КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Затверджений Законом від 28.12.60 ( 1000-05 ) ВВР, 1961, N 2 ст. 15 )
Стаття 1 - стаття 93-1
Стаття 94 - стаття 165
Стаття 166 - стаття 236-6
Стаття 357 - стаття 449
 
                          Розділ третій

            ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

                          Г л а в а  23

         ВІДДАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО ДО СУДУ І ПІДГОТОВЧІ ДІЇ
                      ДО СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

     Стаття 237. Віддання до суду

     Суддя при наявності достатніх підстав для розгляду  справи  в
судовому  засіданні,  не  вирішуючи  наперед питання про винність,
виносить постанову про віддання обвинуваченого до суду.
      У справах про злочини, за які  мірою  покарання  може  бути
призначено   довічне   позбавлення  волі,  проводиться  розпорядче
засідання  суду. При цьому незалежно від підстав внесення справи в
розпорядче засідання суд вирішує всі питання, віднесені до відання
розпорядчого засідання.
( Стаття 237 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  986-08
від   30.08.72,  Законами  N  2464-12  від  17.06.92,  N  1483-III
( 1483-14 ) від 22.02.2000 )


     Стаття 238. Склад суду в розпорядчому засіданні

     Кримінальна справа в розпорядчому засіданні  розглядається  в
складі судді та двох народних засідателів.

     Стаття 239. Участь прокурора в розпорядчому засіданні

     Розгляд справи в розпорядчому засіданні відбувається з участю
прокурора.  Про день  розгляду  справи  в  розпорядчому  засіданні
прокурор сповіщається не пізніше як за три доби.  Неявка прокурора
не є перешкодою до слухання справи.

     Стаття 240. Порядок розгляду справи в розпорядчому
                 засіданні

     Розгляд справи   в   розпорядчому   засіданні  починається  з
доповіді судді.  Після цього суд заслухує думку  прокурора.  Потім
запрошуються  викликані  в  розпорядче засідання за розсудом судді
або суду особи,  які вислухуються у  зв'язку  із  заявленими  ними
клопотаннями.  По цих клопотаннях суд заслухує висновок прокурора.
Ухвала виноситься в нарадчій кімнаті.
     Про результати  розгляду  клопотання повідомляються особа або
організація, які заявили клопотання.
( Стаття 240 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71 )

     Стаття 241. Строки розгляду справи суддею одноособово або
                 судом у розпорядчому засіданні

     Кримінальна справа повинна бути розглянута одноособово суддею
або судом у розпорядчому засіданні  не  пізніше  п'яти  діб,  а  у
випадках  складності  справи  —  не  пізніше  десяти  діб з дня її
надходження до суду.

     Стаття 242. Питання, які з'ясовуються при відданні
                 обвинуваченого до суду

     Судді одноособово чи суд у розпорядчому засіданні зобов'язані
з'ясувати щодо кожного з обвинувачених такі питання:
     1) чи  підсудна  дана  справа  суду,  на  розгляд  якого вона
надійшла;
     1-1) чи   були  додержані  під  час  провадження  дізнання  і
попереднього слідства вимоги цього Кодексу про забезпечення  права
підозрюваного і обвинуваченого на захист;
     2) чи немає в справі підстав для її закриття або зупинення;
     3) чи зібрані необхідні докази для розгляду справи в судовому
засіданні;
     4) чи притягнуті до відповідальності всі особи, які зібраними
в справі доказами викриті у вчиненні злочину;
     5) чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого за  статтями
кримінального закону;
     5-1) чи роз'яснено право на розгляд його справи  одноособово
суддею або колегіально у випадках, передбачених законом;
     6) чи складено обвинувальний  висновок  відповідно  до  вимог
цього Кодексу;
     7) чи правильно обрано запобіжний захід щодо обвинуваченого;
     8) чи  вжито  під  час  дізнання  або  попереднього  слідства
заходів до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину;
     9) чи  вжито  заходів  до забезпечення відшкодування збитків,
заподіяних   злочином,    витрат    на    стаціонарне    лікування
потерпілого та можливої конфіскації майна;
     10) чи  було додержано під час порушення справи,  провадження
дізнання або попереднього слідства інших вимог цього Кодексу.
( Стаття 242 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71, Законами N  3132-12  від  22.04.93,  N  3780-12  від
23.12.93, N 305/94-ВР від 20.12.94 )

     Стаття 243. Постанова судді про віддання обвинуваченого до
                 суду

     В постанові судді про віддання обвинуваченого до суду повинні
бути зазначені:  місце і дата  її  винесення,  посада  і  прізвище
судді,  назва справи, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого,
підстави  для  віддання  до  суду,   статті   закону,   за   якими
обвинувачений  віддається  до  суду,  і  рішення в інших питаннях,
зв'язаних з відданням до суду і підготовкою справи до  розгляду  в
суді.

     Стаття 244. Рішення суду в розпорядчому засіданні чи судді
                 одноособово

     Суд в розпорядчому засіданні чи  суддя  одноособово  виносить
одно з таких рішень:
     1) про віддання обвинуваченого до суду;
     2) про повернення справи на додаткове розслідування;
     3) про зупинення провадження в справі;
     4) про направлення справи за підсудністю;
     5) про закриття справи.
     У випадку необхідності змінити запобіжний захід суд в ухвалі,
а суддя — в постанові повинен мотивувати прийняте в цьому  питанні
рішення.
( Стаття 244 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 245. Віддання обвинуваченого до суду в розпорядчому
                 засіданні чи суддею одноособово

     При наявності  достатніх  підстав  для  розгляду   справи   в
судовому засіданні суд, не вирішуючи наперед питання про винність,
виносить ухвалу,  а суддя — постанову про віддання  обвинуваченого
до суду. При цьому суд повинен вирішити також питання, передбачені
статтями 242 і 253 цього Кодексу.
     В разі  віддання  обвинуваченого  до  суду суд у розпорядчому
засіданні чи суддя одноособово  може  виключити  з  обвинувального
висновку  окремі пункти обвинувачення або застосувати кримінальний
закон про менш тяжкий злочин,  не змінюючи при цьому  формулювання
обвинувачення.
( Стаття 245 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслідування  з
                 розпорядчого засідання

     Суд у розпорядчому засіданні  повертає  справу  на  додаткове
розслідування у випадках:
     1) істотної неповноти або неправильності проведеного дізнання
чи  попереднього  слідства,  які не можуть бути усунуті в судовому
засіданні;
     2) істотного   порушення   вимог   кримінально-процесуального
закону;
     3) наявності в справі підстав для пред'явлення притягнутій до
відповідальності особі обвинувачення,  яке їй  до  цього  не  було
пред'явлено;
     4) наявності  підстав   для   притягнення   до   кримінальної
відповідальності  інших осіб,  коли окремий розгляд справи про них
неможливий;
     5) неправильного роз'єднання або об'єднання справ.
     При поверненні  справи   на   додаткове   розслідування   суд
зобов'язаний  зазначити в ухвалі,  які саме обставини повинні бути
з'ясовані при додатковому розслідуванні і які слідчі дії при цьому
повинні бути проведені.
     Повертаючи справу    на    додаткове    розслідування,    суд
зобов'язаний   вирішити   питання   про   запобіжний   захід  щодо
обвинуваченого.

     Стаття 247. Заходи до забезпечення цивільного позову і
                 конфіскації майна

     Якщо орган   дізнання   або   слідчий  не  вжили  заходів  до
забезпечення цивільного позову або можливої  конфіскації  майна  і
якщо суд безпосередньо не може вжити таких заходів, суддя чи суд у
розпорядчому  засіданні  зобов'язують  відповідні   органи   вжити
належних заходів до такого забезпечення.

     Стаття 248. Закриття справи в розпорядчому засіданні

     При наявності  обставин,  передбачених статтею 6,  частиною 1
статті 7,  статтями 7-1,  7-2,  8,  9 і 10 цього  Кодексу,  суд  у
розпорядчому  засіданні  закриває  справу.  При цьому суд скасовує
застосовані запобіжні заходи,  заходи до  забезпечення  цивільного
позову  і  конфіскації  майна,  а також вирішує питання про речові
докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним
шляхом.
     Копія ухвали   про   закриття   справи   негайно   вручається
обвинуваченому, потерпілому і направляється прокуророві.
( Стаття 248 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1851-09
від 23.03.77 )
 
     Стаття 249. Зупинення справи і направлення її за
                 підсудністю

     Коли при вирішенні питання про віддання до  суду  з'ясується,
що обвинувачений зник і місцеперебування його невідоме,  суддя або
суд у розпорядчому засіданні виносить  постанову  або  ухвалу  про
зупинення провадження в справі до розшуку обвинуваченого.
     В разі  засвідченого  лікарем,  який  працює  в   лікувальній
установі,   тяжкого   захворювання   обвинуваченого,  що  виключає
можливість його участі в  судовому  засіданні,  суддя  або  суд  у
розпорядчому засіданні виносить постанову або ухвалу про зупинення
провадження в справі до видужання обвинуваченого.
     Коли суддя  або  суд у розпорядчому засіданні встановить,  що
справа непідсудна даному суду,  він виносить постанову або  ухвалу
про направлення справи за підсудністю.

     Стаття 250. Ухвала розпорядчого засідання

     В ухвалі розпорядчого засідання суду зазначаються місце і час
засідання суду,  назва суду, склад суду, секретар, прокурор, назва
справи, прийняті судом рішення і покладені в їх основу мотиви.
     Ухвалу підписують усі судді,  які брали участь у розпорядчому
засіданні.  Суддя,  який залишився в меншості,  має право викласти
письмово свою окрему  думку,  яка  додається  до  справи,  але  не
оголошується.

     Стаття 251. Дії судді в справах, які порушуються за скаргою
                 потерпілого

     Суддя, одержавши від потерпілого заяву з  проханням  порушити
справу,  при  наявності достатніх даних,  які вказують на вчинення
злочину,  передбаченого частиною 1 статті 27 цього Кодексу,  своєю
постановою порушує справу і віддає обвинуваченого до суду.
     Підсудному не пізніше як за три доби до дня  слухання  справи
повинна бути вручена повістка про виклик його в судове засідання з
зазначенням   статті   кримінального   закону,   за    якою    він
обвинувачується.
     Зустрічні обвинувачення в справах про  злочини,  зазначені  в
частині  1  статті  27 цього Кодексу, можуть бути об'єднані в одну
справу.

