КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Затверджений Законом від 28.12.60 ( 1000-05 ) ВВР, 1961, N 2 ст. 15 )
Стаття 1 - стаття 93-1
Стаття 94 - стаття 165
Стаття 166 - стаття 236-6
Стаття 237 - стаття 356
 
                          Г л а в а  30

         РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА КАСАЦІЙНОЮ СКАРГОЮ І ПОДАННЯМ
    ( Назва глави 30 із змінами, внесеними згідно із Законом
      N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 357.  Суди, що розглядають справи в касаційному
                   порядку

     Касаційні, окремі  подання  і  скарги  на  вироки,  ухвали  і
постанови  районних  (міських),  міжрайонних   (окружних)    судів
розглядають судові колегії в кримінальних справах Верховного  суду
Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського  міських
судів; на вироки, ухвали і постанови військових судів гарнізонів -
військовий суд відповідного регіону,  Військово-Морських  Сил;  на
вироки,  ухвали  і  постанови  Верховного  суду  Республіки  Крим,
обласного, Київського і  Севастопольського  міських,  міжобласного
суду,  військових  судів  регіонів,  Військово-Морських   Сил    -
відповідно судова колегія  в  кримінальних  справах  та  військова
колегія Верховного Суду України.
( Стаття 357 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, в  редакції  Закону
N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 358. Повідомлення учасників судового процесу про
                 слухання справи в касаційній інстанції та
                 участь їх у судовому засіданні

     Про день  розгляду  справи  в касаційній інстанції суд першої
інстанції  своєчасно  повідомляє  учасників  судового  процесу  та
прокурора.
     Крім того,  касаційна інстанція не пізніш як за  три  дні  до
судового  засідання  повинна  вивісити  об'яву  про  час  і  місце
розгляду  справи.  Неявка   учасників   судового   процесу,   яких
повідомлено про день розгляду  справи,  не  є  перешкодою  для  її
розгляду в касаційній інстанції,  але  суд  на  свій  розсуд  може
викликати їх.
     Питання про участь засудженого в засіданні суду, що розглядає
справу в касаційному порядку,  вирішується цим судом.  Засуджений,
що з'явився в  судове  засідання,  у  всіх  випадках  допускається
давати пояснення.
     Якщо з'явилися інші учасники процесу або їх представники,  то
касаційна  інстанція зобов'язана допустити їх до участі в розгляді
справи.
     В засідання  суду  касаційної  інстанції  може  брати  участь
захисник.
( Стаття 358 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 358-1. Строки розгляду справи у касаційній інстанції

     Суд  касаційної  інстанції  повинен  розглянути  справу,   що
надійшла за касаційною скаргою або поданням, у  день,  призначений
судом першої інстанції. В разі особливої складності справи  або  в
інших виняткових випадках розгляд справи може бути  перенесено  за
ухвалою судової колегії  або  постановою  голови  Верховного  суду
Республіки  Крим,  обласного,   Київського   і   Севастопольського
міських судів, військового суду  регіону,  Військово-Морських  Сил
не більш як  на  десять  днів,  за  ухвалою  судової  колегії  або
постановою Голови Верховного Суду України чи його заступника —  не
більш як  на один місяць. 
      Про зміну дати  розгляду  справи  суд  касаційної  інстанції
завчасно повідомляє осіб, які  беруть  участь  у  справі.  
( Кодекс доповнено статтею 358-1 згідно Указу ПВР  N  6834-10  від
16.04.84, із змінами, внесеними згідно з Законами  N  2857-12  від
15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 359. Відкритий розгляд справи у касаційній інстанції

     Касаційна інстанція розглядає справу  у  відкритому  судовому
засіданні з додержанням вимог статті 20 цього Кодексу.

     Стаття 360. Порядок розгляду справи в касаційній інстанції

     Головуючий відкриває судове засідання і оголошує,  яка справа
підлягає розгляду. Після цього  він  встановліє,  хто  з'явився  в
справі і чи  були  повідомлені  про  час  розгляду  справи  особи,
вказані в статті 358 цього Кодексу, залежно від чого  суд  вирішує
питання про можливість розгляду справи. Далі  головуючий  оголошує
склад суду, прізвище прокурора, перекладача  і  опитує  осіб,  які
з'явилися в справі, чи є у них заяви  про  відвід.  Ці  заяви  суд
розв'язує відповідно до статей 54—58, 61—63 цього Кодексу.
     Головуючий опитує осіб,  що з'явилися в справі,  чи є  у  них
клопотання. Відносно заявлених клопотань суд виносить ухвалу.
     Розгляд справи починається доповіддю одного  з  членів  суду,
який  викладає  суть  справи  і основні доводи скарги або подання.
Коли справа розглядається за поданням,  то  після  доповіді  члена
суду   прокурор   обгрунтовує   подання.   Якщо  подано  додаткові
матеріали, суд знайомить з ними прокурора, а також інших осіб, які
беруть участь у розгляді справи.  Потім підсудний,  його захисник,
потерпілий і  його  представник,  цивільний  позивач  і  цивільний
відповідач   або  їх  представники,  якщо  вони  беруть  участь  у
засіданні,  дають пояснення. Після цих пояснень прокурор висловлює
міркування  щодо  вироку у справі.  Заслухавши пояснення учасників
процесу і міркування прокурора, суд виходить у нарадчу кімнату для
винесення ухвали.
     Розпорядок судового засідання і заходи, які застосовуються до
порушників,  визначаються  відповідно  до  статей  271 і 272 цього
Кодексу.
( Стаття 360 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 361. Прийняття касаційною інстанцією нових матеріалів

     Касаційна інстанція  може  прийняти  від  прокурора  або  від
учасників процесу до свого розгляду матеріали, яких раніше не було
в  справі,  коли  ці  матеріали можуть мати значення для вирішення
питання про зміну або скасування вироку.

     Стаття 362. Додатковий розгляд справи в касаційній інстанції

     Якщо пропущений  строк  на  оскарження  вироку  судом  першої
інстанції  буде відновлений,  а за поданням прокурора або скаргами
учасників  процесу  в  справі  вже  винесено   касаційну   ухвалу,
касаційна   інстанція   зобов'язана   прийняти   скаргу  до  свого
провадження і винести по ній додаткову касаційну ухвалу.
     У випадках,  коли  додаткова  касаційна ухвала тягне за собою
скасування або  зміну  раніше  винесеної  касаційної  ухвали,  суд
виносить  окрему  ухвалу,  якою  доводить  про це до відома голови
відповідного суду для вирішення питання про  принесення  протесту.
( Стаття 362 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )


     Стаття 363. Розгляд справи касаційною інстанцією в повному
                 обсягу

     При розгляді  справи  в  касаційному  порядку  суд  перевіряє
законність та  обгрунтованість  вироку  за  наявними  в  справі  і
додатково   поданими   матеріалами.   Суд  не  зв'язаний  доводами
касаційної скарги чи подання  і перевіряє справу в повному  обсягу
щодо  всіх засуджених,  в тому числі і тих,  які скарг не подали і
щодо яких не принесено  касаційного  подання.
( Стаття 363 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 364. Результати розгляду справи касаційною інстанцією

     В результаті   розгляду  справи  в  касаційному  порядку  суд
ухвалює одно з таких рішень:  залишає вирок без зміни, а скаргу чи
подання  —  без задоволення;  скасовує вирок і направляє справу на
нове розслідування або на новий судовий розгляд;  скасовує вирок і
закриває справу; змінює вирок.
( Стаття 364 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 365. Недопустимість посилення покарання засудженому
                 або застосування до нього закону про більш
                 тяжкий злочин у касаційній інстанції

     Суд при розгляді справи в касаційному порядку може пом'якшити
призначене  судом першої інстанції покарання або застосувати закон
про менш тяжкий злочин,  але не вправі посилити покарання,  а  так
само застосувати закон про більш тяжкий злочин.
     Вирок може  бути   скасовано   в   зв'язку   з   необхідністю
застосувати   закон  про  більш  тяжкий  злочин  або  за  м'якістю
покарання лише у випадках,  коли на  цих  підставах  вніс  подання
прокурор або скаргу потерпілий.
( Стаття 365 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 366. Скасування виправдувального вироку

     Виправдувальний вирок  може  бути  скасований  в  касаційному
порядку  не  інакше  як  за  поданням  прокурора  або  за  скаргою
потерпілого,  або за скаргою особи,  виправданої по суду.
( Стаття 366 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 367. Підстави для скасування чи зміни вироку

     Підставами для скасування чи зміни вироку при розгляді справи
в касаційному порядку  є:  однобічність  або  неповнота  дізнання,
попереднього чи судового слідства; невідповідність висновків суду,
викладених  у  вироку,  фактичним   обставинам   справи;   істотне
порушення     кримінально-процесуального    закону;    неправильне
застосування кримінального  закону;  невідповідність  призначеного
судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

     Стаття 368. Однобічність або неповнота дізнання,
                 попереднього чи судового слідства

     Однобічним або неповним  визнається  дізнання,  попереднє  чи
судове  слідство,  коли  залишились недослідженими такі обставини,
з'ясування яких може мати істотне значення для справи.
     Дізнання, попереднє   чи   судове  слідство  у  всякому  разі
визнається однобічним і неповним:
     1) коли не були допитані особи,  показання яких мають істотне
значення для справи, а також не були витребувані документи, речові
докази  або  інші  матеріали  для  підтвердження  або спростування
обставин, які мають істотне значення для справи;
     2) коли  не  були  досліджені  обставини,  зазначені в ухвалі
суду, який направив справу на додаткове розслідування або на новий
судовий розгляд;
     3) коли необхідність  дослідження  тієї  чи  іншої  обставини
випливає  з  нових матеріалів,  поданих при розгляді справи в суді
касаційної інстанції;
     4) коли   не  була  з'ясована  з  достатньою  повнотою  особа
обвинуваченого (підсудного).

     Стаття 369. Невідповідність висновків суду, викладених у
                 вироку, фактичним обставинам справи

     Вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам
справи:
     1) коли    висновки   суду   не   підтверджуються   доказами,
розглянутими в судовому засіданні;
     2) коли  суд  не  взяв  до  уваги  докази,  які могли істотно
вплинути на його висновки;
     3) коли  при наявності суперечних доказів,  які мають істотне
значення для висновків суду,  у вироку не зазначено, чому суд взяв
до уваги одні докази і відкинув інші;
     4) коли  висновки  суду,  які  викладені  у  вироку,  містять
істотні суперечності.
     Вирок на зазначених підставах підлягає скасуванню лише в  тих
випадках, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи  могла  вплинути  на   вирішення   питання   про   винність
засудженого    або   невинність   виправданого,  на   правильність
застосування  кримінального  закону   або   на   визначення   міри
покарання.

     Стаття 370. Істотні порушення вимог кримінально-
                 процесуального закону

     Істотними порушеннями  кримінально-процесуального  закону   є
такі  порушення,  які обмежили засудженого в здійсненні його права
на захист або обмежили права потерпілого,  цивільного  позивача  і
цивільного відповідача,    або   інакше   перешкоджали   чи  могли
перешкодити суду об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу і
винести законний і обгрунтований вирок.
     Вирок у всякому разі належить скасувати:
     1) якщо   справу  не  було  закрито  при  наявності  підстав,
передбачених статтею 282 цього Кодексу;
     2) якщо справу розглянуто в незаконному складі суду;
     3) якщо справу розглянуто  у  відсутності  підсудного  в  тих
випадках, коли за законом його присутність обов'язкова;
     4) якщо справу розглянуто судом без участі  захисника  в  тих
випадках, коли за законом його участь обов'язкова;
     5) якщо  справу  розглянуто  без  участі  перекладача  в  тих
випадках,  коли  підсудний  не володіє мовою,  на якій провадилося
судочинство;
     6) якщо порушено таємницю наради суддів у нарадчій кімнаті;
     7) якщо вирок суду не підписаний ким-небудь з членів суду;
     8) якщо  в  справі  відсутній протокол судового засідання або
якщо він не підписаний головуючим чи секретарем;
     9) якщо   суд   порушив  вимоги  статей  цього  Кодексу,  які
встановлюють:  відкритий  судовий  розгляд  справи, обов'язковість
пред'явлення    обвинувачення   та   пред'явлення   обвинуваченому
матеріалів  попереднього  слідства,  незмінність  складу  суду   в
справі,   надання   підсудному   права   на  захисну  промову  при
відсутності  захисника,  а  також  надання  підсудному  останнього
слова.
( Стаття 370 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3129-12  від
22.04.93 )

     Стаття 371. Неправильне застосування кримінального закону

     Неправильним застосуванням кримінального закону,  що тягне за
собою скасування або зміну вироку, є:
     1) незастосування судом кримінального закону,  який  підлягає
застосуванню;
     2) застосування  кримінального  закону,  який   не   підлягає
застосуванню;
     3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному
змістові.

     Стаття 372. Невідповідність призначеного судом покарання
                 тяжкості злочину та особі засудженого

     Невідповідним тяжкості   злочину   та    особі    засудженого
визнається таке призначене судом покарання,  яке хоч і не виходить
за межі, встановлені відповідною статтею кримінального закону, але
за своїм розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так
і суворості покарання.

