верховной Рады Украины (http://www.rada.kiev.ua)