     Стаття 252. Внесення окремого подання і скарги на ухвалу
                 розпорядчого засідання і постанову судді

     На ухвалу  розпорядчого  засідання і постанову судді прокурор
має право  у  семиденний  строк  з  дня  їх  винесення  внести  до
вищестоящого суду окреме подання.
     Постанова судді в справах,  зазначаних у частині 1 статті  27
цього  Кодексу,  а  також ухвала суду в розпорядчому засіданні про
закриття кримінальної справи можуть бути в  цей  же  строк  з  дня
одержання  їх  копій оскаржені потерпілим і його представником,  а
також обвинуваченим,  його захисником і законним  представником  у
частині,   яка  стосується  підстав  і  мотивів  закриття  справи.
( Стаття 252 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 253. Питання, які підлягають вирішенню в зв'язку з
                 підготовкою справи до розгляду в судовому
                 засіданні

     Після вирішення  питання  про віддання обвинуваченого до суду
суддя одноособово або суд в розпорядчому  засіданні  вирішує  такі
питання:
     1) про участь прокурора та громадського обвинувача в судовому
засіданні;
     2) про участь захисника та громадського захисника в  судовому
засіданні;
     3) про  визнання  потерпілого   цивільним   позивачем,   якщо
цивільний позов не був заявлений на попередньому слідстві;
     4) про список осіб, що підлягають виклику в судове засідання;
     4-1)  про забезпечення безпеки осіб, які підлягають виклику в
судове засідання;
     5) про витребування додаткових доказів;
     6) про клопотання, заявлені обвинуваченим, його захисником чи
законним представником, потерпілим або його представником;
     7) про розгляд справи  у  відкритому  чи  закритому  судовому
засіданні;
     8) про заходи до забезпечення цивільного позову  та  можливою
конфіскації майна;
     9) про виклик у необхідних випадках перекладача;
     10) про день і місце слухання справи в судовому засіданні; до
прийняття  рішення  з  цього  питання  суддя  або  суд  попередньо
узгоджують  із  захисником і прокурором можливість їх участі у цей
час у судовому засіданні.
     11) всі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій.
( Стаття 253 із змінами, внесеними згідно з Законами N 3780-12 від
23.12.93, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 254. Вручення підсудному копії обвинувального
                 висновку і повідомлення про день розгляду
                 справи в суді

     Копія обвинувального висновку і повістка про виклик  до  суду
вручаються  підсудному  під  розписку не пізніше як за три доби до
дня  розгляду  справи  в суді. У копіях обвинувального висновку та
додатках  до нього, що вручаються підсудному, з метою забезпечення
безпеки осіб, які підлягають виклику в судове засідання, їх адреси
не зазначаються.
     Коли при  вирішенні  питання  про  віддання  до  суду змінено
обвинувальний висновок або список осіб,  які підлягають виклику до
суду,  то  підсудному  вручається і копія ухвали суду чи постанови
судді.
     Якщо зазначені в цій статті документи складено мовою, якою не
володіє підсудний,  вони вручаються  підсудному  перекладеними  на
його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.
     Всі інші особи повідомляються про день розгляду справи в суді
в той же строк.
     Свідки, експерти, перекладачі викликаються до суду повісткою.
Особи,  щодо  яких були застосовані заходи безпеки, викликаються в
судове засідання виключно через орган, який здійснює ці заходи.
     Якщо підсудний   неповнолітній,   то   копія   обвинувального
висновку вручається йому і його законному представникові.
( Стаття 254 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 255. Забезпечення права на ознайомлення з
                 матеріалами справи

     Після віддання   обвинуваченого   до   суду   суддя   повинен
забезпечити прокуророві,  громадському  обвинувачеві,  підсудному,
його   захисникові,   громадському    захисникові,    потерпілому,
цивільному  позивачеві  і  їх  представникам,  коли  вони  про  це
заявлять  клопотання,  можливість   ознайомитися   з   матеріалами
справи, а цивільному  відповідачеві  і  його  представникові  —  з
матеріалами, що  стосуються  цивільного  позову.  Зазначені  особи
мають право робити з матеріалів необхідні виписки.
     Матеріали  про  застосування  заходів безпеки щодо осіб,  які
беруть участь у кримінальному  судочинстві,  для  ознайомлення  не
пред'являються.
(  Стаття  255  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 256. Строки призначення справи до розгляду в суді

     Справа повинна  бути призначена до розгляду в суді не пізніше
десяти діб,  а у випадках складності справи — не пізніше  двадцяти
діб з дня надходження її до суду.

                          Г л а в а  24

               ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

     Стаття 257. Безпосередність, усність судового розгляду

     Суд першої   інстанції   при    розгляді    справи    повинен
безпосередньо  дослідити  докази  в  справі:  допитати  підсудних,
потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові
докази, оголосити протоколи та інші документи.
     Судове засідання по кожній справі  відбувається  безперервно,
крім  часу,  призначеного  для відпочинку.
( Стаття 257 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3129-12  від
22.04.93 )

     Стаття 258. Незмінність складу суду при розгляді справи

     Кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі
суддів.   Коли   хто-небудь   із   суддів  позбавлений  можливості
продовжувати брати участь у засіданні,  він повинен бути замінений
іншим  суддею,  і  розгляд  справи  розпочинається  з початку,  за
винятком випадків, передбачених статтею 259 цього Кодексу.
     Якщо із   складу  суду  вибуває  головуючий,  розгляд  справи
відкладається.

     Стаття 259. Запасний народний засідатель

     У справі, для розгляду якої необхідний значний час, може бути
викликаний  запасний  народний   засідатель.   Запасний   народний
засідатель перебуває в залі судового засідання з початку  розгляду
справи і в  разі  вибуття  народного  засідателя  із  складу  суду
заміняє його.
     Коли запасний засідатель при  цьому  не  вимагає  відновлення
судових дій з початку, розгляд справи продовжується.

     Стаття 260. Головуючий в судовому засіданні

     Головуючий в  судовому  засіданні  керує  судовим засіданням,
спрямовуючи судове слідство на забезпечення повного, всебічного та
об'єктивного  дослідження  всіх  обставин  справи  і  встановлення
істини,  усуває з судового  слідства  все  те,  що  не  стосується
розглядуваної   справи,  і  забезпечує  належний  виновний  рівень
судового процесу.
     Коли хто-небудь з учасників судового розгляду заперечує проти
дій  головуючого,  які  обмежують  або  порушують  їх  права,   це
заперечення заноситься до протоколу.

     Стаття 261. Рівність прав учасників судового розгляду

     Обвинувач, підсудний, захисник, потерпілий, а також цивільний
позивач,  цивільний  відповідач  та  їх  представники  в  судовому
розгляді користуються рівними правами щодо подання доказів, участі
в дослідженні доказів і заявлення клопотань.

     Стаття 262. Участь підсудного в судовому розгляді

     Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається
з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою.
     Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у
виняткових випадках:
     1) коли підсудний перебуває за межами  України  і  ухиляється
від явки до суду;
     2) коли справу про злочин,  за який не може  бути  призначено
покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути
у його відсутності.  Проте суд має право і в  цьому  разі  визнати
явку підсудного обов'язковою.
( Стаття 262 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 263. Права підсудного під час судового розгляду

     В судовому засіданні підсудний має право:
     1) заявляти відводи;
     1-1) на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених
законом;
     2) мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе;
     3) заявляти   клопотання   і   висловлювати  свою  думку  про
клопотання інших учасників судового розгляду;
     4) просити  суд  про  приєднання  до  справи документів,  про
виклик свідків,  про призначення експертизи і  витребування  інших
доказів;
     5) давати  показання  по суті справи в кожний момент судового
слідства  або  відмовитися  давати  показання  і  відповідати   на
запитання;
     6) просити суд про оголошення доказів, що є в справі;
     7) задавати  питання  іншим підсудним,  свідкам,  експертові,
спеціалістові,  потерпілому,  цивільному позивачеві  і  цивільному
відповідачеві;
     8) брати участь в  огляді  речових  доказів,  місця  вчинення
злочину і документів;
     9) брати участь у судових дебатах при відсутності захисника;
     10) звертатися до суду з останнім словом.
( Стаття 263 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N 3780-12 від  23.12.93,  N  305/94-ВР  від
20.12.94 )

     Стаття 264. Участь прокурора в судовому розгляді

     Прокурор підтримує  перед судом державне обвинувачення,  бере
участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування з приводу
застосування   кримінального   закону   і   міри   покарання  щодо
підсудного.
     Прокурор, підтримуючи   обвинувачення,   керується   вимогами
закону  і  своїм  внутрішнім  переконанням,  яке  грунтується   на
розгляді всіх обставин справи.
     Коли в  результаті  судового  розгляду  прокурор  прийде   до
переконання,   що   дані   судового   слідства   не  підтверджують
пред'явленого підсудному обвинувачення,  він  повинен  відмовитися
від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови.
     Відмова прокурора  від  обвинувачення  не  звільняє  суд  від
обов'язку  розглядати  справу  далі  і  вирішити  її  на загальних
підставах.
     Прокурор пред'являє  або  підтримує  пред'явлений  потерпілим
цивільний  позов,  якщо  цього  вимагає   охорона   державних   чи
громадських інтересів або прав громадян.
( Стаття 264 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )


     Стаття 265. Участь представників громадських організацій і
                 трудових колективів у судовому розгляді

     У судочинстві  в  кримінальних  справах  допускається  участь
представників громадських організацій і трудових колективів.
     Представники громадських організацій  і  трудових  колективів
можуть бути за ухвалою суду допущені до участі в судовому розгляді
кримінальних  справ  як  громадські  обвинувачі   або   громадські
захисники.
     Громадський обвинувач і громадський захисник  виділяються  за
рішенням  загальних  зборів  громадської організації або трудового
колективу,  а також  зборів  колективу  цеху,  відділу  чи  іншого
підрозділу. Повноваження зазначених осіб стверджуються виписками з
протоколів відповідних зборів.
     Громадський обвинувач вправі подавати докази,  брати участь у
дослідженні   доказів,   порушувати   перед   судом    клопотання,
висловлювати  свою  думку  про клопотання інших учасників судового
розгляду,  заявляти  відводи,  брати  участь  у  судових  дебатах,
викладаючи  суду  думку  про доведеність обвинувачення,  суспільну
небезпечність  підсудного  і  вчиненого  ним  діяння.  Громадський
обвинувач   може   висловити  міркування  з  приводу  застосування
кримінального закону і міри покарання щодо підсудного  і  з  інших
питань   справи.  Громадський  обвинувач  вправі  відмовитись  від
обвинувачення,  коли  дані  судового  розгляду  дають  для   цього
підстави.
     Громадський захисник вправі подавати докази,  брати участь  у
дослідженні    доказів,   порушувати   перед   судом   клопотання,
висловлювати свою думку про клопотання  інших  учасників  судового
розгляду,  заявляти  відводи,  брати  участь  у  судових  дебатах,
викладаючи   суду   думку   про    обставини,    що    пом'якшують
відповідальність  підсудного  або  виправдують  його,  а також про
можливість  пом'якшення  покарання   підсудному,   умовного   його
засудження,   відстрочки   виконання  вироку  або  звільнення  від
покарання  і  передачі  на  поруки  громадській   організації   чи
трудовому колективу, від імені яких громадський захисник виступає,
або просити суд про закриття справи з інших підстав, зазначених  у
цьому Кодексі.
     У справах неповнолітніх  суд  вправі  залучити  до  участі  в
судовому    розгляді    представників   підприємств,   установ   і
організацій, в яких навчався чи працював неповнолітній, комісій та
інспекцій  у  справах  неповнолітніх,  а  в  разі  потреби й інших
організацій (статті 442 і 443 цього Кодексу).
( Стаття 265 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 266. Участь захисника в судовому розгляді

     Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті
його  законних  інтересів.  Захисник  має  право  на  побачення  з
підсудним,  бере участь у дослідженні доказів, порушує перед судом
клопотання  про витребування і приєднання до справи нових доказів,
що виправдують підсудного або пом'якшують  його  відповідальність,
заявляє  інші клопотання,  викладає суду свою думку про клопотання
інших учасників судового розгляду.
     Захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою
думку про значення перевірених доказів  у  справі,  про  наявність
обставин,   які   виправдовують  підсудного  чи  пом'якшують  його
відповідальність,  а також свої міркування з приводу  застосування
кримінального закону та міри покарання.
( Стаття 266 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3780-12  від
23.12.93 )

     Стаття 267. Участь потерпілого в судовому розгляді

     Потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати
показання;  заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку
про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення
з приводу досліджуваних судом обставин  справи;  задавати  питання
свідкам,  експертові,  спеціалістові  і підсудним;  брати участь в
огляді місця вчинення злочину,  речових доказів,  документів,  а в
справах,  зазначених  у  частині  1  статті  27  цього Кодексу,  —
підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових
дебатах в усіх справах, в яких не виступає прокурор чи громадський
обвинувач.
( Стаття 267 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 268. Участь цивільного позивача і цивільного
                 відповідача в судовому розгляді

     Цивільний позивач  і  цивільний відповідач та їх представники
мають право:  бути присутніми при розгляді справи в суді, заявляти
відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших
учасників судового розгляду,  давати  пояснення,  брати  участь  у
дослідженні  доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення
злочину і його цивільно-правових наслідків.