     Стаття 373. Закриття справи касаційною інстанцією

     Касаційна інстанція скасовує обвинувальний вирок  і  закриває
справу у випадках, зазначених у статтях 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9  і 10
цього Кодексу,  а також закриває справу повністю  або  частково  у
випадках, коли визнає, що зроблені судом першої інстанції висновки
не підтверджуються матеріалами справи і що при цьому новий розгляд
справи  у  відповідній  частині  не  може дати достатніх даних для
винесення обвинувального вироку.
     Якщо касаційна   інстанція  скасовує  обвинувальний  вирок  і
закриває справу за недоведеністю  участі  засудженого  у  вчиненні
злочину при умові,  що особа,  яка вчинила цей злочин, залишається
не виявленою, розглянута справа направляється прокурору для вжиття
заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.
( Стаття 373 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 1851-09 від 23.03.77 )

     Стаття 374. Зміна вироку касаційною інстанцією

     Касаційна інстанція  має  право  змінити  вирок  і пом'якшити
призначене покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю
не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
     Касаційна інстанція   вправі   також   змінити   кваліфікацію
злочину,  зазначену  у  вироку,  не  застосовуючи закону про більш
тяжкий злочин.

     Стаття 375. Скасування вироку з направленням справи на
                 новий розгляд

     Скасовуючи вирок з направленням справи на новий розгляд,  суд
зазначає в ухвалі,  чи повинно бути провадження в справі почато  з
додаткового дізнання або попереднього слідства, з віддання до суду
чи судового розгляду.
     В разі  скасування  вироку з направленням справи на додаткове
розслідування,  справа надсилається прокуророві  через  суд,  який
постановив вирок.
     У випадку  скасування  вироку  в  результаті  порушень,   які
допущені  при  розгляді  справи  в суді,  справа направляється для
нового розгляду в суд,  який постановив вирок, але в іншому складі
або в інший суд.

     Стаття 376. Обов'язковість вказівок касаційної інстанції

     Вказівки суду, який розглядає справу в касаційному порядку, є
обов'язковими  при  додатковому  розслідуванні  і  при  повторному
розгляді справи судом.
     Суд, що розглядає справу в  касаційному  порядку,  не  вправі
встановлювати   або   вважати   доведеними   факти,  які  не  були
встановлені у вироку або відкинуті  ним,  а  так  само  не  вправі
вирішувати   наперед  питання  про  доведеність  чи  недоведеність
обвинувачення,  про  достовірність  чи  недостовірність  того  або
іншого  доказу  і  про  переваги  одних  доказів  над іншими,  про
застосування судом першої інстанції того або іншого  кримінального
закону і про міру покарання.

     Стаття 377. Розгляд справи судом першої інстанції після
                 скасування першого вироку

     Після скасування першого вироку справа  підлягає  розгляду  в
загальному порядку.
     Посилення покарання або застосування закону про більш  тяжкий
злочин   при   новому   розгляді  справи  судом  першої  інстанції
допускається тільки при умові, якщо перший вирок було скасовано за
м'якістю  покарання  або  в зв'язку  з  необхідністю  застосування
закону про більш тяжкий злочин за  касаційним  поданням  прокурора
або за скаргою потерпілого, а також, коли при новому розслідуванні
справи після скасування  вироку  буде  встановлено  обставини,  що
свідчать про вчинення обвинуваченим більш тяжкого злочину.
     Вдруге винесений вирок може  бути  оскаржений  або  на  нього
може бути внесено подання на загальних підставах.
( Стаття 377 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 378. Зміст ухвали касаційної інстанції

     По справі, розглянутій в касаційному порядку, суд постановляє
ухвалу з додержанням вимог,  передбачених статтями 322 і 325 цього
Кодексу.
     Касаційна ухвала  складається  з  вступної,  мотивувальної  і
резолютивної частин, в яких повинні бути зазначені:
     1) місце і час постановлення ухвали;
     2) назва і склад суду, що постановив ухвалу, прокурор та інші
особи,  які  брали участь у розгляді справи в засіданні касаційної
інстанції;
     3) зміст резолютивної частини вироку;
     4) особа, яка подала касаційну скаргу або подання;
     5) суть скарги або подання;
     6) матеріали, подані в порядку статті 361 цього Кодексу, якщо
суд поклав їх в основу свого рішення;
     7) короткий  виклад  пояснень  осіб,  які  брали   участь   у
засіданні;
     8) висновки суду касаційної інстанції по скарзі чи подання;
     9) докладні мотиви прийнятого судом рішення;
     10) результати розгляду справи.
     При залишенні  скарги  чи  протесту без  задоволення в ухвалі
касаційної інстанції повинні бути зазначені підстави,  в силу яких
скарга чи протест визнані неправильними.
     При скасуванні  або  зміні  вироку  в  ухвалі  повинно   бути
зазначено,  які статті закону порушено та в чому саме полягають ці
порушення або необгрунтованість вироку.
     Направляючи справу  на  додаткове  розслідування або на новий
судовий розгляд, касаційна інстанція повинна зазначити в ухвалі ті
обставини,  які належить з'ясувати, і ті процесуальні дії, які для
цього належить виконати.
( Стаття 378 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, N  8627-10  від  20.03.85,  Законом  N  2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 379. Оголошення ухвали касаційної інстанції

     Після складення ухвали і підписання її всіма членами суду суд
повертається до залу судового засідання, де ухвалу оголошує один з
членів суду.
     У виняткових випадках в справах,  які вимагають значного часу
для складення ухвали, суд має право при розгляді справи обмежитися
складенням і оголошенням лише  резолютивної  частини  ухвали,  яку
підписують  всі  члени суду з тим,  щоб не пізніше п'яти днів була
складена і оголошена учасникам судового розгляду повна  мотивована
ухвала  суду.  Про  час оголошення мотивованої ухвали повинно бути
зазначено в раніше складеній резолютивній частині ухвали.

     Стаття 380. Окрема думка члена суду касаційної інстанції

     Член суду  касаційної  інстанції,  залишившись  при   окремій
думці,  вправі викласти її письмово в нарадчій кімнаті.  Ця окрема
думка приєднується до справи і не підлягає оголошенню.
     Окрема думка  доводиться  до  відома голови відповідного суду
для вирішення питання про принесення протесту в порядку нагляду.
( Стаття 380 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 381. Звернення до виконання ухвали касаційної
                 інстанції

     Ухвала касаційної   інстанції   є   остаточною  і  може  бути
опротестована лише в порядку нагляду.
     Ухвала надсилається не пізніше трьох діб після її  винесення,
а у випадках,  передбачених частиною 2 статті 379 цього Кодексу, —
після  складення  і оголошення мотивованої ухвали разом з справою,
касаційною скаргою або поданням і додатково  поданими  матеріалами
до суду, який постановив вирок, для виконання.
     Якщо на  підставі  ухвали  касаційної  інстанції   засуджений
підлягає   звільненню   з-під  варти,  копія  ухвали  надсилається
протягом доби  адміністрації  місця  попереднього  ув'язнення  для
виконання.
     Адміністрація  місця  попереднього   ув'язнення   зобов'язана
протягом доби з дня одержання копії ухвали  повідомити  суд,  який
виніс вирок, про звільнення ув'язненого з-під варти  на  виконання
ухвали касаційної інстанції.
     Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання ухвали
касаційної інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.
( Стаття 381 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 382. Окрема ухвала суду касаційної інстанції

     Суд, що розглядає справу в касаційному порядку, при наявності
підстав,  передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему
ухвалу.
( Стаття 382 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 383. Порядок розгляду касаційною інстанцією окремих
                 скарг та подань

     Окремі скарги  та  подання  касаційна  інстанція  розглядає в
такому ж порядку, як і касаційні скарги та подання.
( Стаття 383 із змінами, внеесними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )


                          Г л а в а  31

           ПЕРЕГЛЯД У ПОРЯДКУ НАГЛЯДУ ВИРОКІВ, УХВАЛ І
             ПОСТАНОВ СУДУ, ЩО НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ СИЛИ
    ( Назва глави 31 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР 
      N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 384. Особи, які мають право опротестувати вироки,
                 ухвали і постанови суду, що набрали законної
                 сили

     Перегляд у  порядку нагляду вироку,  ухвали і постанови суду,
що набрали законної сили,  допускається  лише  за  протестом  того
прокурора,  голови  суду  та їх заступників,  яким це право надано
законодавством України.
     Протести мають право приносити:
     1) Голова  Верховного  Суду  України,  Генеральний   прокурор
України,  їх заступники — на вироки, ухвали і постанови будь-якого
суду,  що діє на території України,  за винятком постанов  Пленуму
Верховного Суду України;
     2)  голова  Верховного  суду  Республіки   Крим,   обласного,
Київського і Севастопольського міських  судів  та  їх  заступники,
прокурор Республіки Крим, прокурор області, прокурори  міст  Києва
і Севастополя, прирівняні  до  них  прокурори  та  заступники  цих
прокурорів — на вироки,  ухвали  і  постанови  районних (міських),
міжрайонних (окружних) судів і касаційні ухвали судової колегії  у
кримінальних справах Верховного суду Республіки  Крим,  обласного,
Київського і Севастопольського міських судів. 
      Голова військового  суду  регіону,  Військово-Морських  Сил,
військовий прокурор (на правах прокурора області) вправі  принести
протест на вирок, ухвалу і постанову  військового  суду гарнізону.
     Протест може бути доповнений або  змінений  особою,  що  його
принесла.  Протест, який приніс прокурор, може бути доповнений або
змінений також вищестоящим прокурором.
( Стаття 384 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2857-12  від  15.12.92,  N  4018-12  від
24.02.94 )

     Стаття 385. Строки перегляду в порядку нагляду вироку,
                 ухвали і постанови суду

     Перегляд у  порядку  нагляду обвинувального вироку,  ухвали і
постанови суду в зв'язку з необхідністю  застосування  закону  про
більш тяжкий злочин, через м'якість покарання або з інших підстав,
що тягнуть за собою  погіршення  становища  засудженого,  а  також
виправдувального  вироку або ухвали чи постанови суду про закриття
справи  допускається  лише  протягом  року  після  набрання   ними
законної сили.
     Перегляд у порядку нагляду обвинувального  вироку,  ухвали  і
постанови суду з інших підстав строком не обмежується.
( Стаття 385 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 386. Витребування справ

     Для вирішення  питання  про  принесення  протесту  в  порядку
нагляду особи,  зазначені в статті 384 цього Кодексу,  мають право
витребувати справу з відповідного суду.
     Право витребування справи  чи  категорії  справ  з  районного
(міського)  народного  суду  належить  також  районним  і  міським
прокурорам та їх заступниками, які можуть звертатися з поданням до
вищестоящого прокурора про принесення протесту в порядку нагляду.
     Якщо особа,  яка витребувала справу  в  порядку  нагляду,  не
встановить в ній підстав для принесення протесту,  вона повідомляє
про  це  особу,  підприємство,  установу   або   організацію,   за
клопотанням   яких   була  витребувана  справа  для  перевірки,  з
зазначенням мотивів відмови і повертає справу у  відповідний  суд.
( Стаття 386 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
10.09.62, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від
15.12.92 )

     Стаття 387. Зупинення виконання вироку, ухвали і постанови
                 суду

     Голова Верховного Суду України,  Генеральний прокурор України
та  їх  заступники  вправі  зупинити до вирішення справи в порядку
нагляду  виконання  опротестованих  вироку,  ухвали  і   постанови
будь-якого  суду  України,  крім постанови Пленуму Верховного Суду
України.
     Голова  Верховного   Суду   України,   Генеральний   прокурор
України, їх заступники, голова Верховного суду  Республіки   Крим,
голова обласного, Київського і  Севастопольського  міських  судів,
голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил,  прокурор
Республіки Крим, прокурор  області,  міст  Києва,  Севастополя  та
прирівняні до них прокурори при наявності  достатніх  підстав,  що
свідчать  про  порушення   закону,   мають   право   одночасно   з
витребуванням  кримінальної  справи  зупинити  виконання   вироку,
ухвали і постанови суду до їх  опротестування,  але  на  строк  не
більш як три місяці або до розгляду протесту в суді. 
( Стаття 387 із змінами, внесеними згідно  з  Законами  N  2857-12
від 15.12.92, 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 388. Суди, що розглядають справи в порядку нагляду

     Справи в порядку нагляду розглядають:
     1)  президія  Верховного  суду  Республіки Крим,   обласного,
Київського,  Севастопольського  міських  судів  —  за   протестами
Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора України  та
їх  заступників,   голови   Верховного   суду   Республіки   Крим,
обласного, Київського і  Севастопольського  міських  судів  та  їх
заступників,  прокурора  Республіки  Крим,  області,  міст  Києва,
Севастополя,  заступників  цих  прокурорів  на  вироки  і   ухвали
районних  (міських)  судів,  міжрайонних  (окружних)   судів,   на
постанови суддів та касаційні ухвали  Верховного  суду  Республіки
Крим, обласних судів, Київського, Севастопольського міських судів;
     2) військовий  суд  регіону,  Військово-Морських  Сил  -  за
протестами Голови Верховного Суду України, Генерального  прокурора
України,  їх  заступників,  голови  військового   суду    регіону,
Військово-Морських Сил, військового прокурора (на правах прокурора
області)  на  вироки,  ухвали  і  постанови    військових    судів
гарнізонів; 
       3) судова  колегія  в  кримінальних  справах  і  військова
колегія Верховного Суду України - за протестами Голови  Верховного
Суду України, Генерального прокурора  України,  їх  заступників  -
відповідно  на  вироки  і   ухвали   районних   (міських)   судів,
міжрайонних (окружних) судів,  Верховного  суду  Республіки  Крим,
обласних,   Київського   і   Севастопольського   міських    судів,
міжобласного  суду,   військових   судів   гарнізонів,   регіонів,
Військово-Морських Сил, а також на постанови  президій  Верховного
суду Республіки Крим,  обласних,  Київського  і  Севастопольського
міських судів і постанови суддів; 
     4) Пленум Верховного Суду  України  —  за  протестами  Голови
Верховного   Суду  України,  Генерального  прокурора  України,  їх
заступників на вироки і  ухвали  судової  колегії  у  кримінальних
справах  Верховного  Суду  України  і  на постанови суддів цього ж
суду.
     Якщо в розгляді даної справи в суді першої  інстанції  або  в
касаційному  порядку  брала  участь  більшість   членів   президії
Верховного   суду   Республіки   Крим,   обласного,    Київського,
Севастопольського міських судів , голова цього суду або  прокурор
Республіки Крим, області, міст Києва,  Севастополя  при  наявності
підстав  для  принесення  протесту  направляє  справу  з  поданням
відповідно  Голові  Верховного  Суду  України   або   Генеральному
прокурору України для вирішення питання про принесення протесту  в
порядку нагляду у Верховний Суд  України.  У  тих  випадках,  коли
протест по такій справі принесено Генеральним прокурором  України,
Головою  Верховного  Суду  України  або  їх  заступниками,  справа
розглядається у порядку нагляду судовою  колегією  в  кримінальних
справах Верховного Суду України. 
( Стаття 388 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2857-12  від  15.12.92,  N  4018-12  від
24.02.94 )
     Стаття 389. Підстави для скасування чи зміни вироку, ухвали
                 і постанови суду