     Стаття 269. ( Стаття 269 виключена на підставі Указу ПВР  
                 N 117-08 від 30.08.71 )
                 Виклик у судове засідання законних представників
                 неповнолітнього підсудного, а також представників
                 учбово-виховних установ

     У  справах  неповнолітніх  у  судове  засідання  викликаються
батьки чи  інші  законні  представники  неповнолітнього,  а  також
представники учбово-виховних установ, які повинні бути допитані  з
приводу умов  життя  і  виховання  підсудного  та  інших  обставин
справи.
     Неявка     законних     представників     і     представників
учбово-виховних установ не є перешкодою для розгляду справи.

     Стаття 270. Участь перекладача в судовому розгляді

     У випадках,  передбачених статтею 19 цього Кодексу,  в судове
засідання запрошується перекладач.
     При допиті німого або глухого запрошується особа, яка розуміє
їх знаки.  Щодо цієї особи діють правила, встановлені цим Кодексом
для перекладача.

     Стаття 270-1. Участь спеціаліста в судовому розгляді

     У необхідних випадках в судове засідання може бути викликаний
спеціаліст,  який  бере  участь  у  судовому  слідстві стосовно до
правил, встановлених статтею 128-1 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 270-1 згідно з Указом  ПВР  N  117-08  
від 30.08.71 )

     Стаття 271. Розпорядок  судового засідання

     Підтримання порядку під час судового  засідання  покладається
на головуючого.
     Всі учасники судового розгляду,  а також всі присутні в  залі
судового  засідання  повинні беззаперечно виконувати розпорядження
головуючого про додержання порядку в судовому засіданні.
     Всі учасники  судового  розгляду  звертаються до суду,  дають
свої показання  і  роблять  заяви  стоячи.  Відступати  від  цього
правила можна лише з дозволу головуючого.
     Особи молодші  за  шістнадцять  років,   коли   вони   не   є
підсудними,  потерпілими або свідками в справі, не допускаються до
залу суду.

     Стаття 272. Заходи, які застосовуються до порушників
                 порядку судового засідання

     Якщо підсудний  порушить порядок засідання або не підкориться
розпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про те,
що  в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу
засідання.  При повторному порушенні  порядку  судового  засідання
підсудного   за  ухвалою суду  можна  видалити  з  залу  засідання
тимчасово або за  весь  час  судового  розгляду  справи.  У  цьому
випадку  вирок   після   його   винесення   негайно   оголошується
підсудному.
     В разі  невиконання  розпорядження  головуючого   прокурором,
громадським  обвинувачем,  захисником  чи  громадським  захисником
головуючий  робить  їм  попередження.  При  дальшому  непідкоренні
будь-якої  із  зазначених  осіб розпорядженням головуючого розгляд
справи за ухвалою суду може бути відкладено,  якщо  неможливо  без
шкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідомляє
про це відповідно  вищестоящого  прокурора,  Міністерство  юстиції
України, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
     За непідкорення   розпорядженню   головуючого  або  порушення
порядку під час судового засідання свідок,  потерпілий,  цивільний
позивач,   цивільний   відповідач   та   інші   громадяни   несуть
відповідальність за частиною 1 статті 185-3  Кодексу  України  про
адміністративні правопорушення.
( Стаття 272 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  6834-10
від 16.04.84, N  9166-11  від  04.05.90,  Законом  N  3780-12  від
23.12.93 )

     Стаття 273. Порядок винесення ухвал у судовому засіданні

     В усіх  питаннях,  які  вирішуються  судом  під  час судового
розгляду,  суд виносить ухвали.  Ухвали про направлення справи для
провадження  додаткового  розслідування,  про  порушення справи по
новому обвинуваченню або щодо нової особи,  про  закриття  справи,
про   обрання,   зміну  або  скасування  запобіжного  заходу,  про
застосування  заходів  безпеки,  про  відводи  і  про  призначення
експертизи,  а  також  окремі  ухвали  виносяться судом у нарадчій
кімнаті   і   викладаються  у  вигляді  окремого  документа,  який
підписується всім складом суду.
     Всі інші  ухвали  можуть  за  розсудом  суду виноситися або у
зазначеному вище порядку,  або після  наради  суддів  на  місці  з
занесенням ухвали до протоколу судового засідання.
     Ухвали, винесені судом під час судового розгляду,  підлягають
оголошенню,  крім  ухвал,  що  виносяться в порядку, передбаченому
частиною  третьою  статті 52-1 і частиною першою статті 52-3 цього
Кодексу.
     При одноособовому розгляді справи в зазначених у  цій  статті
випадках суддя виносить постанови.
( Стаття 273 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від   16.04.84,  Законами  N  2464-12  від  17.06.92,  N  1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 274. Обрання, скасування або зміна запобіжного
                 заходу в суді

     Під час розгляду справи суд,  при наявності до того  підстав,
може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний  захід
щодо підсудного.
     При обранні  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
суд  повинен  керуватися  відповідними  статтями  глави  13  цього
Кодексу.

     Стаття 275. Межі судового розгляду

     Розгляд справи в суді провадиться тільки щодо обвинувачених і
лише по тому обвинуваченню, по якому їх віддано до суду.
     В разі   необхідності   доповнити   чи   змінити  пред'явлене
обвинувачення  або   порушити   кримінальну   справу   по   новому
обвинуваченню   чи   щодо  нових  осіб  суд  додержується  правил,
установлених в статтях 276, 277, 278 цього Кодексу.

     Стаття 276. Порушення справи по новому обвинуваченню

     Коли дані судового слідства вказують,  що підсудний вчинив ще
й  інший злочин,  по якому обвинувачення не було йому пред'явлено,
суд,  не зупиняючи розгляду справи,  виносить ухвалу,  а  суддя  —
постанову    про   порушення   кримінальної   справи   по   новому
обвинуваченню і направляє свою ухвалу та необхідні  матеріали  для
проведення дізнання чи попереднього слідства в загальному порядку.
     У тих випадках,  коли нове  обвинувачення  тісно  зв'язане  з
початковим   і   окремий   розгляд   їх   неможливий,  вся  справа
повертається для додаткового  розслідування.  У  зв'язку  з  новим
обвинуваченням  суд  може змінити або обрати запобіжний захід щодо
підсудного.
     Після додаткового  розслідування справа направляється до суду
в загальному порядку.
     Ухвала суду чи постанова судді про порушення справи по новому
обвинуваченню оскарженню не підлягає,  але прокурор може внести на
неї  окреме  подання.
( Стаття 276 із змінами, внесеними згідно  з  Законами  N  2464-12
від 17.06.92, N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 277. Зміна обвинувачення в суді

     Зміна обвинувачення  в  суді  допускається,   якщо   цим   не
погіршується  становище  підсудного і не порушується його право на
захист.
     Коли зміна  обвинувачення  тягне  за  собою  порушення  права
підсудного на захист, суд направляє справу для нового попереднього
слідства чи дізнання.
     Коли зміна  початкового  обвинувачення  не  тягне  за   собою
застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і
не  зв'язана  з  істотною  зміною  обвинувачення   за   фактичними
обставинами, суд продовжує розгляд справи і виносить вирок.

     Стаття 278. Порушення кримінальної справи щодо нової особи

     Суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила
будь-яка з осіб,  не притягнутих до кримінальної відповідальності,
вислухує  думку  прокурора,  коли  він  бере  участь  у справі,  і
виносить мотивовану ухвалу, а суддя — постанову про порушення щодо
цієї особи кримінальної справи.  Цю ухвалу (постанову) суд (суддя)
оголошує  в  судовому  засіданні  і  направляє   прокуророві   для
проведення попереднього слідства чи дізнання.
     Коли справа,  порушена щодо  інших  осіб,  тісно  зв'язана  з
розглядуваною справою і окремо розглядати ці справи неможливо, суд
направляє все провадження в  справі  для  проведення  попереднього
слідства  чи дізнання.  Суд має право обрати запобіжний захід щодо
особи, відносно якої порушена справа.
( Стаття 278 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 279. Порушення справи за завідомо неправдиві
                 показання, неправильний переклад і неправдивий
                 висновок

     Порушення справи  щодо  свідка,  потерпілого,  експерта   або
перекладача   за   завідомо   неправдиві  показання,  висновок  чи
неправильний  переклад  може   мати   місце   лише   одночасно   з
постановленням вироку.
     При цьому суд має право  обрати  щодо  особи,  відносно  якої
порушена справа, запобіжний захід.

     Стаття 280. Відкладення і зупинення розгляду справи

     Коли справа   не  може  бути  розглянута  в  даному  судовому
засіданні в зв'язку з неявкою кого-небудь з викликаних осіб або  в
зв'язку  з  необхідністю  витребувати  нові докази,  суд відкладає
розгляд справи і вживає необхідних заходів для виклику осіб, що не
з'явилися в судове засідання, або для витребування нових доказів.
     Коли підсудний ухилився від суду або  коли  він  захворів  на
психічну  або  іншу  тяжку  тривалу хворобу,  яка виключає розгляд
справи,  суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до
його  розшуку  або видужання і продовжує розгляд справи щодо інших
підсудних,  якщо в справі притягнуто до відповідальності декількох
осіб.  Розшук  підсудного,  який  ухилився від суду,  оголошується
ухвалою суду чи постановою судді.
     Коли необхідно відкласти розгляд справи,  суд зобов'язаний до
закриття судового засідання  вислухати  всі  клопотання  учасників
судового розгляду і розв'язати їх.
( Стаття 280 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 281. Направлення справи на додаткове розслідування

     Повернення справи  на  додаткове  розслідування   з   мотивів
неповноти або неправильності попереднього слідства може мати місце
як за ініціативою суду,  так і за клопотанням  учасників  судового
розгляду  лише тоді,  коли ця неповнота або неправильність не може
бути усунута в судовому засіданні.
     Якщо виникне  питання  про  повернення  справи  на  додаткове
розслідування,  суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників
судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя
— постановою в нарадчій кімнаті.
     Після додаткового розслідування справа направляється до  суду
в загальному порядку.
     Ухвала (постанова)  про  направлення  справи   на   додаткове
розслідування оскарженню не підлягає,  але прокурор може внести на
неї окреме подання.
( Стаття 281 із змінами, внесеними згідно  з  Законами  N  2464-12
від 17.06.92, N 2857-12 від 15.12.92, N 3351-12 від 30.06.93 )