     Підставами для  скасування  чи  зміни  вироку,   ухвали   або
постанови  суду при розгляді справи в порядку нагляду є обставини,
перелічені в статті 367 цього Кодексу.
     Вироки, ухвали  і  постанови  суду першої інстанції,  а також
ухвали і постанови  касаційної  інстанції  і  наглядної  інстанції
підлягають  скасуванню  або  зміні, коли суд, розглядаючи протест,
визнає,  що цим вироком, ухвалою або постановою прийнято незаконне
або необгрунтоване рішення судом першої інстанції,  необгрунтовано
залишені в силі, скасовані або змінені вищестоящим судом попередні
ухвали, постанови чи вирок у справі або якщо при розгляді справи в
касаційній чи наглядній інстанції були допущені порушення  закону,
які вплинули або могли вплинути  на  правильність   винесеної  ним
ухвали  чи постанови.
( Стаття 389 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 390. Участь прокурора в розгляді справи в порядку
                 нагляду

     В розгляді  кримінальних  справ  у  порядку нагляду президією
Верховного   суду   Республіки   Крим,  обласного,  Київського   і
Севастопольського  міських  судів,   військовим   судом   регіону,
Військово-Морських  Сил  обов'язково   беруть   участь   прокурори
Республіки  Крим,  області,  міст  Києва і  Севастополя   або   їх
заступники, військові прокурори (на правах прокурора області)  або
їх заступники, які  підтримують  принесені  ними  чи   вищестоящим
прокурором протести або висловлюють свої міркування у  справі,  що
розглядається за  протестом  голови  відповідного  суду.
     Протест у  порядку  нагляду в судовій колегії Верховного Суду
України розглядається з участю прокурора.
     При розгляді  справи  у  порядку  нагляду Пленумом Верховного
Суду  України  участь  Генерального  прокурора  України  або  його
заступника є обов'язковою.
( Стаття 390 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від  16.04.84,  Законами  N  2857-12  від  15.12.92,  4018-12  від
24.02.94 )

     Стаття 391. Розгляд справи в порядку нагляду

     Справа в порядку нагляду розглядається президією  Верховного
суду Республіки Крим, обласного,  Київського  і  Севастопольського
міських судів, військовим судом регіону, Військово-Морських Сил не
пізніше двадцяти днів, а судовою колегією в кримінальних справах і
військовою колегією Верховного Суду України -  не  пізніше  одного
місяця з дня надходження справи з протестом. 
     У необхідних випадках на засідання суду,  що розглядає справу
в  порядку  нагляду,  для  дачі  пояснень  можуть  бути  запрошені
засуджений,   виправданий,   їх  захисники,  законні  представники
неповнолітніх,  потерпілий і його представник,  цивільний позивач,
цивільний  відповідач та їх представники.  Запрошеним на засідання
особам забезпечується можливість ознайомлення з протестом.
      Розгляд справи розпочинається доповіддю  судді.  У  президії
Верховного  суду  Республіки  Крим,  обласного,    Київського    і
Севастопольського міських судів та  у  військовому  суді  регіону,
Військово-Морських Сил справу і протест  доповідає  член  президії
або суддя, який раніше не брав участі в розгляді даної  справи.  В
судовій  колегії  в  кримінальних  справах  і  військовій  колегії
Верховного Суду України, його Пленумі справу і  протест  доповідає
Голова,  заступник  Голови  або суддя Верховного Суду України. 
     Після доповіді  судді  названі  в частині 2 цієї статті особи
дають  пояснення.  Потім  прокурор  підтримує  принесений  ним  чи
вищестоящим  прокурором  протест  або висловлює свої міркування по
справі,  що  розглядається  за  протестом  голови  суду  чи   його
заступника.
       Пленум Верховного Суду України і президія  Верховного  суду
Республіки  Крим,  обласного,   Київського   і   Севастопольського
міських судів виносять постанову, а судова колегія в  кримінальних
справах і військова колегія Верховного  Суду  України,  військовий
суд регіону, Військово-Морських Сил — ухвалу.  Зміст  постанови  і
ухвали повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті  378 цього
Кодексу. 
       Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  і   президії
Верховного  суду  Республіки   Крим,   обласного,   Київського   і
Севастопольського    міських    судів    приймаються     відкритим
голосуванням більшістю голосів членів  Пленуму  чи  президії,  які
беруть участь у голосуванні.
      Ухвала судової колегії в кримінальних справах  і  військової
колегії  Верховного  Суду  України,  військового   суду   регіону,
Військово-Морських Сил підписується  всіма  суддями,  а  постанова
президії Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського  і
Севастопольського міських судів -  головуючим.  Постанова  Пленуму
підписується  Головою  Верховного  Суду   України   і   секретарем
Пленуму. Ухвала або постанова суду приєднується до справи разом  з
протестом.
( Стаття 391 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2857-12  від  15.12.92,  N  4018-12  від
24.02.94 )

     Стаття 392. Окрема думка судді, який брав участь у розгляді
                 справи в порядку нагляду

     При розгляді справи в порядку нагляду член суду,  залишившись
при  окремій  думці,  може  викласти  її  письмово.  Окрема  думка
приєднується до справи і доводиться до  відома  Голови  Верховного
Суду України для вирішення питання про принесення протесту.
( Стаття 392 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 393. Результати розгляду справи в порядку нагляду

     В результаті  розгляду  справи  в  порядку  нагляду суд може:
залишити протест без задоволення;  скасувати вирок  і  всі  дальші
судові  ухвали  та  постанови  і закрити справу або передати її на
нове розслідування чи новий судовий розгляд;  скасувати  касаційну
ухвалу,  а  також дальші судові ухвали та постанови,  якщо їх було
винесено, і передати справу на новий касаційний розгляд; скасувати
ухвали і постанови, винесені в порядку нагляду, і залишити в силі,
із зміною або без зміни,  вирок суду і  касаційну  ухвалу;  внести
зміни до вироку, ухвали або постанови суду.
     Якщо суд в  результаті  розгляду  справи  в  порядку  нагляду
скасовує  обвинувальний  вирок  і закриває справу за недоведеністю
участі засудженого у вчиненні злочину при  умові,  що  особа,  яка
вчинила цей злочин, залишається не виявленою, справа направляється
прокурору для вжиття  заходів  до  встановлення  особи,  винної  у
вчиненні цього злочину.
( Стаття 393 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 394. Межі прав наглядної інстанції

     При розгляді  справи  в  порядку  нагляду  суд  не  зв'язаний
доводами протесту і перевіряє справу в повному обсягу,  відповідно
до статті 363 цього Кодексу.
     Суд при розгляді справи в  порядку  нагляду  може  пом'якшити
призначене  засудженому  покарання  або застосувати закон про менш
тяжкий злочин,  але не  вправі  посилити  покарання,  а  так  само
застосувати закон про більш тяжкий злочин.
     Якщо в справі засуджено або виправдано декількох осіб, суд не
має права скасувати вирок,  ухвалу чи постанову з метою погіршення
становища тих виправданих або засуджених,  щодо яких не  принесено
протесту.
     Визнавши неправильним  виправдання  підсудного  чи   закриття
справи   в  суді  першої  інстанції  або  призначення  засудженому
покарання,  яке за своєю м'якістю  не  відповідає  вчиненому,  суд
вправі,  з  додержанням  умов,  передбачених  статтею  385   цього
Кодексу, скасувати вирок чи ухвалу і направити справу  для  нового
розгляду  відповідно  в  суд  першої  інстанції   або   касаційної
інстанції. При цьому, повертаючи справу в  суд  першої  інстанції,
суд наглядної інстанції повинен  вказати  стадію,  з  якої  справа
повертається на новий розгляд.
     Коли безпідставне закриття справи або  незаконне  пом'якшення
покарання  засудженому було допущено при розгляді справи в порядку
нагляду,  вищестояща наглядна інстанція вправі скасувати ухвалу чи
постанову  нижчестоящої наглядної інстанції і залишити в силі,  із
зміною або без зміни, вирок суду і касаційну ухвалу.
( Стаття 394 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 395. Обов'язковість вказівок наглядної інстанції

     Вказівки суду,  який розглядає справу в  порядку  нагляду,  є
обов'язковими  при  додатковому  розслідуванні  і  при  повторному
розгляді справи судом.
     Суд, що   розглядає  справу  в  порядку  нагляду,  не  вправі
встановлювати  або  вважати  доведеними   факти,   які   не   були
встановлені  у  вироку  або  відкинуті  ним,  а так само не вправі
вирішувати наперед  питання  про  доведенність  чи  недоведенність
обвинувачення,  про  достовірність  чи  недостовірність  того  або
іншого доказу  і  про  переваги  одних  доказів  над  іншими,  про
застосування  судом першої інстанції того або іншого кримінального
закону і про міру покарання.
     Суд при   розгляді   справи  в  порядку  нагляду,  скасовуючи
касаційну ухвалу, не вправі визначити наперед висновки, що їх може
зробити касаційна інстанція при повторному розгляді справи.
( Стаття 395 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 395-1. Окрема ухвала (постанова) суду, що розглядає
                   справу а порядку нагляду

     Суд, що розглядає справу в  порядку  нагляду,  при  наявності
підстав,  передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему
ухвалу (постанову).
( Кодекс доповнено статтею 395-1 згідно з Указом  ПВР  N  6834-10 
від 16.04.84 )

     Стаття 396. Розгляд справи судом першої інстанції після
                 скасування першого вироку наглядною інстанцією

     Розгляд  справи  судом  першої  інстанції  після   скасування
першого вироку наглядною  інстанцією  і  посилення  покарання  або
застосування  закону  про  більш  тяжкий  злочин  здійснюються   з
додержанням правил, передбачених статтею 377 цього Кодексу.


                          Г л а в а  32

           ВІДНОВЛЕННЯ СПРАВ У ЗВ'ЯЗКУ З НОВОВИЯВЛЕНИМИ
                           ОБСТАВИНАМИ

     Стаття 397. Підстави для відновлення справ у зв'язку з
                 нововиявленими обставинами

     Вироки, ухвали і постанови суду,  що набрали  законної  сили,
можуть бути скасовані в зв'язку з нововиявленими обставинами.
     Нововиявленими обставинами вважаються:
     1) фальшивість  доказів,  неправильність  показань свідка або
висновку експерта, на яких грунтується висновок;
     2) зловживання   суддів,   які   винесли   вирок,  ухвалу  чи
постанову,  а також зловживання прокурора,  слідчого чи особи, яка
провадила дізнання в даній справі;
     3) всі інші обставини,  які не були відомі суду при винесенні
вироку, ухвали або постанови і які самі по собі або разом з раніше
виявленими  обставинами  доводять  неправильність  засудження  або
виправдання підсудного.
     Зловживання прокурорів, слідчих, осіб, що провадили дізнання,
та  суддів  є підставою для перегляду справи тільки тоді,  коли ці
зловживання встановлені  судовим  вироком,  який  набрав  законної
сили,   а   при   неможливості  постановлення  судового  вироку  —
матеріалами розслідування.

     Стаття 398. Строки перегляду справ у зв'язку з
                 нововиявленими обставинами

     Перегляд виправдувального  вироку  допускається лише протягом
встановлених законом строків давності притягнення до  кримінальної
відповідальності  і  не  пізніше одного року з дня виявлення нових
обставин.
     При наявності  доказів,  які підтверджують,  що особа вчинила
більш тяжкий злочин,  ніж той, за який вона була засуджена, справа
може бути відновлена в зв'язку з нововиявленими обставинами тільки
протягом   строку    давності    притягнення    до    кримінальної
відповідальності, встановленого для цього більш тяжкого злочину.
     При наявності   доказів,   які    підтверджують    невинність
засудженого  або  вчинення  ним менш тяжкого злочину,  відновлення
справи  в  зв'язку  з  нововиявленими  обставинами   строками   не
обмежене.
     Смерть засудженого не є  перешкодою  до  перегляду  справи  в
інтересах реабілітації засудженого.