     Стаття 282. Закриття справи

     Якщо під час  судового  розгляду  справи  будуть  установлені
підставі для закриття справи,  передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9,
10,  11 статті 6 і статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 цього Кодексу, суд,
вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора,
своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
( Стаття 282 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  1851-09
від 23.03.77, N  6834-10  від  16.04.84,  Законом  N  2464-12  від
17.06.92 )

                          Г л а в а  25

              ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

     Стаття 283. Відкриття судового засідання

     У призначений для розгляду справи  час  головуючий  відкриває
судове засідання і оголошує, яка справа буде розглядатися.
( Стаття 283 із змінами, внесеними згідно  з  Законами  N  2464-12
від 17.06.92, N 305/94-ВР від 20.12.94 )

     Стаття 284. Перевірка явки учасників судового розгляду

     Відкривши судове  засідання,  головуючий  оголошує,  хто   із
учасників   судового   розгляду  і  викликаних  осіб  з'явився,  і
повідомляє про причини неявки відсутніх.
     Якщо в  судове  засідання  з'явилися представники громадських
організацій  або  трудових  колективів  для  участі  в  справі  як
громадські  обвинувачі або громадські захисники,  суд перевіряє їх
повноваження і вирішує питання про допуск їх до участі  в  справі,
про що виносить відповідну ухвалу.
( Стаття 284 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 285. Роз'яснення перекладачеві його обов'язків

     Коли в  розгляді  справи  бере участь перекладач,  головуючий
роз'яснює йому обов'язок правильно  робити  потрібний  в  судовому
засіданні  переклад  і  попереджає  його  про  відповідальність за
статтею 178 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) за  завідомо
неправильний  переклад,  про  що  від   перекладача   відбирається
підписка.

     Стаття 286. Встановлення особи підсудного і часу вручення
                 йому копії обвинувального висновку

     Суд встановлює особу підсудного,  з'ясовуючи  його  прізвище,
ім'я, по батькові, місце, рік, місяць  і  день  народження,  місце
проживання, заняття, сімейний  стан  та  інші  потрібні  дані,  що
стосуються його особи.
     Після цього головуючий запитує підсудного,  чи вручені йому і
коли  саме  копія   обвинувального   висновку   і   копія   ухвали
розпорядчого  засідання,  якщо нею змінено обвинувальний висновок,
або повістка в справах,  зазначених у частині 1  статті  27  цього
Кодексу.
     В разі  невручення  підсудному  зазначених   документів   або
вручення  їх  в  строк  менший  як  три  дні  до розгляду справи в
судовому засідання розгляд справи належить відкласти на три дні  з
обов'язковим врученням підсудному цих документів для ознайомлення.
     При несвоєчасному врученні підсудному  зазначених  документів
справа  може бути розглянута в судовому засіданні лише тоді,  коли
про це просить підсудний.

     Стаття 287. Оголошення складу суду і роз'яснення права
                 відводу

     Після виконання   дій,   зазначених   у   попередній  статті,
головуючий оголошує учасникам судового розгляду склад суду в даній
справі,  прізвище запасного судді, якщо він є, прізвище прокурора,
громадського  обвинувача,   захисника,   громадського   захисника,
перекладача,   експерта,   спеціаліста,   секретаря   і  роз'яснює
підсудному  та  іншим  учасникам  судового  розгляду  належне   їм
право відводу та запитує їх,  чи  заявляють  вони проти  будь-кого
відвід.  Питання про відвід вирішується судом за правилами  статті
57 цього Кодексу.
( Стаття 287 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 288. Наслідки неявки підсудного

     Коли підсудний  не  з'явиться  без  поважних  причин в судове
засідання в справах,  в яких явка його є обов'язковою (стаття  262
цього  Кодексу),  суд  відкладає розгляд справи і може покласти на
підсудного судові витрати по відкладеному засіданню.
     Крім того,  суд має право винести ухвалу, а суддя — постанову
про привід підсудного і про заміну  запобіжного  заходу  на  більш
суворий  або  про  обрання  запобіжного заходу,  коли його не було
обрано раніше.
( Стаття 288 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 289. Наслідки неявки прокурора, громадського
                 обвинувача, захисника чи громадського захисника

     Якщо в  судове засідання не з'явиться прокурор або захисник і
якщо  неможливо  замінити  їх  іншими  особами,  слухання   справи
належить відкласти. Заміна захисника, що не з'явився, допускається
тільки за згодою підсудного.
     Прокуророві, а  також  захисникові,  які  вперше  вступили  в
справу, суд зобов'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з
матеріалами   справи   і  для  підготовки  до  участі  в  судовому
засіданні.
     Про неявку  прокурора  або  адвоката  в  судове засідання суд
повідомляє відповідні органи.
     Неявка громадського  обвинувача і громадського захисника не є
перешкодою до слухання справи.

     Стаття 290. Наслідки неявки потерпілого

     Якщо в  судове  засідання  не  з'явиться   потерпілий,   суд,
вислухавши думку учасників судового розгляду,  вирішує питання про
розгляд справи або відкладення його  в  залежності  від  того,  чи
можливо у відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і
захистити його права та законні інтереси.  До потерпілого, який не
з'явився   без   поважних  причин,  суд  може  застосувати  привід
відповідно до статті 72 цього Кодексу. За злісне ухилення від явки
до  суду  потерпілий  несе  відповідальність  за частиною 1 статті
185-3   Кодексу   України   про   адміністративні   правопорушення
( 80731-10 ). При неявці без поважних причин потерпілого або  його
представника в справах, зазначених у частині  1  статті  27  цього
Кодексу,  справа   підлягає   закриттю,   однак   за   клопотанням
підсудного справа в цих випадках може бути розглянута  по  суті  у
відсутності потерпілого.
     Суд   у  виняткових випадках може звільнити потерпілого, щодо
якого  здійснюються  заходи  безпеки,  від  обов'язку з'являтися в
судове  засідання  за наявності письмового підтвердження показань,
даних ним раніше.
( Стаття 290 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  6834-10
від   16.04.84,   N  9166-11  від  04.05.90,  Законом  N  1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 291. Наслідки неявки цивільного позивача

     Якщо в судове засідання не з'явиться  цивільний  позивач  або
представник  його  інтересів,  суд не розглядає цивільного позову,
проте за потерпілим зберігається право  заявити  позов  у  порядку
цивільного судочинства.
     Суд може  за  клопотанням  цивільного   позивача   розглянути
цивільний  позов  у  його  відсутності.  У  випадках,  коли  позов
підтримує  прокурор  або  коли  позов   заявлений   підприємством,
установою чи організацією, суд розглядає цивільний позов незалежно
від явки цивільного позивача або його представника.
( Стаття 291 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834  від
16.04.84 )

     Стаття 292. Наслідки неявки свідків і експертів

     Якщо не  всі  викликані  свідки  і  експерти  з'явилися,  суд
вислухує думку учасників судового розгляду про можливість розгляду
справи і виносить ухвалу,  а суддя — постанову про дальший розгляд
справи чи про відкладення його,  вживаючи,  при необхідності, щодо
свідків заходів,  зазначених у статтях 70 і 71, а щодо експертів —
заходів, зазначених у статті 77 цього Кодексу.
     Суд  у виняткових випадках може звільнити свідка,  щодо якого
здійснюються  заходи  безпеки,  від  обов'язку з'являтися в судове
засідання за наявності письмового  підтвердження  показань,  даних
ним раніше.
( Стаття 292 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від
17.06.92, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 292-1. Допит осіб, які з'явилися в судове засідання,
                   при відкладенні розгляду справи

     У разі винесення судом ухвали про відкладення розгляду справи
суд може допитати свідків,  експерта або спеціаліста, потерпілого,
цивільного позивача,  цивільного відповідача або їх представників,
які   з'явилися.  Якщо  після  відкладення  розгляду  справи  вона
розглядається в тому ж складі суду,  повторний  виклик  зазначених
осіб у судове засідання провадиться лише в необхідних випадках.
( Кодекс доповнено статтею 292-1 згідно з  Указом  ПВР  N  8627-10
від 20.03.85 )

     Стаття 293. Видалення свідків із залу суду

     Коли визнано можливим почати слухання справи,  головуючий дає
розпорядження про видалення свідків із залу судового  засідання  в
окрему  кімнату  і вживає заходів до того,  щоб допитані свідки не
зносилися з недопитаними.  Потерпілого і експерта з залу  суду  не
видаляють.

     Стаття 294. Роз'яснення прав підсудному

     Після виконання   дій,   зазначених   у  попередніх  статтях,
головуючий  зобов'язаний   роз'яснити   підсудному   його   права,
передбачені статтею 263 цього Кодексу.

     Стаття 295. Роз'яснення прав і обов'язків особам, що беруть
                 участь у справі

     Головуючий роз'яснює  потерпілому,   цивільному   позивачеві,
цивільному відповідачеві,  громадському обвинувачеві, громадському
захисникові,  спеціалістові і експертові їх права та  обов'язки  в
судовому   засіданні   і   попереджає   експерта  про  кримінальну
відповідальність за  статтею  179  Кримінального  кодексу  України
( 2002-05 ) за відмову виконати обов'язки експерта  і  за  статтею
178 Кримінального кодексу України за  дачу  завідомо  неправдивого
висновку.

( Стаття 295 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 296. Заявлення і розв'язання клопотань

     Головуючий опитує учасників судового розгляду,  чи мають вони
клопотання про виклик нових свідків і експертів, про  витребування
і приєднання до справи нових доказів.
    Особа, яка  заявила  такі  клопотання,  повинна вказати,  для
встановлення яких обставин вона просить викликати нових   свідків,
витребувати   чи  приєднати  до  справи  нові  докази.  З'ясування
обставин, для підтвердження яких викликаються нові свідки, повинно
мати місце у відсутності цих свідків.
     При заявленні клопотання  суд  вислухує  думку  прокурора  та
інших  учасників  судового  розгляду  і  розв'язує  ці  клопотання
мотивованою ухвалою, а суддя — постановою.
     Відхилення клопотань   не   позбавляє  права  заявляти  ті  ж
клопотання протягом усього судового слідства.
     Суд може  з  власної  ініціативи  винести ухвалу про виклик у
судове засідання  нових  свідків,  про  призначення  експертизи  і
витребування документів та інших доказів.
     У тих випадках,  коли суд визнає за необхідне викликати нових
свідків  і експертів чи витребувати інші докази, він або відкладає
розгляд  справи,  або  забезпечує  явку  свідків  і  експертів  чи
витребування інших доказів, продовжуючи розгляд справи.
( Стаття 296 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

                          Г л а в а  26

                         СУДОВЕ СЛІДСТВО

     Стаття 297. Початок судового слідства

     Після закінчення  підготовчих  дій  головуючий  оголошує  про
початок судового слідства.  Судове слідство починається з  читання
обвинувального   висновку,   а  якщо  обвинувальний  висновок  був
змінений — також і ухвали розпорядчого засідання суду,  в справах,
зазначених  у  частині  1 статті 27 цього Кодексу,  — з оголошення
заяви потерпілого, а в справах про злочин, перелічені в статті 425
цього  Кодексу,  —  ухвали  суду  чи постанови судді про порушення
кримінальної справи і віддання  правопорушника  до  суду.  Якщо  в
справі заявлено цивільний позов, оголошується також позовна заява.
( Стаття 297 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  6834-10
від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85 )