     Стаття 399. Дії прокурора по відновленню справи в зв'язку з
                 нововиявленими обставинами

     Заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства,
установи, організації і посадові особи подають прокуророві.
     Прокурор у всіх  випадках,  коли  йому  стануть  відомі  нові
обставини   в  справі,  зобов'язаний  особисто  або  через  органи
дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин.
     Про призначення    розслідування  нововиявлених обставин
виноситься постанова,  і розслідування провадиться  за  правилами,
встановленими цим Кодексом для проведення попереднього слідства.
     Закінчивши розслідування  нововиявлених  обставин,  районний,
міський прокурор при  наявності  підстав  для  відновлення  справи
направляє її разом з матеріалами  розслідування  або  вироком,  що
набрав законної сили, яким винні у зловживанні  або  фальсифікації
доказів у справі  уже  засуджені,  і  своїм  висновком  відповідно
прокуророві  Республіки  Крим,  прокуророві  області,  прокуророві
міст Києва  чи  Севастополя,  військовому  прокурору  (на   правах
прокурора області), який і вирішує питання про принесення протесту
до  президії   Верховного   суду   Республіки   Крим,   обласного,
Київського і Севастопольського  міських  судів,  військового  суду
регіону, Військово-Морських Сил.
     Справи, в яких  вирок  винесено  Верховним  судом  Республіки
Крим, обласним, Київським, Севастопольським  міським,  міжобласним
судом, військовим судом регіону, Військово-Морських Сил,  прокурор
Республіки  Крим,  прокурор  області  або  прокурор  міст   Києва,
Севастополя, військовий  прокурор (на  правах  прокурора  області)
направляє Генеральному прокурору  України,  який  вирішує  питання
про принесення протесту до Верховного Суду  України. 
     Коли прокурор  не  вбачає  підстав  для  перегляду  справи  в
зв'язку з нововиявленими обставинами,  він відмовляє в цьому своєю
мотивованою постановою,  про що повідомляє осіб  та  підприємства,
установи,  організації,  які подали заяви.  Ця постанова прокурора
може бути оскаржена вищестоящому прокуророві.
( Стаття 399 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2857-12  від  15.12.92,  N  4018-12  від
24.02.94 )

     Стаття 400. Порядок розгляду судом протестів про відновлення
                 справи в зв'язку з нововиявленими обставинами

     Протест прокурора   про   перегляд   справи   в   зв'язку   з
нововиявленими   обставинами  розглядається  судом  за  правилами,
встановленими для перегляду справ у порядку нагляду.  Проте суд не
може   вносити  у  вирок  змін,  які  випливають  з  нововиявлених
обставин.
     Попередній  розгляд  справи  в касаційному порядку чи порядку
нагляду не перешкоджає її розгляду в тій же  судовій  інстанції  в
порядку відновлення в зв'язку з нововиявленими обставинами.
( Стаття 400 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

                          Розділ п'ятий

            ВИКОНАННЯ ВИРОКУ, УХВАЛИ І ПОСТАНОВИ СУДУ

                          Г л а в а  33

            ВИКОНАННЯ ВИРОКУ, УХВАЛИ І ПОСТАНОВИ СУДУ

     Стаття 401. Набрання вироком законної сили і виконання його

     Вирок набирає   законної  сили  після  закінчення  строку  на
касаційне оскарження та внесення касаційного подання, якщо його не
було оскаржено чи на нього не було внесено подання.  В разі подачі
касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його
не   скасовано,   набирає  законної  сили  після  розгляду  справи
касаційною інстанцією.
     У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки  на
частину вироку або коли засуджено  декількох  підсудних,  а  вирок
оскаржено чи внесено подання щодо одного  з  них,  вирок  в  інших
частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили  не  набирає
до моменту винесення касаційною інстанцією ухвали.
     Вирок, який не підлягає касаційному оскарженню,  набирає сили
з моменту його проголошення.
     Обвинувальний вирок виконується після набрання  ним  законної
сили.
     До набрання вироком законної сили засуджений,  який перебуває
під вартою,  не може бути переведений в місця позбавлення волі, що
знаходяться в іншій місцевості.
     Виправдувальний вирок  і  вирок,  що  звільняє підсудного від
покарання,  виконуються негайно після  проголошення  вироку.  Якщо
підсудний  перебуває  під вартою,  суд звільняє його з-під варти в
залі судового засідання.
( Стаття 401 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 402. Набрання ухвалою і постановою суду законної сили
                 і виконання їх

     Ухвала і постанова суду першої інстанції  набирають  законної
сили і виконуються після закінчення строку на касаційне оскарження
і внесення касаційного подання або,  в разі подачі окремої  скарги
чи  внесення  окремого  подання,  —  після розгляду їх вищестоящим
судом.
     Ухвали і постанови касаційної і наглядної інстанцій набирають
законної сили негайно після їх оголошення.
     Ухвала і   постанова  суду,  які  не  підлягають  оскарженню,
набирають сили і виконуються негайно після їх винесення.
(Стаття 402 із змінами, внесеними згідно з Законом N  2857-12  від
15.12.92 )

     Стаття 403. Обов'язковість вироку, ухвали і постанови суду

     Вирок, ухвала і постанова суду,  що набрали законної сили,  є
обов'язковими  для  всіх  державних  і  громадських   підприємств,
установ і організацій, посадових осіб  та  громадян  і  підлягають
виконанню на всій території України.
( Стаття 403 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 404. Порядок звернення вироку до виконання

     Вирок, що  набрав  законної  сили,  звертається  до виконання
судом,  який постановив вирок,  не пізніш як через три доби з  дня
набрання  ним  законної  сили  або  повернення справи з касаційної
інстанції.
     Суд разом з своїм розпорядженням про виконання обвинувального
вироку надсилає  копію  вироку  тому  органу,  на  який  покладено
обов'язок виконати вирок.
     З метою забезпечення виховного  впливу  вироку  суд  надсилає
його  копію  в  необхідних  випадках на підприємство,  в установу,
організацію за місцем роботи засудженого.
     У разі   умовного   засудження   відповідно   до   статті  45
Кримінального  кодексу  України  (  2001-05  )  або   застосування
відстрочки виконання вироку  до  позбавлення  волі  відповідно  до
статті 46-1  Кримінального  кодексу  України  суд  надсилає  копію
вироку органу внутрішніх справ за місцем  проживання  засудженого,
а щодо неповнолітнього — також і комісії в  справах  неповнолітніх
при виконавчому комітеті  місцевої  Ради  народних  депутатів  для
здійснення контролю за поведінкою засудженого.  Крім  того,  копія
вироку  надсилається  громадським   організаціям   або   трудовому
колективу,  яким   засудженого   передано   на   перевиховання   і
виправлення, або трудовому  колективу  чи  особі,  на  яких  судом
покладено обов'язок по нагляду за засудженим і  проведенню  з  ним
виховної роботи.
     Якщо у виправданого або у особи,  щодо якої  справа  закрита,
були   вилучені  документи,  цінності  та  інші  предмети  чи  був
накладений арешт на майно,  копія вироку, що набрав законної сили,
або  ухвала касаційної інстанції направляються відповідним органам
для повернення вилучених документів, цінностей та інших предметів,
а також для зняття арешту з майна.
     Вирок не може бути звернено до виконання або  виконуватися  в
частині  засудження   за  діяння,  караність  якого  була  усунена
нововиданим кримінальним законом.
     Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної
сили,  покладається на народного суддю  або  голову   відповідного
суду, який постановив вирок.
     Органи, що виконують вирок або ухвалу, повідомляють суд, який
постановив  вирок  або  ухвалу,  про  виконання  вироку чи ухвали.
( Стаття 404 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законом N 2547-12 від 07.07.92 )


     Стаття 405. Відстрочка виконання вироку

     Виконання вироку  про  засудження  особи до позбавлення волі,
вислання чи заслання або до виправних робіт може бути відстрочене:
     1) при  тяжкій хворобі засудженого,  яка перешкоджає відбуттю
покарання, — до його видужання;
     2) при  вагітності засудженої на момент виконання вироку — на
строк не більше одного року;
     3) при   наявності   у   засудженої  малолітніх  дітей  —  до
досягнення дитиною трирічного віку;
     4) коли  негайне  відбуття  покарання  може  потягти за собою
винятково тяжкі наслідки для засудженого або  його  сім'ї  в  силу
особливих  обставин  (пожежа,  стихійне  лихо,  тяжка  хвороба або
смерть єдиного працездатного члена сім'ї) — на строк, встановлений
судом,  але  не більше одного року з дня набрання вироком законної
сили.
     Відстрочка виконання  вироку  не  допускається  щодо особливо
небезпечних  рецидивістів,  а  також  щодо  осіб,  засуджених   за
особливо   небезпечні   державні  злочини,  незалежно  від  строку
покарання,  і щодо осіб,  засуджених  за  інші  тяжкі  злочини  до
позбавлення волі на строк не нижче п'яти років.
     Сплата штрафу може бути відстрочена або розстрочена не більше
як на один рік у тому разі,  коли засуджений не може сплатити його
негайно.
( Стаття 405 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 986-08 від 21.07.72, N  1851-09  від  23.03.77,  N
6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 405-1. Порядок виконання закону, який звільняє
                   від покарання або пом'якшує покарання

     Звільнення від  покарання і пом'якшення покарання у випадках,
передбачених частинами 2  і  3  статті  54  Кримінального  кодексу
України ( 2001-05 ), провадиться судом за заявою  засудженого  або
за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.
     Ухвала суду  про  звільнення  від  покарання  або пом'якшення
покарання грунтується тільки на  обставинах  справи,  встановлених
судом при постановленні вироку,  та їх юридичній оцінці,  яку дано
цим судом.
( Кодукс доповнено статтею 405-1 згідно з Законом  N  2547-12  від
07.07.92 )

     Стаття 406. Зарахування в строк покарання часу перебування
                 засудженого в лікувальній установі

     Коли особу,  яка позбавлена волі за  вироком  суду,  під  час
відбуття  покарання  поміщено  до лікарні в зв'язку з душевною або
іншою хворобою,  то  час  перебування  засудженого  в  лікувальній
установі зараховується в строк позбавлення волі.

     Стаття 407. Порядок застосування умовно-дострокового
                 звільнення від покарання і заміни покарання
                 більш м'яким

     Умовно-дострокове   звільнення   від   покарання   і   заміна
невідбутої частини покарання більш  м'яким  покаранням  відповідно
до статей 52 і 53  Кримінального  кодексу  України  застосовуються
суддею районного (міського)  суду  за  місцем  відбуття  покарання
засудженим  за  спільним  поданням  органу,  що  відає  виконанням
покарання,  і  спостережної  комісії   або   комісії   в   справах
неповнолітніх при  виконавчому  комітеті  місцевої  Ради  народних
депутатів, а щодо осіб, умовно засуджених до  позбавлення  волі  з
обов'язковим залученням до праці,  і  умовно  звільнених  з  місць
позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, — також і  за
спільним  поданням  адміністрації  і  громадських  організацій  за
місцем роботи засудженого. 
     Умовно-дострокове   звільнення   від   покарання   і   заміна
невідбутої частини покарання більш м'яким  покаранням  щодо  осіб,
які відбувають   покарання    в    дисциплінарному    батальойоні,
застосовуються    суддею    військового    суду    гарнізону    за
місцезнаходженням    засудженого    за    поданням    командування
дисциплінарного батальйону.  
     Зазначені подання  розглядаються судом в десятиденний строк з
моменту надходження їх до суду без витребування судової  справи  з
участю   прокурора,   представника  органу,  що  відає  виконанням
покарання, і, як правило, засудженого.
     При розгляді   судом   спільного  подання  органу,  що  відає
виконанням  покарання,  і  спостережної  комісії  або  комісії   в
справах неповнолітніх суд повідомляє відповідну комісію про час  і
місце розгляду цього подання.
     Якщо суд    відмовить    в   умовно-достроковому   звільненні
засудженого від покарання або заміні невідбутої частини  покарання
більш  м'яким  покаранням,  розгляд  повторного  подання  в  цьому
питанні щодо осіб,  засуджених за тяжкі  злочини,  до  позбавлення
волі  на строк не нижче п'яти років,  може мати місце не раніше як
через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених
за  інші  злочини та неповнолітніх засуджених — не раніше як через
шість місяців.
     Постанова суду про умовно-дострокове звільнення від покарання
або заміну невідбутої частини покарання  більш  м'яким  покаранням
оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.
     В разі  опротестування  зазначеної  постанови  виконання   її
зупиняється.
( Стаття 407 із змінами, внесеними згідно  з  Указами  ПВР  від  N
117-08 30.08.71, N 862-08 від 21.07.72, від N 1851-09 23.03.77,  N
6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92,  N  4018-12
від 24.02.94 )


     Стаття 407-1. Порядок умовного звільнення з місць
                   позбавлення волі з обов'язковим залученням
                   засудженого до праці

     Умовне звільнення з місць  позбавлення  волі  з  обов'язковим
залученням  засудженого  до  праці  відповідно до частин 1,  2 і 3
статті  52-2   Кримінального   кодексу   України   (   2001-05   )
застосовується  суддею  районного  (міського)   суду   за   місцем
відбування покарання засудженим за спільним  поданням  органу,  що
відає   виконанням   покарання,   і   спостережної   комісії   при
виконавчому  комітеті  місцевої  Ради   народних   депутатів   при
наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою  і  чесним
ставленням до праці довести своє виправлення.
     Якщо суд  відмовить в умовному звільненні з місць позбавлення
волі з  обов'язковим  залученням  засудженого  до  праці,  розгляд
повторного   подання   в   цьому   питанні  провадиться  за  умов,
передбачених у частині 5 статті 407 цього Кодексу.
     Розгляд подання  про  умовне  звільнення  з місць позбавлення
волі з обов'язковим залученням до  праці  осіб,  які  були  умовно
засуджені  до  позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці
або умовно звільнені  з  місць  позбавлення  волі  з  обов'язковим
залученням до праці і направлені  для відбування позбавлення волі,
призначеного вироком,  у випадках, передбачених законом, може мати
місце  не  раніш  як  через один рік з дня винесення постанови про
направлення в місця позбавлення волі.
( Кодекс доповнено статтею 407-1 згідно з  Указом  ПВР  N  1851-09
від 23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2464-12  від  17.06.92,  N  4018-12  від
24.02.94 )