     Стаття 298. Роз'яснення підсудному суті обвинувачення

     Після оголошення  документів,  зазначених  у статті 297 цього
Кодексу,  головуючий  роз'яснює  підсудному,  а   коли   підсудних
декілька,  —  кожному  з  них  суть  обвинувачення  і запитує,  чи
зрозуміле їм обвинувачення,  чи визнають вони себе  винними  і  чи
бажають давати показання.  Якщо в справі заявлено цивільний позов,
головуючий  запитує  підсудного  і  цивільного   відповідача,   чи
визнають вони позов.
( Стаття 298 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  6834-10
від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85 )

     Стаття 299. Встановлення порядку дослідження доказів

     Після з'ясування питання, чи визнає підсудний себе  винним  і
чи бажає  давати  суду  показання,  головуючий  запитує  учасників
судового розгляду про їх  думку,  в  якій  послідовності  належить
допитувати підсудних, потерпілих, свідків, експертів  і  провадити
дослідження інших доказів.
     Порядок дослідження справи  встановлюється  ухвалою  суду  чи
постановою судді, яка заноситься до протоколу.
     Судове слідство провадиться судом у повному обсягу, незалежно
від визнання підсудним пред'явлених йому обвинувачень.
( Стаття 299 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 300. Допит підсудного

     Допит підсудного  починається з пропозиції головуючого дати в
справі  показання,  після  чого  підсудного  допитують   прокурор,
громадський обвинувач,  потерпілий,  цивільний позивач,  цивільний
відповідач, їх представники, захисник, громадський захисник. Після
цього  підсудному  можуть  бути  задані питання іншими підсудними.
Потім підсудного допитують суддя та народні  засідателі.  Суд  має
право  на  протязі  всього  допиту  підсудного учасниками судового
розгляду задавати йому питання для  уточнення  і  доповнення  його
відповідей.
     Допит підсудного у відсутності іншого підсудного допускається
за  мотивованою  ухвалою  суду тільки у виняткових випадках,  коли
цього  вимагають  інтереси  справи  або  безпека підсудного. Після
повернення  підсудного  до  залу суду головуючий ознайомлює його з
показаннями,  які  були  дані  у  його  відсутності,  і надає йому
можливість  задавати  питання  підсудному, що був допитаний у його
відсутності, а також дати пояснення з приводу цих показань.
     У судовому   засіданні   підсудний  має  право  користуватись
нотатками.
( Стаття 300 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 301. Оголошення показань підсудного

     Оголошення судом показань підсудного, даних під час дізнання,
попереднього слідства або на суді,  дозволяється як за ініціативою
суду,  так і за клопотанням прокурора та інших учасників  судового
розгляду у таких випадках:
     1) при наявності істотних суперечностей між показаннями,  які
підсудний  дав  на  суді  і  під  час  попереднього  слідства  або
дізнання;
     2) в  разі  відмови  підсудного  давати показання на судовому
слідстві;
     3) коли справа розглядається у відсутності підсудного.

     Стаття 302.  Роз'яснення свідкові і потерпілому їх прав та
                  обов'язків.

     Перед дачею кожним свідком чи потерпілим показань  головуючий
встановлює  його  особу, роз'яснює свідкові його права і обов'язок
повідомити  все,  що  він  знає  в  справі, та попереджає його про
кримінальну  відповідальність  за статтями 178 і 179 Кримінального
кодексу  України  (  2002-05  )  за дачу суду завідомо неправдивих
показань і за відмову дати показання.
     Потерпілому головуючий роз'яснює його права і попереджає його
про  кримінальну  відповідальність  за  статтею  178 Кримінального
кодексу України за завідомо неправдиві показання.
(  Стаття  302  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 303. Допит свідка

     Свідки допитуються по  одному  у  відсутності  інших,  ще  не
допитаних свідків.
     Кожному свідкові  перед  допитом  його  по   суті   задаються
питання,  щоб з'ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим,  і
пропонується розповісти все те, що йому відомо в справі.
     Після того,  як свідок розповів усе, що йому відомо в справі,
його  допитують  прокурор,  громадський   обвинувач,   потерпілий,
цивільний  позивач,  цивільний відповідач,  захисник,  громадський
захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.
     Якщо свідка  викликано  в  судове  засідання  за  клопотанням
прокурора або інших учасників судового розгляду,  запитання  цьому
свідкові  ставить  спочатку  той  учасник  судового  розгляду,  за
клопотанням  якого  свідка   викликано.   Свідок,   викликаний   з
ініціативи суду, допитується в загальному порядку.
     Суд протягом  усього  допиту   свідка   учасниками   судового
розгляду   має  право  ставити  йому  запитання  для  уточнення  і
доповнення відповідей.
     Для  забезпечення безпеки свідка,  який підлягає допиту,  суд
(суддя)  за  власною  ініціативою  або  за  клопотанням прокурора,
адвоката   чи   самого   свідка  виносить  мотивовану  ухвалу  про
проведення  допиту  свідка  з  використанням  технічних  засобів з
іншого  приміщення,  у  тому  числі  за межами приміщення суду, та
надання  права  учасникам  процесу слухати його показання, ставити
запитання та слухати відповіді на них.
     У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит
може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.
     Якщо   допитати  свідка  з  використанням  технічних  засобів
неможливо,  суд  (суддя)  допитує  його  у відсутності підсудного.
Допитаний свідок видаляється із залу судового засідання.
     Після повернення підсудного до залу суду головуючий знайомить
його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з
цього приводу.
     Підсудний і учасники судового розгляду  мають  право  ставити
запитання свідкові.
     Свідок відповідає на запитання у відсутності підсудного.
     Допитані свідки  залишаються  в  залі судового засідання і не
можуть покинути його до закінчення судового розгляду  без  дозволу
головуючого.
(  Стаття  303  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 304. Додатковий і повторний допит свідка

     Кожний учасник  судового розгляду має право задавати свідкові
додаткові запитання  для  з'ясування  або  доповнення  відповідей,
даних на запитання інших осіб.
     Кожного свідка можна додатково допитати  або  передопитати  в
присутності інших уже допитаних свідків або на очній ставці.

     Стаття 305. Право свідка використовувати нотатки

     Свідок, даючи  показання,  може  мати  при собі нотатки в тих
випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших
даних, які важко тримати в пам'яті.
     Свідкові дозволяється зачитувати  документи,  які  стосуються
даного  ним  показання.  Ці  документи  належить пред'явити суду і
учасникам судового розгляду на їх вимогу;  за  ухвалою  суду  вони
можуть бути приєднані до справи.

     Стаття 306. Оголошення показань свідка

     Суд з  власної  ініціативи  або  за  клопотанням прокурора чи
інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка,
дані  під  час  дізнання,  попереднього  слідства  або на суді,  у
випадках:
     1) наявності  істотних  суперечностей  між  показаннями,  які
свідок дав на суді і під час попереднього слідства або дізнання;
     2) неявки  в  судове  засідання свідка,  явка якого з тих або
інших причин неможлива;
     3) коли  справа розглядається у відсутності свідка в порядку,
передбаченому частиною другою статті 292 цього Кодексу.
     У судовому  засіданні  може  бути  також  оголошено показання
свідка, допитаного судом відповідно до статті 292-1 цього Кодексу.
( Стаття 306 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  8627-10
від 20.03.85, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 307. Допит неповнолітнього свідка

     Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти  років,  а
за  розсудом  суду  —  до  шістнадцяти років проводиться в суді за
правилами, зазначеними в статті 168 цього Кодексу.
     По закінченні допиту неповнолітній свідок видаляється із залу
суду,  крім  випадків,  коли  суд  з  власної  ініціативи  або  за
клопотанням  прокурора чи інших учасників судового розгляду визнає
присутність цього свідка в залі суду необхідною.
     У  виняткових  випадках, коли цього вимагають інтереси справи
або  безпека  свідка, допит неповнолітнього свідка за ухвалою суду
може бути проведений у відсутності підсудного.
     Після повернення  підсудного   до   залу   суд   зобов'язаний
ознайомити  його  з  показаннями  свідка  і надати його можливість
задавати питання  свідкові,  а  також  дати  пояснення  з  приводу
показань свідка.
(  Стаття  307  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 308. Допит потерпілого

     Потерпілий допитується  за  правилами  допиту свідків.  Допит
потерпілого проводиться перед допитом свідків.

     Стаття 309. Пред'явлення для впізнання

     Свідкові, потерпілому  або  підсудному   під   час   судового
слідства можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи предмет.
     Пред'явлення для  впізнання  проводиться   після   того,   як
впізнаючий при допиті вкаже на ознаки,  за якими він може впізнати
особу чи предмет.
     При пред'явленні особи чи предмета для  впізнання  впізнаючий
повинен вказати, чи впізнає він особу або предмет і за якими  саме
ознаками.

     Стаття 310. Проведення експертизи в суді

     Експертиза в   суді   призначається   з  додержанням  правил,
передбачених главою 18 цього Кодексу.
     Експерт у   судовому  засіданні  бере  участь  у  дослідженні
доказів і  може  з  дозволу  суду  ставити  запитання  підсудному,
потерпілому  і свідкам про обставини,  які мають значення для його
висновку.
     Після з'ясування  обставин,  що  мають  значення для висновку
експерта,  головуючий  пропонує  прокуророві,   підсудному,   його
захисникові   та   іншим  учасникам  судового  розгляду  подати  у
письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити експертові.
     Суд обмірковує   ці   питання,  враховуючи  при  цьому  думку
учасників судового розгляду,  усуває ті з них,  які не  стосуються
справи або не належать до компетенції експерта, а  також  формулює
ті питання, які він ставить перед експертом з власної ініціативи.
     Після цього суд виносить ухвалу,  а суддя — постанову, в якій
викладає поставлені на вирішення експертизи  питання.  Ці  питання
передаються експерту, який складає висновок.
     Висновок експерта повинен відповідати вимогам,  зазначеним  у
статті  200  цього Кодексу.  Він оголошується в судовому засіданні
приєднується до справи.
( Стаття 310 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

     Стаття 311. Допит експерта в суді

     Після оголошення  висновку   експертові   можуть   задаватися
питання для роз'яснення і доповнення його висновку.
     Питання експертові спочатку задає прокурор, потім громадський
обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх
представники,  захисник, громадський захисник, підсудний, суддя та
народні засідателі.
     Питання, поставлені   експертові,   та   відповіді   на   них
заносяться до протоколу судового засідання.

     Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи

     У випадках,   передбачених  статтею  75  цього  Кодексу,  суд
мотивованою  ухвалою,  а  суддя  —  постановою   може   призначити
додаткову або повторну експертизу.
     Додаткова або повторна експертиза проводиться  з  додержанням
вимог статей 310 і 311 цього Кодексу.
     У випадках призначення додаткової  або  повторної  експертизи
розгляд справи може бути відкладено.
( Стаття 312 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 313. Огляд речових доказів

     Речові докази  повинні  бути  оглянуті  судом  і  пред'явлені
учасникам судового розгляду,  а коли це  необхідно,  —  свідкам  і
експертам.
     Особи, яким пред'явлені речові докази,  можуть звертати увагу
суду на ті або інші особливості,  які мають значення для вирішення
справи, про що відмічається в протоколі судового засідання.
     Огляд речових  доказів,  які  не  можна  доставити  в  судове
засідання,  проводиться  в   разі   необхідності   на   місці   їх
знаходження.