     Стаття 408. Звільнення від відбуття покарання засудженого,
                 який захворів на тяжку хворобу

     Коли особа, засуджена до позбавлення волі або  направлення  у
виховно-трудовий  профілакторій,  під   час   відбуття   покарання
захворіла  на  хронічну  душевну  або  іншу  тяжку  хворобу,   яка
перешкоджає відбуттю покарання, суддя  районного  (міського)  суду
за поданням   адміністрації    виправно-трудової    установи    чи
виховно-трудового профілакторію на  підставі  висновку  лікарської
комісії вправі винести постанову про  звільнення  цієї  особи  від
дальшого відбуття покарання. 
     При звільненні від дальшого відбуття  покарання  засудженого,
який   захворів   на   хронічну   душевну  хворобу,  суддя  вправі
застосувати примусові заходи медичного характеру чи передати  його
на піклування органів охорони здоров'я.
     Якщо на душевну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений  до
виправних  робіт  або  штрафу,  суддя  у  всіх  випадках  виносить
постанову про звільнення його від дальшого відбуття покарання.
( Стаття 408 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 6834-10  від  16.04.84,  Законами  N  2464-12  від
17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 408-1. Звільнення від відбування покарання осіб,
                   умовно засуджених до позбавлення волі або
                   умовно звільнених з місць позбавлення волі,
                   в зв'язку з їх інвалідністю

     Звільнення від дальшого  відбування  покарання  осіб,  умовно
засуджених  до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці
або умовно звільнених з  місць  позбавлення  волі  з  обов'язковим
залученням  до  праці,  які  дістали інвалідність першої чи другої
групи,  або направлення таких осіб для відбування позбавлення волі
з підстав,  передбачених у статті 109-1 Виправно-трудового кодексу
України ( 3325-07  ),  здійснюється  суддею  районного  (міського)
суду за місцем їх роботи за поданням органу, що  відає  виконанням
покарання,  на  підставі  висновку  лікарсько-трудової  експертної
комісії.
( Кодекс доповнено статтею 408-1 згідно з  Указом  ПВР  N  1851-09
від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з  Законами  N  2464-12
від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 408-2. Порядок скасування умовного засудження і
                   відстрочки виконання вироку, а також
                   звільнення від покарання засудженого, щодо
                   якого виконання вироку відстрочено

     Скасування умовного  засудження і направлення засудженого для
відбування покарання, призначеного вироком, відповідно до частин 5
і  6  статті  45  Кримінального кодексу України провадиться суддею
районного    (міського)    суду     за      місцем      проживання
засудженого   за   поданням   органу   внутрішніх  справ,  а  щодо
неповнолітнього — за спільним поданням органу внутрішніх  справ  і
комісії  в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої
Ради  народних   депутатів,   або   за   клопотанням   громадської
організації  чи трудового колективу,  яким засудженого передано на
перевиховання і виправлення,  або  трудового  колективу,  на  який
судом  покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з
ним виховної роботи.
     Скасування відстрочки  виконання вироку до позбавлення волі і
направлення   засудженого   для   відбування   позбавлення   волі,
призначеного   вироком,   відповідно  до  частини  5  статті  46-1
Кримінального  кодексу  України   провадиться   суддею   районного
(міського)   суду    за     місцем     проживання   засудженого за
поданням органу внутрішніх справ,  комісії в справах неповнолітніх
при  виконавчому  комітеті  місцевої  Ради  народних депутатів або
трудового колективу,  на який покладено обов'язок  по  нагляду  за
засудженим і проведенню з ним виховної роботи. 
     Звільнення від покарання засудженого,  щодо  якого  виконання
вироку   відстрочено,   відповідно   до   частини  6  статті  46-1
Кримінального  кодексу  України   провадиться   суддею   районного
(міського)       суду     за     місцем  проживання засудженого за
поданням органу внутрішніх справ,  а  щодо  неповнолітнього  —  за
спільним  поданням  органу  внутрішніх  справ  і комісії в справах
неповнолітніх при  виконавчому  комітеті  місцевої  Ради  народних
депутатів. 
     При розгляді передбачених у  цій  статті  питань  у  судовому
засіданні  беруть  участь  представники  органів,  які  здійснюють
контроль  за   поведінкою   засуджених,   а   також   представники
відповідних  громадських  організацій  і  трудових  колективів або
особа,  на яку покладено обов'язок  по  нагляду  за  засудженим  і
проведенню з ним виховної роботи.
     Постанова судді в цих питаннях оскарженню  не  підлягає,  але
може бути опротестована в порядку нагляду.
( Кодекс доповнено статтею 408-2 згідно з  Указом  ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно  з  Законами N  2464-12
від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 408-3. Порядок  застосування і скасування відстрочки
                    відбування покарання вагітним жінкам і жінкам,
                    які  мають  дітей віком до трьох років

     Відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які
мають дітей віком  до  трьох  років,  відповідно  до  статті  46-2
Кримінального  кодексу  України  застосовується  суддею  районного
(міського) суду  за  місцем  відбування  покарання  засудженої  за
поданням  органу,  що  відає  виконанням  покарання,  погодженим з
прокурором.
     Скасування відстрочки відбування покарання вагітним жінкам  і
жінкам,  які  мають  дітей  віком  до  трьох  років,  у  випадках,
передбачених частинами    четвертою    і    п'ятою   статті   46-2
Кримінального  кодексу  України,  здійснюється  суддею   районного
(міського) суду за місцем проживання засудженої за поданням органу
внутрішніх справ.
     Зазначені подання надсилаються до  суду  з  матеріалами,  які
підтверджують  підстави  застосування  або  скасування  відстрочки
відбування покарання, і розглядаються суддею в десятиденний  строк
з моменту надходження їх до суду з участю прокурора,  представника
органу, що відає виконанням покарання  або  здійснює  контроль  за
поведінкою засудженої, і, як правило, самої засудженої.
     Постанова  судді  з  питань,  передбачених   цією    статтею,
оскарженню не підлягає, але  може  бути  опротестована  в  порядку
нагляду.
( Кодекс доповнено  статтею 408-3 згідно з Законом N 137/94-ВР від
27.07.94 )
     Стаття 409. Суд, що вирішує питання, зв'язані з виконанням
                 вироку

     Питання  про  відстрочку  виконання  вироку,  відповідно   до
статті 405 цього Кодексу про  розстрочення  чи  відстрочку  сплати
штрафу,  про  неприведення  до  виконання   вироку   у   випадках,
передбачених частиною 3 статті 49  Кримінального  кодексу  України
( 2001-05 ) і  частиною  6  статті  404  цього  Кодексу,  а  також
всякого роду сумніви  і  суперечки,  що  виникають  при  виконанні
вироку,  включаючи  застосування  кримінального  закону,  що   має
зворотну силу, відповідно до частин 2 і 3 статті 54  Кримінального
кодексу України, вирішується судом, який постановив вирок.

     Коли вирок виконується за межами району суду, який постановив
вирок,  ці    питання   розв'язує   суддя   районного   (міського)
суду,  а  щодо  осіб,  засуджених  військовими  судами,  —   суддя
військового суду гарнізону за місцем виконання вироку.
     Приведення у відповідність з новим законом, який звільняє від
покарання   або   пом'якшує   покарання,  вироку  щодо  осіб,  які
відбувають  покарання,  вирішується   в   порядку,   передбаченому
частинами  2 і 3 статті 54 Кримінального кодексу України,  ухвалою
суду за місцем відбування покарання.
     Питання про звільнення засудженого від відбування покарання в
зв'язку з хворобою чи інвалідністю,  відповідно до  статей  408  і
408-1 цього Кодексу, вирішуються суддею районного (міського)  суду
за місцем відбування покарання  незалежно  від  того,  яким  судом
було винесено вирок.
     Питання про звільнення від  покарання  або  заміну  покарання
більш  м'яким,  відповідно  до  частини  2 статті 46 Кримінального
кодексу  України,   вирішує   суддя   військового  суду  гарнізону
за місцезнаходженням засудженого.
( Стаття 409 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  1851-09
від 23.03.77, N 6834-10  від  16.04.84,  Законами  N  2464-12  від
17.06.92, N 2547-12 від 07.07.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 409-1. Порядок  направлення осіб, умовно засуджених до
                   позбавлення  волі  і  умовно звільнених з місць
                   позбавлення волі з обов'язковим  залученням  до
                   праці,  в  місця позбавлення волі відповідно до
                   вироку

     Питання про    направлення   особи,  умовно   засудженої   до
позбавлення волі з  обов'язковим  залученням  до  праці,  в  місця
позбавлення  волі  відповідно  до  вироку  в  разі ухилення її від
виконання   вироку   вирішується   суддею   районного  (міського)
суду  за  місцем  затримання  засудженого  на  підставі матеріалів
органу внутрішніх справ.
     Питання про   направлення   особи,   умовно   засудженої   до
позбавлення волі з обов'язковим  залученням  до  праці,  і  особи,
умовно   звільненої   з  місця  позбавлення  волі  з  обов'язковим
залученням   до   праці,   для   відбування   позбавлення    волі,
призначеного вироком, в разі  ухилення  їх  від  роботи  в  місці,
визначеному  органами,  які   відають   виконанням   вироку,   або
систематичного чи злісного  порушення  ними  трудової  дисципліни,
громадського порядку чи встановлених  для  них  правил  проживання
відповідно до частини 5  статті  25-1  і  частини  5  статті  52-2
Кримінального  кодексу  України   вирішується   суддею   районного
(міського) суду за місцем роботи  умовно  засудженого  або  умовно
звільненого за спільним поданням  органу,  який  відає  виконанням
покарання,  і  спостережної  комісії  при   виконавчому   комітеті
місцевої Ради народних депутатів.
     Питання про направлення в місця позбавлення  волі  відповідно
до   вироку   осіб,   умовно  засуджених  до  позбавлення  волі  з
обов'язковим залученням до праці,  і  осіб,  умовно  звільнених  з
місць  позбавлення  волі  з обов'язковим залученням до праці,  які
самовільно виїхали за межі адміністративного району за  місцем  їх
роботи,  вирішується  суддею   районного   (міського)    суду   за
місцем  затримання  засудженого  на  підставі  матеріалів   органу
внутрішніх справ.
     Передбачені цією статтею питання розглядаються судом з участю
прокурора і представника органу, що відає виконанням покарання.
     Постанова судді в цих питаннях є остаточною і  оскарженню  не
підлягає, але може бути опротестована в порядку нагляду.
( Кодекс доповнено статтею 409-1 згідно з  Указом  ПВР  N  1851-09
від 23.03.77,N 6834-10 від 16.04.84; із змінами, внесеними  згідно
з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )


     Стаття 410. Зміна    призначеного     засудженому     виду
                 виправно-трудової установи з відповідним режимом.
                 Заміна   невідбутого   строку    перебування    у
                 виховно-трудовому   профілакторії,    штрафу    і
                 виправних робіт іншими мірами покарання

     Зміна призначеного   засудженому    виду    виправно-трудової
установи  з  відповідним  режимом шляхом переведення його з однієї
виправно-трудової  чи  виховно-трудової  колонії  в  іншу  колонію
іншого виду режиму, з виховно-трудової колонії у  виправно-трудову
колонію, з  виправно-трудової  колонії  в  тюрму  та  із  тюрми  у
виправно-трудову колонію  за  підставами,  встановленими  статтями
26, 46 і  47  Виправно-трудового  кодексу  України  (  3325-07  ),
провадиться  суддею  районного   (міського)   суду   за   поданням
адміністрації   виправно-трудової    установи,    погодженим    із
спостережною комісією або комісією  в  справах  неповнолітніх  при
виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
     Питання про  заміну  виправних  робіт штрафом або громадською
доганою відповідно до  статті  29  Кримінального  кодексу  України
(  2001-05  ),  про  заміну  виправних  робіт  позбавленням   волі
відповідно до частини 2 статті 30 Кримінального  кодексу  України,
про заміну штрафу  виправними  роботами  або  громадською  доганою
відповідно до статті 32 Кримінального кодексу України, про  заміну
невідбутого строку перебування у  виховно-трудовому  профілакторії
позбавленням волі відповідно до статті 34-1 Кримінального  кодексу
України вирішуються суддею районного (міського) суду  за  поданням
органу, що відає виконанням  покарання,  а  про  заміну  виправних
робіт за місцем роботи виправними  роботами  в  інших  місцях,  що
визначаються органами, які  відають  виконанням  виправних  робіт,
відповідно до частини 1 статті 30 Кримінального кодексу України  —
суддею районного (міського) суду  за  поданням  органу  внутрішніх
справ або за  клопотанням  громадської  організації  чи  трудового
колективу.
     Всі питання, передбачені цією статтею, розглядаються судом за
місцем виконання вироку з участю прокурора,  представника  органу,
що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.
     Якщо справа розглядається  судом  за  поданням  адміністрації
виправно-трудової  установи,  погодженим  із спостережною комісією
або комісією в справах неповнолітніх,  суд  повідомляє  відповідну
комісію про час і місце розгляду подання.
     Після доповіді в справі  суд  заслухує  пояснення  викликаних
осіб  і  висновок  прокурора,  потім  у  нарадчій кімнаті виносить
постанову.
     Постанова суду  в зазначених питаннях оскарженню не підлягає,
але може бути опротестована прокурором.
     Якщо суд  відмовить  у переведенні з тюрми у виправно-трудову
колонію,  з виправно-трудової колонії особливого режиму в  колонію
суворого   режиму,   з   виправно-трудової   колонії   загального,
посиленого або  суворого  режиму  в  колонію-поселення,  повторний
розгляд подання в цьому питанні  може  мати  місце  не  раніше  як
через шість місяців з дня винесення постанови про відмову.
( Стаття 410 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  117-08
від 30.08.71, N 1851-09 від  23.03.77,  N  6834-10  від  16.04.84,
Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого
                   в слідчому ізоляторі чи в тюрмі і переведення
                   з виправно-трудової установи в слідчий
                   ізолятор чи в тюрму