     Стаття 314. Огляд і оголошення документів

     Документи, що є доказами в справі,  повинні бути оглянуті або
оголошені в судовому засіданні.  Ці дії можуть провадитися  як  за
ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду
в будь-який момент судового слідства.

     Стаття 315. Огляд місця події

     Суд, визнавши  необхідним  оглянути  місце  події,  проводить
огляд  з  участю прокурора,  громадського обвинувача,  підсудного,
його захисника,  громадського захисника,  потерпілого,  цивільного
позивача, цивільного відповідача та їх представників, а коли цього
вимагають обставини справи, — то й з участю свідків і експертів.
     Прибувши на   місце   огляду,   головуючий   оголошує  судове
засідання продовженим,  і  суд  приступає  до  огляду.  При  цьому
підсудному,   свідкам,   потерпілому   та  експертам  можуть  бути
поставлені у зв'язку з оглядом запитання.
     Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового
розгляду мають право при огляді звертати увагу суду на все те, що,
на їх думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.
     Про проведення  огляду  і  його  результати  зазначається   в
протоколі судового засідання.
( Стаття 315 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 316. Дії суду при встановленні в судовому засіданні
                 неосудності підсудного

     Якщо  при  розгляді  справи  в  суді  буде  встановлено,   що
підсудний під час вчинення суспільно небезпечних дій був  у  стані
неосудності або в  дальшому  захворів  на  психічну  хворобу,  яка
позбавляє його можливості  усвідомлювати  свої  дії  або  керувати
ними, суд виносить про це ухвалу, а суддя — постанову і  продовжує
розгляд  справи  за  правилами,  встановленими  главою  34   цього
Кодексу.
( Стаття 316 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 317. Закінчення судового слідства

     Після розгляду судом усіх доказів,  що є в справі, головуючий
опитує  учасників  судового  розгляду,  чи  бажають вони доповнити
судове слідство і чим саме.  У випадках заявлення клопотань суд їх
обговорює   і  розв'язує,  про  що  виносить  ухвалу,  а  суддя  —
постанову.  Після розв'язання клопотань і виконання додаткових дій
головуючий оголошує судове слідство закінченим.
( Стаття 317 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

                           Г л а в а 27

            СУДОВІ  ДЕБАТИ І ОСТАННЄ  СЛОВО ПІДСУДНОГО

     Стаття 318. Порядок судових дебатів

     По закінченні судового слідства  суд  переходить  до  судових
дебатів.
     Дебати полягають    у    промовах   прокурора,   громадського
обвинувача,  потерпілого  і  його  представника   -   в   справах,
зазначених у частині 1 статті 27 цього Кодексу, а також у справах,
в яких прокурор  або  громадський  обвинувач  не  бере  участі,  -
цивільного позивача,  цивільного відповідача або їх представників,
громадського захисника, захисника, а при його відсутності - самого
підсудного.
     Учасники судового  розгляду  мають  право  в  судових дебатах
посилатися тільки на ті докази,  які були  досліджені  в  судовому
засіданні.  Якщо  під  час  судових дебатів виникне потреба подати
нові докази,  суд  відновлює  судове  слідство.  Після  закінчення
відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з
приводу додаткового досліджених обставин.
     Суд не  вправі  обмежувати  тривалість судових дебатів певним
часом.  Головуючий зупиняє учасників судових дебатів  лише  в  тих
випадках,  коли  вони  в  промовах  виходять за межі розглядуваної
справи.
     Після закінчення  промов учасники судових дебатів мають право
обмінятися   репліками.   Право   останньої    репліки    належить
захисникові, а коли його немає - підсудному.
( Стаття 318 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 319. Останнє слово підсудного

     Після промови  захисника  або  підсудного головуючий оголошує
судові дебати закінченими і надає підсудньому останнє слово.
     Суд не   вправі   обмежувати   тривалість   останнього  слова
підсудного певним часом.
     Задавати питання підсудньому під час його останнього слова не
дозволяється.  Коли підсудний в останньому  слові  повідомить  про
нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд з своєї
ініціативи,  а також за клопотанням прокурора чи  інших  учасників
судового розгляду відновлює судове слідство.
     По закінченні відновленого судового  слідства  суд  відкриває
судові дебати з приводу додатково  досліджених  обставин  і  надає
останнє слово підсудному.

     Стаття 320. Видалення суду для постановлення вироку

     Після останнього  слова підсудного суд негайно видаляється до
нарадчої кімнати  для  постановлення  вироку,  про  що  головуючий
оголошує присутнім у залі судового засідання.

                          Г л а в а  28

                       ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ

     Стаття 321. Постановлення вироку ім'ям держави

     Суди України постановляють вироки ім'ям України.
( Стаття 321 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 322. Таємниця наради суддів

     Вирок постановляється   в   окремому  приміщенні  —  нарадчій
кімнаті.  Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті
можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі.
Присутність у  нарадчій  кімнаті  запасних  суддів  або  секретаря
судового  засідання  та  інших  осіб не допускається.  З настанням
нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.
     Судді не    мають    права   розголошувати   міркування,   що
висловлювались у нарадчій кімнаті.
( Стаття 322 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71 )

     Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку

     Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.
     Суд обгрунтовує   вирок   лише   на  тих  доказах,  які  були
розглянуті в судовому засіданні.
     Суд оцінює   докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що
грунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  всіх
обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
( Стаття 323 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при постановленні
                 вироку

     Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:
     1) чи мало місце діяння,  у  вчиненні  якого  обвинувачується
підсудний;
     2) чи має  це  діяння  склад  злочину  і  якою  саме  статтею
кримінального закону він передбачений;
     3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
     4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
     5) чи   є   обставини,   що   обтяжують    або    пом'якшують
відповідальність підсудного, і які саме;
     6) чи слід у випадках,  передбачених статтею 26 Кримінального
кодексу  України  (  2001-05  ),  визнавати  підсудного   особливо
небезпечним рецидивістом;
     7) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному
і чи повинен він її відбувати;
     8) в якому виді виправно-трудової чи виховно-трудової колонії
або в тюрмі повинен відбувати покарання засуджений до  позбавлення
волі;
     9) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний  позов,  на
чию  користь  та  в  якому розмірі,  і чи підлягають відшкодуванню
збитки,  заподіяні потерпілому,  а також кошти, витрачені закладом
охорони  здоров'я  на його стаціонарне лікування,  якщо цивільний
позов не був заявлений;
     10) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного
позову і можливої конфіскації майна;
     11) що  зробити  з  речовими  доказами,  зокрема  з  грошима,
цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;
     12) на кого повинні бути покладені судові витрати і  в  якому
розмірі;
     13) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;
     14) чи слід у випадках, передбачених статтею 14 Кримінального
кодексу України,  застосовувати до підсудного примусове  лікування
чи встановити над ним опікування;
     15) чи необхідно застосувати до підсудного заходи безпеки.
     Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів,
суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1 — 7 цієї статті, окремо
по кожному злочину.
     Якщо у  вчиненні  злочину обвинувачується декілька осіб,  суд
вирішує питання,  зазначені в цій статті,  окремо щодо  кожного  з
підсудних.
     Примусове лікування, передбачене пунктом 14 цієї статті, може
бути   застосоване   лише   при  наявності  відповідного  висновку
лікувальної установи.
( Стаття 324 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
10.09.62,  N 117-08 від 30.08.71, Законами N 3132-12 від 22.04.93,
N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 325. Порядок наради суддів

     Перед тим,  як постановити вирок, відбувається нарада  суддів
під керівництвом головуючого.
     Головуючий ставить на вирішення  суду  питання,  зазначені  в
статті  324  цього  Кодексу.  При  цьому він повинен ставити кожне
питання в такій  формі,  щоб  на  нього  можна  було  дати  тільки
позитивну або негативну відповідь.
     При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не  має
права  утримуватися від голосування.  Головуючий голосує останнім.
Всі питання вирішуються простою більшістю голосів.

     Стаття 326. Відновлення судового слідства

     Коли під час  наради  при  постановленні  вироку  суд  визнав
необхідним з'ясувати будь-яку  обставину,  яка  має  значення  для
справи, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя  —
постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при  цьому
належить провадити в  межах  з'ясування  обставин,  які  викликали
його відновлення.
     Після закінчення відновленого судового слідства,  залежно від
його результатів,  суд відкриває судові дебати з приводу додатково
досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до
нарадчої кімнати,  щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих
обставин в суді  виявилося  неможливим,  щоб  винести  ухвалу  про
направлення справи на додаткове розслідування.
( Стаття 326 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 327. Види вироків

     Вирок суду   може  бути  обвинувальний  або  виправдувальний.
Обвинувальний вирок і виправдувальний  вирок  повинні  бути  судом
мотивовані.
     Обвинувальний вирок не може  грунтуватися  на  припущеннях  і
постановляється  лише  при  умові,  коли  в ході судового розгляду
винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
     Якщо підсудний  визнається  винним  у  вчиненні злочину,  суд
постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному  покарання,
передбачене  кримінальним  законом.  Суд постановляє обвинувальний
вирок без призначення покарання,  якщо на момент розгляду справи в
суді  діяння втратило суспільну небезпечність або особа,  яка його
вчинила, перестала бути суспільно небезпечною.
     Виправдувальний вирок  постановляється  у  випадках,  коли не
встановлено події злочину,  коли в діянні підсудного  немає складу
злочину,  а  також  коли  не доведено участі підсудного у вчиненні
злочину.
     Якщо при    постановленні    виправдувального    вироку    за
недоведеністю участі підсудного  у  вчиненні  злочину  особа,  яка
вчинила цей злочин,  залишається не виявленою,  суд після набрання
вироком законної  сили  виносить  ухвалу  про  направлення  справи
прокурору  для  вжиття  заходів  до  встановлення особи,  винної у
вчиненні цього злочину.
( Стаття 327 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71 )

     Стаття 328. Розв'язання цивільного позову

     Постановляючи обвинувальний   вирок,   суд,    залежно    від
доведеності  підстав  і  розміру  цивільного  позову,  задовольняє
цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
     При виправданні  підсудного  через  недоведення його участі у
вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в
цивільному позові.
     При виправданні підсудного за відсутністю в його діях  складу
злочину суд залишає позов без розгляду.

     Стаття 329. Забезпечення цивільного позову

     При задоволенні  цивільного  позову  суд  до набрання вироком
законної сили може постановити про вжиття заходів до  забезпечення
цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше.

     Стаття 330. Вирішення питання про речові докази

     При постановленні  вироку  суд  вирішує  питання  про  речові
докази,  керуючись  правилами,  викладеними  в  статті  81   цього
Кодексу.
     Речі, що не є речовими доказами  в  справі,  повертаються  їх
законному володільцеві,  хоч би останній і не пред'явив цивільного
позову.
     Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі,  він
підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

     Стаття 331. Вирішення питання про судові витрати

     Питання про судові витрати суд вирішує  з  додержанням правил
статті 93 цього Кодексу.