     Питання про тимчасове залишення в  слідчому  ізоляторі  чи  в
тюрмі  засудженого  до  позбавлення волі з відбуванням покарання у
виправно-трудовій або  виховно-трудовій  колонії,  дисциплінарному
батальйоні,  а  також  про  тимчасове  переведення  засудженого  з
виправно-трудової установи в  слідчий  ізолятор  чи  в  тюрму  при
необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений
іншою особою,  вирішуються слідчим або органом дізнання з  санкції
прокурора Республіки Крим, області, прокурора міста Києва, а також
прирівняних до них прокурорів у випадках залишення або переведення
засудженого  на  строк  до  двох  місяців,  з  санкції  заступника
Генерального прокурора України — до чотирьох місяців,  а з санкції
Генерального прокурора України — до шести місяців.
     Якщо тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі  чи
в  тюрмі  або  переведення  його  з  виправно-трудової  установи в
слідчий ізолятор чи в тюрму необхідно в зв'язку з розглядом справи
в   суді,  ці  питання  вирішуються  судом,  в  провадженні  якого
знаходиться справа.
( Кодекс доповнено статтею 410-1 згідно з Указом ПВР N 117-08  від
30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10  від
16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

     Стаття 411. Порядок вирішення питань, зв'язаних з
                 виконанням вироку

     Питання зв'язані з виконанням  вироку,  вирішуються  судом  у
судовому засіданні з участю прокурора.
     В судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за
його  клопотанням  і  захисник.  Якщо питання стосується виконання
вироку  в  частині  цивільного  позову,  викликається  також   при
необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач.  Неявка цих
осіб не зупиняє розгляду справи.
     При вирішенні  судом  питання  про  звільнення  від  відбуття
покарання  в  зв'язку  з  хворобою  чи  інвалідністю   обов'язкова
присутність представника лікарської комісії,  що дала висновок про
стан здоров'я засудженого.
     Розгляд справи   починається  доповіддю  судді,   після  чого
заслуховуються пояснення осіб,  що з'явилися в судове засідання, і
думка  прокурора.  Потім  суддя  виходить  до нарадчої кімнати для
винесення постанови.
( Стаття 411 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
10.09.62,  N  1851-09  від  23.03.77,  Законами  N   2464-12   від
17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )


     Стаття 411-1. Порядок застосування судом примусового
                   лікування до засуджених, які є алкоголіками
                   чи наркоманами, і його припинення

     Питання про застосування примусового лікування до засуджених,
які  є  алкоголіками  чи  наркоманами  і  відбувають  покарання  у
виправно-трудовій установі,  якщо примусове лікування не  було  їм
призначене  вироком  суду  відповідно  до  статті 14 Кримінального
кодексу  України  (  2001-05  ),  вирішується   суддею   районного
(міського) суду за місцем відбування ними  покарання  за  поданням
адміністації  виправно-трудової  установи  на  підставі   висновку
лікарської комісії.
     Питання про припинення примусового лікування від  алкоголізму
чи  наркоманії,  призначеного  відповідно  до  частини 2 статті 14
Кримінального  кодексу   України   або   частини   2   статті   77
Виправно-трудового  кодексу України,  вирішується суддею районного
(міського)    суду   за   місцем   знаходження   виправно-трудової
установи   або  медичного  закладу,  де  засуджений  перебуває  на
лікуванні,  за поданням адміністрації цієї установи чи закладу  на
підставі висновку лікарської комісії. 
     Суддя розглядає зазначені  в  цій  статті  питання  з  участю
прокурора,  представника  адміністрації виправно-трудової установи
або медичного закладу,  що  звернулася  з  поданням,  представника
лікарської комісії,  що дала висновок, і, як правило, засудженого.
Неявка в судове засідання прокурора не зупиняє розгляду суддею цих
питань.
     Після доповіді   судді   заслуховуються    пояснення    осіб,
викликаних в судове засідання, і думка прокурора, після чого суддя
в нарадчій кімнаті виносить постанову.
     Постанова судді  в  цих питаннях оскарженню не підлягає,  але
може бути опротестована прокурором.
( Кодекс доповнено статтею 411-1 згідно Указом ПВР  N  117-08  від
30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1851-09  від
23.03.77,  в редакції Указу ПВР N 2281-09 від 01.07.77, Законами N
2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 412. ( Стаття 412 виключена на підставі Указу ПВР
                 N 117-08 від 30.08.71 )
                 Вирішення питання про застосування покарання,
                 раніше призначеного умовно

     Якщо питання про застосування відкладеної умовно  засудженому
міри покарання у випадку вчинення ним протягом  іспитового  строку
нового однорідного або не менш тяжкого  злочину  не  вирішив  суд,
який виніс останній вирок за новий злочин, це питання  вирішується
в порядку, передбаченому статтею 411 цього Кодексу.

     Стаття 413. Визначення порядку застосування покарання при
                 наявності декілька вироків
      Коли щодо засудженого є вирок, який не виконано і  про  який
не було відомо суду, що постановив останній за  часом  вирок,  суд
за місцем  виконання   вироку   зобов'язаний   визначити   порядок
застосування покарання за всіма вироками відповідно до  статті  43
Кримінального кодексу України. Це питання вирішується  в  порядку,
передбаченому  статтею  411  цього   Кодексу:   постановою   судді
районного (міського) суду, якщо всі  вироки  постановлені  суддями
одноособово;   ухвалою    районного    (міського),    міжрайонного
(окружного)  суду,  якщо  хоча  б  один  з  вироків   постановлено
районним (міським), міжрайонним  (окружним)  чи  військовим  судом
гарнізону  в  колегіальному  складі;   ухвалою   Верховного   суду
Республіки  Крим,  обласного,   Київського   і   Севастопольського
міських судів, якщо хоча б один з вироків  постановлено  Верховним
судом Республіки  Крим,  обласним,  Київським  і  Севастопольським
міськими судами,  міжобласним  судом,  військовим  судом  регіону,
Військово-Морських Сил.
( Стаття 413 в редакції Закону N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 414. Порядок розгляду судом клопотання про
                 погашення і зняття судимості

     Клопотання осіб,   які   відбули   покарання,  про  погашення
судимості  і  клопотання  громадських  організацій  чи   трудового
колективу про дострокове зняття судимості, відповідно до статті 55
Кримінального  кодексу  України,  розглядаються  суддею  районного
(міського)    суду    за    місцем    постійного  проживання осіб,
щодо яких порушені клопотання.
     Клопотання про  погашення  судимості  розглядається  з участю
особи,  яка його порушила,  а про дострокове зняття судимості —  з
участю  також і представника громадської організації або трудового
колективу,  які порушили клопотання.  Ці клопотання  розглядаються
суддею   без  витребування  судової  справи.  Суддя,  якщо  визнає
потрібним, може витребувати необхідні документи.
     В розгляді   цих   клопотань  бере   участь  прокурор. Неявка
прокурора  в  судове  засідання  не  зупиняє  розгляду  клопотання
суддею.
     Після розгляду  клопотань  про  погашення  судимості  та  про
дострокове зняття судимості суддя виносить мотивовану постанову  в
нарадчій  кімнаті.  Постанова   судді  оголошується   в   судовому
засіданні, і копія її видається особі, щодо якої вирішено  питання
про погашення або про дострокове зняття судимості.
     Постанова судді про задоволення клопотання про погашення  або
дострокове  зняття судимості чи про відмову в цьому є остаточною і
оскарженню не підлягає.
     Якщо суддя  відмовить  у  погашенні  чи  достроковому  знятті
судимості,  повторне клопотання може бути порушено  не  раніше  як
через рік з дня відмовлення.
( Стаття 414 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84, Законами N  2464-12  від  17.06.92,  N  4018-12  від
24.02.94 )

     Стаття 414-1. Порядок розгляду клопотань про включення часу
                   роботи в колонії-поселенні і відбування
                   виправних робіт без позбавлення волі до
                   загального трудового стажу

     Питання про  включення  до  загального  трудового  стажу часу
роботи  в  колонії-поселенні  і  відбування  виправних  робіт  без
позбавлення волі у випадках, передбачених відповідно статтями 33 і
103 Виправно-трудового кодексу України (  3325-07  ),  вирішується
суддею районного (міського) суду за місцем проживання  особи,  яка
відбула покарання.
     Зазначене  питання  розглядається  суддею  щодо  особи,   яка
відбула покарання в  колонії-поселенні,  за  спільним  клопотанням
органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії  при
виконавчому комітеті місцевої  Ради  народних  депутатів,  а  щодо
особи, яка відбула виправні роботи без позбавлення волі, —  за  її
клопотанням. До  клопотання  повинні  бути  додані  копія  вироку,
довідка  про  відбуття  покарання  і   характеристика   відповідно
адміністрації колонії-поселення або адміністрації  та  громадської
організації підприємства, установи чи  організації  про  роботу  і
поведінку особи в період відбування нею покарання.
     Про час  і місце розгляду клопотання повідомляється прокурор,
а  також  орган,  що  відає  виконанням  покарання,  який  порушив
клопотання, і особа, щодо якої вирішується питання.
     В судовому засіданні головуючий  оголошує  клопотання,  потім
вислухуються    пояснення    особи,   яка   порушила   клопотання,
досліджуються докази і заслухується думка прокурора, якщо він бере
участь  у  розгляді  справи,  після чого суддя виносить у нарадчій
кімнаті мотивовану постанову.
     Постанова судді  може   бути   оскаржена   або  опротестована
прокурором.
     Копія постанови  після набрання нею чинності видається особі,
яка порушила клопотання.
( Кодекс доповнено статтею 414-1 згідно з Указом ПВР N 117-08  від
30.08.71, із змінами, внесеними згідно з  Указами  ПВР  N  1898-08
від 23.03.77, N 6834-10  від  16.04.84,  Законами  N  2464-12  від
17.06.92 N 4018-12 від 24.02.94 )

     Стаття 415. Нагляд за законністю виконання вироків
   
     Нагляд за    законністю    виконання   вироків   здійснюється
прокурором.
     Розпорядження прокурора,  що  стосуються  виконання  вироків,
ухвал і постанов суду,  обов'язкові для всіх органів  і  посадових
осіб, які їх виконують.

                          Розділ  шостий

       ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

                          Г л а в а  34

       ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

     Стаття 416. Підстави до застосування примусових заходів
                 медичного характеру

     Застосування примусових    заходів    медичного    характеру,
встановлених   статтею    13   Кримінального    кодексу    України
( 2001-05 ), до осіб, які вчинили суспільно  небезпечні  діяння  в
стані неосудності або захворіли після вчинення злочину на  душевну
хворобу, що позбавляє їх можливості  усвідомлювати  свої  дії  або
керувати ними, провадиться за ухвалою суду.
     Примусові заходи медичного характеру застосовуються  лише  до
осіб, які є суспільно небезпечними.

     Стаття 417. Порядок провадження попереднього слідства в
                 справах про діяння неосудних осіб

     Попереднє слідство в справах про суспільно небезпечні діяння,
вчинені особою в стані неосудності,  а також про злочини осіб, які
захворіли  на  душевну  хворобу  після  вчинення   ними   злочину,
провадиться   органами   попереднього   слідства   за   правилами,
передбаченими статтями 111 — 130, 148 — 222 цього Кодексу.
     При попередньому  слідстві  провадяться  всі необхідні слідчі
дії  для  всебічного  і  повного  з'ясування  обставин   вчиненого
суспільно  небезпечного  діяння і особи того,  хто його вчинив,  а
також  обставин,  які  характеризують  цю  особу  та  її   душевне
захворювання.
     По закінченні попереднього слідства,  якщо  буде  встановлено
неосудність   особи,   що  вчинила  суспільно  небезпечне  діяння,
складається постанова про направлення справи до суду для вирішення
питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В
постанові повинні бути викладені всі обставини,  які підтверджують
вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння,  а також дані,
які підтверджують,  що ця особа захворіла на душевну  хворобу.  Ця
постанова разом з справою надсилається прокуророві.
( Стаття 417 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 418. Дії прокурора в справах неосудних осіб

     Одержавши справу з постановою, складеною відповідно до статті
417 цього Кодексу, прокурор:
     1) погодившись з постановою,  затверджує її і надсилає справу
до суду;
     2) визнавши,  що  психіатрична  експертиза  та  інші  докази,
зібрані в справі,  є недостатніми для того,  щоб зробити  висновок
про  психічний  стан  обвинуваченого,  або  що в справі не зібрано
достатніх доказів про те,  що суспільно  небезпечне  діяння,  щодо
якого   провадилось  попереднє  слідство,  вчинено  даною  особою,
повертає  справу  з  своєю  письмовою   вказівкою   слідчому   для
проведення додаткового попереднього слідства.