     Стаття 332. Складання вироку

     Розв'язавши питання,   що  підлягають  вирішенню  в  нарадчій
кімнаті, суд складає вирок.
     Вирок повинен  бути  написаний  одним  із  суддів,  який брав
участь у його постановленні.
     Вирок повинен   складатися   з   трьох   частин  —  вступної,
мотивувальної і резолютивної.
     Виправлення у  вироку  повинні  бути застережені та підписані
всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.

     Стаття  333. Вступна частина вироку

     У вступній частині вироку вказується,  що  він  постановлений
ім'ям України відповідно до статті 321 цього Кодексу, зазначається
назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку,
склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо
він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові
підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і
місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості
про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний
закон,  що передбачає злочин,  у  вчиненні  якого  обвинувачується
підсудний.
( Стаття 333 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 334. Мотивувальна частина вироку

     Мотивувальна частина обвинувального  вироку  повинна  містити
формулювання   обвинувачення,   визнаного   судом   доведеним,   з
зазначенням місця,  часу,  способу вчинення та наслідків  злочину,
форми  вини  і  мотивів  злочину.  В цій частині вироку наводяться
обставини,  які визначають ступінь винності,  та докази,  на  яких
грунтується  висновок суду щодо кожного підсудного,  з зазначенням
мотивів,  з  яких  суд  відкидає  інші   докази;   обставини,   що
пом'якшують   або   обтяжують   відповідальність;   мотиви   зміни
обвинувачення;   у    разі    визнання    частини    обвинувачення
необгрунтованою — підстави для цього.
     Суд зобов'язаний також  мотивувати  призначення  покарання  у
вигляді   позбавлення  волі,  якщо  санкція  кримінального  закону
передбачає й інші покарання,  не  зв'язані  з  позбавленням  волі;
застосування умовного засудження; застосування умовного засудження
до позбавлення  волі  з  обов'язковим  залученням  засудженого  до
праці;  призначення  покарання нижче найнижчої межі,  передбаченої
кримінальним законом за даний злочин,  перехід  до  іншого,  більш
м'якого  покарання;  призначення покарання у вигляді направлення у
виховно-трудовий  профілакторій;  вирішення  питань,  зв'язаних  з
відстрочкою   виконання   вироку   відповідно   до   статті   46-1
Кримінального кодексу України ( 2001-05 );  звільнення  підсудного
від покарання.
     Коли суд вирішить  визнати  підсудного  особливо  небезпечним
рецидивістом, у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави
такого рішення і робиться посилання  на  статтю  26  Кримінального
кодексу України.
     В мотивувальній частині обвинувального вироку суд у випадках,
передбачених  частинами  7  і  8  статті  25 Кримінального кодексу
України,  зобов'язаний навести мотиви призначення  засудженому  до
позбавлення     волі    певного    виду    виправно-трудової    чи
виховно-трудової колонії або призначення йому позбавлення  волі  у
вигляді ув'язнення в тюрмі.
     Якщо суд  відповідно  до  статті  14  Кримінального   кодексу
України  визнає  необхідним  застосувати  до  підсудного примусове
лікування або  встановити  над  ним  опікування,  в  мотивувальній
частині вироку зазначаються мотиви такого рішення.
     При наявності клопотань громадських організацій або  трудових
колективів  про умовне засудження і про передачу їм підсудного для
перевиховання і виправлення суд  у  мотивувальній  частині  вироку
зазначає  мотиви  задоволення  чи відхилення цих клопотань,  а при
відсутності таких клопотань — мотиви покладення на певний трудовий
колектив або особу,  за їх згодою,  обов'язку по нагляду за умовно
засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
     Мотивувальна частина  виправдувального вироку повинна містити
формулювання обвинувачення,  яке пред'явлене підсудному і  визнане
судом  недоведеним,  а також підстави для виправдання підсудного з
зазначенням мотивів,  з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не
допускається  включення  у  вирок  формулювань,  які  ставлять під
сумнів невинність виправданого.
     У мотивувальній  частині  вироку  викладаються  підстави  для
задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для
відшкодування   матеріальних   збитків  у  випадках,  передбачених
частиною 3 статті 29 цього Кодексу.
( Стаття 334 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
10.09.62, N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 335. Резолютивна частина вироку

     В резолютивній частині  обвинувального  вироку  повинні  бути
зазначені:  прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний
закон,  за яким підсудного визнано винним;  покарання,  призначене
підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними;
остаточна міра покарання,  обрана судом;  початок строку  відбуття
покарання;  тривалість іспитового строку,  якщо застосовано умовне
засудження; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази
і  судові  витрати;  рішення  про  залік  попереднього ув'язнення;
рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної  сили  і
вказівка про порядок і строк оскарження вироку.
     При визнанні підсудного особливо небезпечним рецидивістом про
це зазначається в резолютивній частині вироку.
     Щодо засуджених до позбавлення волі у  виправно-трудовій  або
виховно-трудовій  колонії  суд  зобов'язаний визначити на підставі
статті 25 Кримінального кодексу України вид  виправно-трудової  чи
виховно-трудової  колонії,  в  якій  засуджений  повинен відбувати
покарання.
     У випадках,  передбачених  статтею  37  Кримінального кодексу
України ( 2001-05 ), у резолютивній частині обвинувального  вироку
викладається рішення  про  звернення  з  поданням  до  відповідних
державних органів  про  позбавлення  засудженого  військового  або
спеціального звання, орденів, медалей або почесного звання.
     У випадках,  передбачених статтею  14  Кримінального  кодексу
України,  у  резолютивній частині вироку зазначається рішення суду
застосувати до підсудного примусове лікування або  встановити  над
ним опікування.
     Міра покарання повинна бути визначена таким  чином,  щоб  при
виконанні  вироку  не  виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру
покарання, призначеного судом.
     Коли підсудному  було  пред'явлено  декілька  обвинувачень  і
деякі з них не були доведені,  то у  резолютивній  частині  вироку
повинно бути зазначено,  по яких з них підсудний виправданий, а по
яких — засуджений.
     Якщо підсудний   визнається   винним,  але  звільняється  від
відбуття покарання,  суд зазначає про це  в  резолютивній  частині
вироку.
     Коли призначається   покарання    нижче    найнижчої    межі,
передбаченої  законом  за  даний  злочин,  у  резолютивній частині
вироку робиться  посилання  на  статтю  44  Кримінального  кодексу
України і зазначається обрана судом міра покарання.
     Якщо суд визнає  можливим  застосувати  відстрочку  виконання
вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України,  у
резолютивній частині вироку  зазначаються  тривалість  відстрочки,
обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або
особа,  на які, за їх згодою, суд покладає обов'язок по нагляду за
засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
     Призначаючи покарання у вигляді громадської догани, суд, якщо
визнає   за  необхідне  проінформувати  про  це  громадськість,  у
резолютивній частині вироку зазначає спосіб доведення вироку до її
відома.
     Якщо суд визнає  можливим  застосувати  умовне  засудження  з
передачею  засудженого для перевиховання і виправлення громадській
організації чи трудовому колективу,  суд  у  резолютивній  частині
вироку  зазначає,  якій  саме громадській організації чи трудовому
колективу передано засудженого на перевиховання і  виправлення  чи
на  який  трудовий  колектив  або особу,  за їх згодою,  покладено
обов'язок по нагляду за  умовно  засудженим  і  проведенню  з  ним
виховної роботи.
     В резолютивній частині виправдувального  вироку  зазначається
прізвище,   ім'я  та  по  батькові  виправданого;  вказується,  що
підсудний в пред'явленому обвинуваченні  визнаний  невинним  і  по
суду  виправданим;  вказується  про скасування запобіжного заходу,
про  скасування  заходів  до  забезпечення  цивільного  позову   і
можливої  конфіскації майна,  про речові докази,  судові витрати і
про порядок та строк оскарження вироку.
( Стаття 335 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
30.09.62, N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )


     Стаття 336. ( Стаття 336 виключена на підставі Указу ПВР 
                 N 117-08 від 30.08.71 )
                 Застосування судом до неповнолітніх примусових
                 заходів виховного характеру

     Коли в результаті судового  розгляду  справи  суд  прийде  до
висновку, що виправлення особи,  яка  вчинила  до  досягнення  нею
повноліття злочин,  що  не  являє  великої  суспільної  небезпеки,
можливе без застосування  кримінального  покарання,  він  виносить
ухвалу про закриття кримінальної  справи  і  про застосування  до,
неповнолітнього одного з примусових  заходів  виховного  характеру
передбачених статтею 11 Кримінального кодексу УРСР ( 2001-05 ),  з
зазначенням часу, протягом якого цей захід має застосовуватися.

     Стаття 337. Визначення міри покарання за сукупністю
                 злочинів

     При постановленні вироку за сукупністю злочинів суд призначає
покарання,  керуючись  статтями  42  і  43  Кримінального  кодексу
України ( 2001-05 ).

     Стаття 338. Обчислення строку відбуття покарання

     Початок строку  відбуття покарання у вигляді позбавлення волі
або  виправних  робіт,  коли  підсудний  до  винесення  вироку  не
перебував  під вартою,  обчислюється з моменту приведення вироку у
виконання.
     Коли підсудний  до винесення вироку тримався під вартою в цій
справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування
під вартою.
     У тих випадках,  коли обвинувачений,  знаходячись під вартою,
перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується
в строк відбуття покарання.
     Якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою,  то
в  разі  призначення  покарання  у  вигляді  виправних  робіт  час
перебування  під  вартою  зараховується в строк відбуття виправних
робіт з розрахунку один  день  ув'язнення  за  три  дні  виправних
робіт.  Якщо  підсудний  був засуджений до виправних робіт,  а при
повторному розгляді тієї ж справи — до позбавлення волі,  відбутий
строк  виправних  робіт  зараховується  в строк позбавлення волі з
розрахунку три дні виправних робіт за один день позбавлення волі.

     Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка

     Вирок  підписують  усі  судді  чи  один  суддя,  коли  справа
розглядалась ним одноособово. Суддя, який  залишився  в  меншості,
має право викласти письмово свою окрему  думку,  яка  приєднується
до справи, але оголошенню не підлягає.
     Коли кримінальна  справа,  в  якій   є   окрема   думка,   не
розглядалася судом касаційної інстанції,  то після того,  як вирок
суду  набрав  законної  сили,  окрема  думка   разом   з   справою
направляється  голові  вищестоящого суду для вирішення питання про
необхідність перегляду справи в порядку нагляду.
( Стаття 339 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

     Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції

     Суд, що розглядає справу по першій інстанції,  при  наявності
підстав,  передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему
ухвалу, а суддя — окрему постанову.
( Стаття 340 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

     Стаття 341. Проголошення вироку

     Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання,
де головуючий або один з суддів проголошує вирок.
     Всі присутні в залі судового засідання,  в тому числі і склад
суду, заслухують вирок стоячи.
     Головуючий роз'яснює     підсудному,      його      законному
представникові,  а  також  потерпілому,   цивільному   позивачеві,
цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку,  строки
і   порядок   його  оскарження  та  право  подати  клопотання  про
помилування.
     Якщо підсудний не володіє мовою,  якою постановлено вирок, то
після  його  проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його
рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.
( Стаття 341 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000 )

     Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком
                 суду

     При виправданні  підсудного  чи  звільненні його від відбуття
покарання або при засудженні його до покарання,  не  зв'язаного  з
позбавленням  волі,  суд,  якщо  підсудний  перебуває  під вартою,
негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
     При умовному  засудженні  до  позбавлення волі з обов'язковим
залученням  засудженого  до  праці  суд  з  урахуванням  особи  та
обставин справи вправі звільнити засудженого з-під варти.
( Стаття 342 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  4995-11
від 01.12.87 )

     Стаття 343. Застосування запобіжного заходу до набрання
                 вироком законної сили

     Постановляючи вирок,  за яким до підсудного застосовується та
чи  інша  міра  покарання,  суд  повинен  обміркувати  питання про
запобіжний захід до набрання вироком законної  сили  і  має  право
обрати  запобіжний  захід або ж скасувати,  змінити чи підтвердити
раніш обраний.
     Взяття під  варту  як  запобіжний захід допускається лише при
наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 цього
Кодексу.