     Стаття 419. Порядок судового розгляду справ про
                 застосування примусових заходів медичного
                 характеру

     Справи, що   надійшли   до  суду  від  прокурора  в  порядку,
передбаченому статтею 418 цього Кодексу, народний суддя або голова
суду, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить безпосередньо
в судове засідання,  а при незгоді з цією постановою — вносить  на
розгляд розпорядчого засідання суду.
     Розгляд зазначених справ провадиться  у  відкритому  судовому
засіданні   з   обов'язковою  участю  прокурора  та  захисника  за
правилами, передбаченими главами 25 і 26 цього Кодексу.
     Участь особи,   щодо   якої   розглядається   справа,   не  є
обов'язковою і може мати місце лише в тому  разі,  якщо  цьому  не
перешкоджає характер її захворювання.
     В судовому  засіданні  допитуються  свідки  та  перевіряються
докази,   що  доводять  або  спростовують  вчинення  даною  особою
суспільно  небезпечного  діяння,  а   також   перевіряються   інші
обставини,  які  мають  істотне значення для вирішення питання про
застосування примусових заходів медичного характеру.  В необхідних
випадках в судове засідання викликається експерт.
     Якщо особа,  щодо  якої  розглядається  справа,  викликана  в
судове  засідання,  суд  вислухує  її пояснення,  а потім висновок
експерта.  Після закінчення судового слідства висловлює свою думку
прокурор, потім захисник.

     Стаття 420. Питання, які вирішуються судом у справах про
                 застосування примусових заходів медичного
                 характеру

     Заслухавши думку   прокурора  і  захисника,  суд  виходить  у
нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:
     1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого
порушена справа;
     2) чи  вчинено  це  діяння  особою,  щодо  якої розглядається
справа;
     3) чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності,  чи
захворіла вона після вчинення  злочину  на  душевну  хворобу,  яка
виключає застосування покарання;
     4) чи  слід  застосувати  до  цієї  особи  заходи   медичного
характеру і якщо слід, то які саме.

     Стаття 421. Рішення суду в справах про застосування
                 примусових заходів медичного характеру

     Коли буде  встановлено,  що  дана  особа  вчинила   суспільно
небезпечне  діяння  в стані неосудності або після вчинення злочину
захворіла на душевну хворобу, яка виключає застосування покарання,
суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя — постанову
про  застосування  до  цієї  особи  примусових  заходів  медичного
характеру,  з  зазначенням яких саме.  Коли суд визнає непотрібним
застосовувати  примусові  заходи   медичного   характеру,   справу
належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова).
     Якщо неосудність   особи   на   момент   вчинення   суспільно
небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд
виносить ухвалу, а суддя — постанову про  направлення  справи  для
попереднього розслідування в загальному порядку.
     Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої
розглядається справа, не  буде  доведене,  суд  своєю  ухвалою,  а
суддя — постановою закриває справу.
( Стаття 421 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття 422. Скасування або зміна примусових заходів
                 медичного характеру

     Скасування або зміна  призначених  судом  примусових  заходів
медичного характеру може  мати  місце  лише  за  ухвалою  суду  чи
постановою судді, який застосував ці заходи, або  суду  за  місцем
лікування.
     Скасування або  зміна  примусових заходів медичного характеру
може мати місце,  коли особа,  яка вчинила  суспільно   небезпечне
діяння в стані неосудності,  видужала або коли в результаті змін в
стані її здоров'я відпала потреба в  раніше  застосованих  заходах
медичного характеру.
     Розгляд питання про скасування  чи  зміну  примусових заходів
медичного  характеру  провадиться  за  правилами  статті 419 цього
Кодексу за поданням головного психіатра органу  охорони  здоров'я,
якому підпорядкований медичний заклад,  де тримають дану особу. До
подання додається висновок  комісії  лікарів-психіатрів.
( Стаття 422 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  5397-11
від 10.02.88, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

     Стаття 423. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до
                 якої були застосовані примусові заходи
                 медичного характеру

     Коли особа,  щодо  якої  були  застосовані  примусові  заходи
медичного характеру  внаслідок  її  душевного  захворювання  після
вчинення  злочину,  видужає,  то суд на підставі висновку медичної
комісії в порядку статті 419  цього  Кодексу  виносить  ухвалу,  а
суддя  —  постанову  про скасування застосованого заходу медичного
характеру  та  направлення  справи  для  провадження  попереднього
слідства  чи судового розгляду,  якщо неосудність була встановлена
під час судового слідства.  Час перебування в  медичній  установі,
якщо  ця  особа засуджена до позбавлення волі або виправних робіт,
зараховується в строк відбуття покарання.
     Ухвала (постанова)  про відновлення справи може бути винесена
в межах встановленої законом давності притягнення до  кримінальної
відповідальності.
( Стаття 423 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12  від
17.06.92 )

     Стаття  424. Оскарження ухвали, постанови судді або суду про
                  застосування, скасування чи зміну примусових
                  заходів медичного характеру або внесення на них
                  подання прокурора

     На ухвалу,  постанову,  винесені  суддею або судом в порядку,
передбаченому цим розділом, може бути подано касаційну  скаргу  чи
внесено  касаційне  подання  прокурора  в  загальному порядку.
( Стаття 424 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )

                          Розділ  сьомий

        ПРОТОКОЛЬНА ФОРМА ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ

  ( Кодекс   доповнено   розділом   сьомим  згідно  з  Указом ПВР 
  від 24.01.67, назви  розділу  сьомого і глави 35 змінено згідно
  з Указом ПВР    N 8627-10 від 20.03.85 )

                          Г л а в а  35

        ПРОТОКОЛЬНА ФОРМА ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ

     Стаття 425. Порядок провадження

     Порядок   провадження  у  справах  про  злочини,  передбачені
частинами  1  статей  81,  82  і 83, частиною 1 статті 89, статтею
108-1,  статтею 114, частинами 1 статей 140, 141 і 143, частиною 1
статті  145,  частиною  1  статті  148,  частиною  1 статті 148-2,
статтею  148-3,  частиною  1 статті 148-4, статтею 149, частиною 1
статті  154,  частиною  1  статті  155,  частиною  1 статті 155-1,
частиною  1  статті  155-2,  частиною  1 статті 155-3, частинами 1
статей  155-5,  155-6  і  155-7, частиною 1 статті 160, частиною 1
статті  161,  частиною  1  статті  162,  частиною  1 статті 162-1,
статтею  196-1,  частинами 1 і 2 статті 199, частиною 1 статті 206
Кримінального кодексу України ( 2002-05 ), визначається загальними
правилами цього Кодексу, за винятками, встановленими статтями цієї
глави.
( Стаття 425 в редакції Указу  ПВР  N  8627-10  від  20.03.85,  із
змінами,  внесеними   згідно з Законами N  1255-12  від  25.06.91,
N  2547-12  від  07.07.92,  N  2703-12 від 16.10.92, N 3888-12 від
28.01.94  N  299/94-ВР  від  16.12.94,  N 44/97-ВР від   05.02.97,
N  1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000, N 1981-III ( 1981-14 ) від
21.09.2000 ) 

     Стаття 426. Порядок надіслання матеріалів до суду

     У справах про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу,
органи дізнання не пізніш як  у  десятиденний  строк  встановлюють
обставини вчиненого  злочину  і  особу  правопорушника,  одержують
пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб,  витребують
довідку про наявність або відсутність судимості у  правопорушника,
характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали,
які мають значення для  розгляду  справи  в  суді. У   виняткових
випадках,  в  разі  неможливості  у  десятиденний  строк   зібрати
необхідні матеріали, цей строк може  бути  продовжено  відповідним
прокурором, але не більш як до двадцяти днів.
     У правопорушника  відбирається  зобов'язання  з'являтися   за
викликами  органів  дізнання  і  суду та повідомляти їм про  зміну
місця проживання.
     Про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому
зазначаються:  час і місце його складення; ким складено  протокол;
дані про особу правопорушника;  місце і час вчинення злочину, його
способи,  мотиви,  наслідки та інші  істотні  обставини;  фактичні
дані,    що    підтверджують    наявність   злочину   і   винність
правопорушника;  кваліфікація  злочину  за  статтею  Кримінального
кодексу України.  До протоколу приєднуються всі матеріали, а також
список осіб, які підлягають виклику в суд.
     Протокол затверджується  начальником  органу дізнання,  після
чого всі матеріали пред'являються правопорушнику для ознайомлення,
про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується
підписом правопорушника. Протокол разом з матеріалами надсилається
до суду з санкції прокурора або його заступника.
( Стаття 426 в редакції Указу  ПВР  N  8627-10  від  20.03.85,  зі
змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 838 -12 від  18.03.91,  N
299/94-ВР від 16.12.94 )

     Стаття 427. ( Стаття 427 виключена на підставі Закону 
                 N 3351-12 від 30.06.93 )
                 Провадження дізнання

     Дізнання у справах  про  злочини,  перелічені  в  статті  425
цього Кодексу, провадиться органами дізнання в таких випадках:
     1) при порушенні  начальником  органу  дізнання  кримінальної
справи, якщо в  десятиденний  строк  неможливо  з'ясувати  істотні
обставини вчинення злочину;
     2) при  поверненні  суддею  справи  для  з'ясування  істотних
додаткових обставин, якщо їх не може бути встановлено  в  судовому
засіданні;
     3)  при  поверненні  прокурором  або  суддею  матеріалів  для
з'ясування істотних додаткових обставин, необхідних для  порушення
кримінальної справи.
     У випадках, передбачених цією статтею, дізнання повинно  бути
закінчено не пізніше двадцяти днів відповідно з дня порушення  або
повернення кримінальної справи.
(  Стаття 427 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3464-10
від 17.05.82, від 20.03.85; Законом N від 17.06.92 )

     Стаття 428. ( Стаття 428 виключена на підставі Закону 
                 N 3351-12 від 30.06.93 )
                 Провадження попереднього слідства

     У  справах  про  злочини,  перелічені  в  статті  425   цього
Кодексу, у випадках, передбачених  частиною  2  статті  111  цього
Кодексу, провадиться попереднє слідство.
     Попереднє слідство повинно бути закінчено не  пізніше  одного
місяця з дня порушення кримінальної справи.
( Стаття 428  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указом  ПВР  від
20.03.85 )

     Стаття 429. ( Стаття 429 виключена на підставі Указу ПВР 
                 N 1851-09 від 23.03.77 )
                 Затримання і застосування запобіжного заходу

     Особи,  які  вчинили   злочини,   передбачені   статтею   206
Кримінального кодексу УРСР  (  2002-05  ),  затримуються  органами
міліції або іншими органами  дізнання  і  тримаються  під  вартою.
Підстави і  порядок  затримання  визначаються  статтею  106  цього
Кодексу.
     До осіб, затриманих за хуліганські дії, як  запобіжний  захід
до розгляду справи в суді  застосовується,  як  правило,  тримання
під вартою.
     Відносно осіб, затриманих за вчинення злочину,  передбаченого
частиною 1  статті  206  Кримінального  кодексу  УРСР,  запобіжний
захід  до  порушення  справи  і  розгляду  її  в  суді  обирається
відповідно до частини 2 цієї статті.

     Стаття 430. Порушення справи в суді

     Визнавши матеріали про злочини, перелічені в статті 425 цього
Кодексу,  достатніми  для  розгляду  в  судовому засіданні,  суддя
виносить постанову про  порушення  кримінальної  справи,  віддання
правопорушника  до  суду,  обирає щодо нього в необхідних випадках
запобіжний захід і  розглядає  справу  в  судовому  засіданні  або
повертає матеріали для провадження попереднього слідства, а в разі
відсутності підстав до порушення кримінальної справи  відмовляє  в
порушенні кримінальної справи.
     В постанові судді викладається формулювання  обвинувачення  з
зазначенням статті кримінального закону,  за яким особу віддано до
суду.
     Постанова судді  вручається  підсудному  не  пізніш як за три
доби до дня розгляду справи в суді.
( Стаття 430 в редакції Указу  ПВР  N  8627-10  від  20.03.85,  із
змінами, внесеними згідно з Законами N  2464-12  від  17.06.92,  N
3351-12 від 30.06.93 )

     Стаття 431. Розгляд справи в суді

     Справи про  злочини,  перелічені  в статті 425 цього Кодексу,
підлягають розгляду в суді не пізніш як  у  десятиденний  строк  з
моменту  надходження матеріалів до суду.  При розгляді таких справ
суд вправі повернути їх  для  провадження  попереднього  слідства,
якщо виникає необхідність з'ясування істотних додаткових обставин,
які не можуть бути  встановлені  в  судовому  засіданні.
( Стаття 431 в редакції Указу  ПВР  N  8627-10  від  20.03.85,  із
змінами, внесеними згідно з Законом N 3351-12 від 30.06.93 )

                          Розділ восьмий

          ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ

      ( Кодекс доповнено розділом восьмим згідно з Указом ПВР  
        N 117-08 від 30.08.71 )

                             Г л а в а 36

    ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ

     Стаття 432.  Порядок  провадження  в   справах   про  злочини
неповнолітніх
     Порядок провадження   в  справах  про  злочини  неповнолітніх
визначається загальними правилами  цього  Кодексу  і,  крім  того,
статтями цієї глави.
     Положення цієї глави застосовуються  в  справах  про  злочини
осіб,  які  на момент провадження в кримінальній справі не досягли
вісімнадцятирічного віку.