     Стаття 344. Вручення копії вироку засудженому і виправданому

     Копія вироку   вручається   засудженому  або  виправданому  в
триденний строк після проголошення вироку.
     Якщо вирок  складений  мовою,  якої  не  знає  засуджений  чи
виправданий,  йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку
на його рідній мові або на мові, якою він володіє.

     Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з
                 засудженим

     До набрання  вироком  законної  сили  головуючий  або  голова
відповідного   суду   зобов'язані  дати  дозвіл  близьким  родичам
засудженого за  їх  проханням  на  побачення  з  засудженим,  який
перебуває під вартою.

     Стаття 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і
                 збереження майна засудженого

     При наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх
дітей,  які  залишилися без нагляду,  суд зобов'язаний одночасно з
постановленням  вироку  порушити  окремою  ухвалою,  а   суддя   —
постановою  питання  перед  комісією  в  справах неповнолітніх або
відповідним  органом  опіки  та   піклування   про    необхідність
влаштування  цих  неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи
піклування.
     Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду
майно і житло,  суд зобов'язаний  вжити  через  відповідні  органи
заходів для їх збереження.
     Про вжиті заходи повідомляється засуджений.
( Стаття 346 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )


                        Розділ  четвертий

      ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У КАСАЦІЙНІЙ І НАГЛЯДНІЙ ІНСТАНЦІЯХ

                          Г л а в а  29

            КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ ВИРОКІВ, УХВАЛ СУДУ І
             ПОСТАНОВ СУДДІ ТА ВНЕСЕННЯ НА НИХ ПОДАНЬ
                            ПРОКУРОРА
     ( Назва глави в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 347. Право касаційного оскарження вироку і внесення
                 касаційного подання

     Засуджений, його  захисник  і  законний представник,  а також
потерпілий та його  представник  вправі  оскаржити  в  касаційному
порядку вирок суду.
     Прокурор та його заступники в межах своїх  повноважень  мають
право  внести касаційне подання на вирок незалежно від їх участі в
розгляді справи в  суді  першої  інстанції.  Помічники  прокурора,
прокурори  управлінь  і  відділів можуть вносити касаційне подання
тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь.
     Цивільний позивач,  цивільний  відповідач  та їх представники
вправі оскаржити вирок у частині, що стосується цивільного позову.
     Особа, виправдана  по  суду,  вправі  оскаржити в касаційному
порядку  виправдувальний  вирок  у  частині  мотивів   і   підстав
виправдання.
     Вирок Верховного  Суду  України  оскарженню   в   касаційному
порядку  не  підлягає,  на  нього  не  може бути внесено касаційне
подання прокурора.
( Стаття 347 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  117-08
від 30.08.71, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )


     Стаття 348. Порядок оскарження вироків і внесення
                 касаційного подання

     Вироки, які не набрали законної сили, можуть бути  оскаржені,
і на них можуть бути внесені подання в касаційному порядку:
     1) вироки районних (міських), міжрайонних (окружних) судів -
до  Верховного  суду  Республіки  Крим,  обласного,  Київського  і
Севастопольського міських судів; 
     2)  вироки  Верховного  суду  Республіки  Крим,    обласного,
Київського і Севастопольського міських,  міжобласного  суду  -  до
Верховного   Суду   України;
      Касаційні скарги і касаційні подання  на  вироки  військових
судів гарнізонів подаються відповідно до військового суду регіону,
Військово-Морських Сил. Касаційні скарги і  касаційні  подання  на
вироки військового суду регіону, Військово-Морських Сил  подаються
до військової колегії Верховного Суду України. 
     Касаційні скарги   і   подання   вносяться  через  суд,  який
постановив вирок. Подача скарги або внесення подання безпосередньо
до  касаційної  інстанції у встановлений строк не є перешкодою для
їх розгляду.
( Стаття 348 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2464-12  від  17.06.92,  N  2857-12  від
15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 349. Повідомлення про подану скаргу і внесене
                 касаційне подання

     У випадку внесення подання або подачі  скарги  на  вирок  суд
першої  інстанції  сповіщає  про  це зазначених в статті 347 цього
Кодексу осіб,  інтересів яких стосується  подання  чи  скарга.  Ці
особи  мають  право  ознайомитися  в  суді з поданням чи скаргою і
подати свої заперечення.
     Заперечення, які надійшли на скаргу чи подання,  приєднуються
до справи або надсилаються як додаток до справи не  пізніше  трьох
діб з моменту їх надходження.
( Стаття 349 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 350. Строки оскарження вироку і внесення касаційного
                 подання

     Скарга і касаційне подання на  вирок  суду  першої  інстанції
можуть  бути  подані  протягом  семи  діб  з  моменту проголошення
вироку, а засудженим, який перебуває під вартою, — протягом такого
ж строку з моменту вручення йому копії вироку.
     Протягом строку,  встановленого для оскарження вироку, справа
ніким   не  може  бути  витребувана  з  суду.  Прокурор,  а  також
засуджений або виправданий і відповідно його захисник, потерпілий,
цивільний  позивач,  цивільний відповідач і їх представники вправі
ознайомитися в суді з матеріалами справи і з скаргою чи касаційним
поданням, поданими в справі.
     Строк не  вважається  пропущеним,  коли  до  закінчення  його
касаційного  подання  або  скаргу здано на пошту або адміністрації
місця попереднього ув'язнення.
( Стаття 350 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 351. Порядок відновлення строку на оскарження вироку
                 і внесення касаційного подання

     В разі пропущення строку на оскарження вироку або внесення на
нього касаційного подання з поважних причин особи,  що мають право
на   подання   касаційної  скарги  або  внесення  подання,  можуть
клопотатися перед судом,  який постановив вирок,  про  відновлення
пропущеного  строку.  Питання про відновлення строку вирішується в
судовому засіданні.  Суд має право викликати  особу,  що  порушила
клопотання,  для  дачі  пояснень.  Особа,  яка  подала  заяву  про
відновлення пропущеного строку, може взяти участь у засіданні суду
і за власним бажанням.
     Ухвала суду чи постанова  судді  про  відмову  у  відновленні
пропущеного  строку  може  бути  оскаржена  або  на  неї може бути
внесено подання в загальному порядку до  вищестоящого  суду,  який
має право відновити пропущений строк.
( Стаття 351 із змінами, внесеними згідно  з  Законами  N  2464-12
від 17.06.92, N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 352. Результати подачі скарги чи внесення подання

     Подача касаційної скарги чи внесення касаційного  подання  на
вирок зупиняє його виконання.
     Після закінчення строку,  встановленого на оскарження  вироку
чи внесення  на  нього  подання,  суд,  що  постановив  вирок,  не
пізніше доби надсилає справу разом з поданою скаргою  чи  внесеним
поданням у касаційну інстанцію і  визначає  дату  розгляду  справи
касаційною інстанцією.
( Стаття 352 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 353. Доповнення, зміна скарги і касаційного подання,
                 відкликання скарги

     До розгляду  справи касаційною інстанцією,  але не пізніше як
за три доби до нього учасники судового розгляду мають право подати
безпосередньо   до   касаційної   інстанції  викладені  на  письмі
додаткові до подання чи скарги доводи і міркування,  а також  свої
зауваження на скарги інших осіб і подання прокурора.
     До початку розгляду в касаційній інстанції справи   прокурор,
який вніс подання, особа, що подала скаргу, мають право доповнити,
змінити або відкликати їх,  вищестоящий прокурор,  його  заступник
мають  право  доповнити або змінити подання.  Засуджений має право
відкликати  також   скаргу   свого   захисника,   крім   випадків,
передбачених частиною третьою статті 46 цього Кодексу.  Зміни,  що
тягнуть   за   собою   погіршення   становища    засудженого    чи
виправданого, може бути внесено до подання або  скарги  не  пізніш
як за три доби до початку розгляду. З такими змінами  до  розгляду
подання  або скарги повинні бути ознайомлені  особи,  зазначені  у
статті 347 цього Кодексу, інтересів яких вони стосуються.
( Стаття 353 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2857-12  від  15.12.92,  N  3780-12  від
23.12.93 )

     Стаття 354. Оскарження ухвал суду і постанов судді, внесення
                 на них подань прокурора

     Прокурор має право внести окреме подання на  ухвалу  суду  чи
постанову судді.
     Підсудний, його захисник  і  законний  представник,  а  також
потерпілий і його представник у випадках, передбачених статтею 252
цього Кодексу,  мають право у семиденний  строк  з  дня  одержання
копій ухвали суду і постанови судді подавати на них скарги.
     Ухвали, винесені в суді першої  інстанції  під  час  розгляду
справи,   яка   закінчується   постановленням   вироку,   окремому
оскарженню  не  підлягають;  заперечення  проти  них  можуть  бути
включені до касаційної скарги чи подання в даній справі, а ухвали,
які не  зв'язані  з  вироком,  можуть  бути  оскаржені  учасниками
процесу  або  на  них може бути внесено подання прокурором окремо,
але після винесення вироку.
     Ухвали Верховного   Суду  України  оскарженню  в  касаційному
порядку не  підлягають,  на  них  не  може  бути  внесено  подання
прокурора. Вони можуть бути опротестовані в порядку нагляду.
     Питання про відновлення пропущеного строку на подачу  окремої
скарги  чи  внесення  подання  вирішується за правилами статті 351
цього Кодексу.
     Подача окремої  скарги  чи внесення подання зупиняє виконання
ухвали.
     Направлення окремих  скарг  і  подань  до  вищестоящого  суду
проводиться за правилами статті 352 цього Кодексу.
( Стаття 354 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 355. Оскарження ухвали суду та постанови судді
                 особами, які не є учасниками судового розгляду

     Оскаржувати ухвали суду і постанови судді мають право  особи,
які  не  є  учасниками судового розгляду цієї справи,  коли ухвала
суду або постанова судді стосується їх інтересів.

     Стаття 356. Повідомлення підсудного про окреме подання чи
                 окрему скаргу на ухвалу про закриття справи

     Якщо прокурор  вносить  окреме  подання або потерпілий  подає
окрему скаргу на ухвалу  про  закриття  справи,  суд  зобов'язаний
повідомити  про це підсудного і роз'яснити йому,  що він має право
подати свої письмові заперечення на подання  чи  скаргу.
( Стаття 356 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

источник: сайт Верховной Рады Украины (http://www.rada.kiev.ua)