     Стаття 433. Обставини, що підлягають встановленню в справах
                 про злочини неповнолітніх

     При провадженні  попереднього  слідства  та  розгляді  в суді
справи про злочини неповнолітнього,  крім обставин,  зазначених  у
статті 64 цього Кодексу, необхідно також з'ясувати:
     1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);
     2) стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього.  При
наявності  даних  про  розумову  відсталість  неповнолітнього,  не
пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також  з'ясовано,
чи міг він повністю усвідомлювати значення  своїх  дій  і  в  якій
мірі міг керувати ними;
     3) характеристику особи неповнолітнього;
     4) умови життя та виховання неповнолітнього;
     5) обставини,   що   негативно    впливали    на    виховання
неповнолітнього;
     6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули
неповнолітнього в злочинну діяльність.
     Для встановлення зазначених обставин мають бути  допитані  як
свідки  батьки  неповнолітнього  та  інші  особи,  які можуть дати
потрібні відомості,  а також  витребувані  необхідні  документи  і
проведені інші слідчі та судові дії.
     У необхідних  випадках  для  встановлення  стану   загального
розвитку  неповнолітнього,  рівня  його  розумової  відсталості та
з'ясування питання,  чи міг він  повністю  усвідомлювати  значення
своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена
експертиза спеціалістами в галузі дитячої та  юнацької  психології
(психолог,  педагог)  або зазначені питання можуть бути поставлені
на вирішення експерта-психіатра.

     Стаття 434. Затримання та взяття під варту неповнолітнього

     Затримання та взяття під варту  як  запобіжний  захід  можуть
застосовуватися  до  неповнолітнього  лише  у виняткових випадках,
коли це викликається тяжкістю  вчиненого  злочину,  при  наявності
підстав і в порядку,  що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 і
157 цього Кодексу.
     Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов'язково
сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють.
( Стаття 434 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N  3084-09
від 16.02.78, N 6834-10 від 16.04.84 )

     Стаття 435. ( Стаття 435 виключена на підставі Указу ПВР 
                 N 6834-10 від 16.04.84 )
                  

     Стаття 436. Віддання неповнолітнього під нагляд батьків,
                 опікунів, піклувальників або адміністрації
                 дитячої установи

     До неповнолітніх  обвинувачених,  крім   запобіжних  заходів,
передбачених  статтею  149  цього  Кодексу,  може  застосовуватися
передача їх під нагляд батьків,  опікунів чи піклувальників,  а до
неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі  -  передача  їх
під нагляд адміністрації цієї установи.
     Від батьків,   опікунів, піклувальників   або   адміністрації
дитячої установи в цих випадках відбирається письмове зобов'язання
про  забезпечення  ними належної поведінки неповнолітнього та його
явки до слідчого,  прокурора і суду.  При  цьому  зазначені  особи
попереджаються    про    характер   обвинувачення,   пред'явленого
неповнолітньому,  і про їх відповідальність в разі неявки його  до
слідчого, прокурора або до суду.
     При порушенні  цього  зобов'язання  до  батьків,  опікунів  і
піклувальників  може  бути застосоване грошове стягнення в розмірі
до 100 карбованців в  порядку,  передбаченому  статтею  153  цього
Кодексу.

     Стаття 437. Порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого

     Неповнолітній обвинувачений    викликається    до   слідчого,
прокурора чи до суду,  як правило,  через його батьків  або  інших
законних представників.  Інший порядок виклику допускається лише у
випадку, коли це обумовлюється обставинами справи.
     Неповнолітній, який перебуває під вартою,  викликається через
адміністрацію місця попереднього ув'язнення.

     Стаття 438. Пред'явлення обвинувачення і допит
                 неповнолітнього  обвинуваченого

     Пред'явлення обвинувачення   неповнолітньому  та  його  допит
провадяться за правилами,  передбаченими статтями 140,  141, 142 і
143 цього Кодексу, у присутності захисника.
     В разі,  коли неповнолітній не досяг  шістнадцяти  років  або
якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим,  при пред'явленні
йому  обвинувачення  та  його  допиті  за  розсудом  слідчого   чи
прокурора  або  за  клопотанням  захисника  можуть  бути  присутні
педагог  або  лікар,   батькі   чи   інші   законні   представники
неповнолітнього.
     Слідчий роз'яснює  педагогу  або  лікарю,  батькам  чи  іншим
законним   представникам   неповнолітнього,   які   присутні   при
пред'явленні  обвинувачення   та   допиті,   їх   право   задавати
обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження.
     Запитання, поставлені обвинуваченому згаданими особами, та їх
зауваження заносяться до протоколу допиту. Слідчий вправі відвести
поставлене  запитання,  але  відведене  запитання  повинно    бути
занесено до протоколу.

     Стаття 439. Виділення справи про злочин неповнолітнього
                 в окреме провадження

     Якщо неповнолітній брав участь у  вчиненні  злочину  разом  з
дорослим,  в  кожному  випадку  повинна  бути з'ясована можливість
виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження в стадії
попереднього слідства з додержанням вимог статті 26 цього Кодексу.
     В разі,  коли  неповнолітній  обвинувачений  притягається  до
відповідальності   в   одній   справі   з   дорослим,   до   нього
застосовуються правила цієї глави.

      Стаття 440. Пред'явлення матеріалів справи неповнолітньому
                  обвинуваченому

     Оголошення неповнолітньому   обвинуваченому   про  закінчення
попереднього  слідства  і  пред'явлення  йому   для   ознайомлення
матеріалів справи провадяться за правилами, передбаченими статтями
218, 219, 220, 221 і 222 цього Кодексу, з участю захисника.
     При оголошенні  неповнолітньому обвинуваченому про закінчення
слідства і пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу  слідчого
може бути присутній законний представник неповнолітнього.

     Стаття 441. Участь законного представника неповнолітнього
                 підсудного в судовому розгляді

     В судове  засідання  викликаються  батьки  або  інші  законні
представники неповнолітнього підсудного.
     Законний представник підсудного має право  заявляти відводи і
клопотання,  подавати докази,  брати участь в дослідженні доказів.
Зазначені права роз'яснюються законному представникові  підсудного
у підготовчій частині судового засідання.
     При необхідності  допитати   батьків   або   інших   законних
представників   неповнолітнього   як   свідків  суд  заслуховує їх
показання.  Законні представники  підсудного  перебувають  в  залі
судового засідання протягом всього судового розгляду.
     У виняткових випадках,  коли участь законного представника  в
судовому  засіданні  може завдати шкоди інтересам  неповнолітнього
підсудного,   суд вправі своєю мотивованою ухвалою обмежити участь
законного представника в тій чи іншій  частині  судового засідання
або усунути його  від  участі  в  судовому  розгляді  і  допустити
замість  нього  іншого  законного   представника   неповнолітнього
підсудного.
     Неявка законного представника підсудного не  зупиняє розгляду
справи, якщо суд не визнає його участь необхідною.

     Стаття 442. Участь у судовому розгляді представників комісій
                 та інспекцій у справах неповнолітніх

     Про  час  і  місце  розгляду   справи   неповнолітнього   суд
повідомляє комісію  та  інспекцію  в  справах  неповнолітніх.  Суд
вправі викликати  в  судове  засідання  представників  комісій  та
інспекцій в справах неповнолітніх.
     Представник комісії  в  справах  неповнолітніх   у   судовому
засіданні   вправі   заявляти   клопотання,   ставити    запитання
підсудному, його  законним  представникам,  потерпілому,  свідкам,
експертові та спеціалістові, висловлювати думку з приводу найбільш
доцільної  форми   перевиховання  підсудного.   Зазначені    права
роз'яснюються представникові комісії в  справах  неповнолітніх   у
підготовчій частині судового засідання.
     Представник інспекції в справах неповнолітніх має право  бути
присутнім  у  залі  судового  засідання  і  з  дозволу  суду   дає
пояснення.
     Названі в  цій статті особи у необхідних випадках можуть бути
допитані як свідки.
( Стаття 442 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 443. Участь у судовому розгляді представників
                 підприємств, установ і організацій

     Про  час  і  місце  розгляду   справи   неповнолітнього   суд
повідомляє підприємство, установу та організацію, в яких  навчався
чи працював неповнолітній, а в разі потреби  й  інші  організації.
Суд  вправі  викликати  в  судове  засідання   представників   цих
організацій, а  також  представників  громадських  організацій  за
місцем роботи батьків, опікуна або піклувальника підсудного.
     Представники зазначених    організацій   мають   право   бути
присутніми в залі  судового  засідання  і  з  дозволу  суду  дають
пояснення.  В  необхідних  випадках  вони  можуть бути допитані як
свідки.
( Стаття 443 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

     Стаття 444. Видалення неповнолітнього підсудного з залу
                 судового засідання

     Суд, вислухавши  думку  захисника  і  законного  представника
підсудного   та   прокурора,   вправі   своєю   ухвалою   видалити
неповнолітнього  з  залу  судового  засідання  на час  дослідження
обставин,  що можуть негативно вплинути на  неповнолітнього.  Якщо
обставини,   які   досліджувалися  у  відсутності  неповнолітнього
підсудного, пов'язані з його обвинуваченням, головуючий повідомляє
про  них  підсудного  після  повернення  його  до   залу  судового
засідання.
( Стаття 444 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N  2857-12
від 15.12.92 )

     Стаття 445. Питання, що вирішуються судом при постановленні
                 вироку

     При постановленні вироку,  крім  питань,  зазначених у статті
324 цього  Кодексу,  суд зобов'язаний  в разі  умовного засудження
неповнолітнього   чи   застосування   до   нього  міри  покарання,
не зв'язаної з позбавленням волі, або відстрочки  виконання вироку
відповідно   до   статті  46-1   Кримінального   кодексу   України
(  2001-05  )  обговорити  питання  про  необхідність  призначення
неповнолітньому громадського вихователя.
( Стаття 445 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

      Стаття 446. Зміст вироку

     У вироку в справі неповнолітнього, крім даних,   передбачених
статтями 333, 334 і 335 цього Кодексу, повинно бути зазначено:
     у мотивувальній  частині  -  підстави,   з  яких  суд вважає
необхідним призначення громадського вихователя;
     у резолютивній   частині   -   про  необхідність  призначення
громадського   вихователя   у   випадках   умовного    засудження,
застосування покарання, не зв'язаного  з  позбавленням  волі,  або
відстрочки   виконання   вироку   відповідно   до   статті    46-1
Кримінального кодексу України.
( Стаття 446 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  6834-10
від 16.04.84 )

      Стаття 446-1. ( Стаття 446-1 виключена на підставі Указу ПВР
                    N 6834-10 від 16.04.84 )

      Стаття 447. Порядок застосування до неповнолітнього
                  примусових заходів виховного характеру


     Коли суд при розгляді  кримінальної  справи,  що  надійшла  з
обвинувальним   висновком,  прийде   до  висновку  про  можливість
виправлення неповнолітнього,  який  вчинив  злочин,  що  не  являє
великої   суспільної  небезпеки,  без  застосування  кримінального
покарання, він виносить ухвалу, а  суддя  постанову  про  закриття
кримінальної  справи  і  вирішує  питання  про   застосування   до
неповнолітнього одного з примусових заходів  виховного  характеру,
передбачених статтею 11 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ).
      Справу,  що  надійшла  до  суду  від  прокурора  в  порядку,
передбаченому статтею 7-3 або 9 цього Кодексу, народний суддя  або
голова суду, якщо він згоден з  рішенням,  прийнятим  слідчим  або
прокурором, призначає до розгляду в судовому засіданні у строк  не
пізніше десяти  днів,  а  в  разі  незгоди  -  повертає  прокурору
мотивованою постановою.
     Розгляд справ,  зазначених  у  частині  другій  цієї  статті,
провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою  участю
прокурора  і  захисника.  При  цьому   заслуховуються    пояснення
неповнолітнього,  його  законного   представника,    перевіряються
докази,  які  доводять  або  спростовують  вчинення  даною  особою
суспільно  небезпечного  діяння,  а  також   перевіряються    інші
обставини, які мають істотне значення для  вирішення  питання  про
застосування  примусового  заходу  виховного  характеру.  Під  час
розгляду  справи  ведеться  протокол  судового  засідання.   Після
закінчення  судової  перевірки  справи  свої  думки    висловлюють
прокурор, потім захисник.
     В разі наявності достатніх підстав  вважати,  що  особа,  яка
підлягає   за   ухвалою   суду   направленню    до    спеціального
навчально-виховного   закладу,   буде    займатися    протиправною
діяльністю, а також з метою забезпечення  виконання  своєї  ухвали
суд вправі тимчасово, строком до 30  діб,  помістити  цю  особу  у
приймальник-розподільник для неповнолітніх, який доставляє  її  до
спеціального навчально-виховного закладу.
( Стаття 447 із змінами, внесеними згідно  з  Законами  N  2464-12
від 17.06.92, N 3787-12 від 23.12.92 )

      Стаття 448.  Питання,  які  підлягають  вирішенню  судом  у
                  справах   про  застосування  примусових  заходів
                  виховного характеру

     Заслухавши у судовому засіданні думки прокурора  і  захисника
щодо справи, яка надійшла згідно з пунктом 1  статті  232-1  цього
Кодексу, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення  ухвали,  де
вирішує такі питання:
     1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого
провадилося попереднє слідство;
     2) чи  винна  у  цьому  діянні особа, щодо якої розглядається
справа;
     3)  який  саме  примусовий  захід   виховного   характеру   з
передбачених статтею 11 Кримінального  кодексу  України  має  бути
застосовано до цієї особи.
     За результатами розгляду цих справ суд виносить ухвалу.
( Кодекс доповнено статтею 448 згідно  з  Законом  N  3787-12  від
23.12.93 )

      Стаття 449.   Оскарження   ухвали   суду   про  застосування
                  примусових  заходів  виховного   характеру   або
                  внесення на неї подання прокурора

     На ухвалу, винесену судом у порядку,  передбаченому  статтями
447 і 448 цього Кодексу, може бути  подано  касаційну  скаргу  або
внесено окреме подання прокурора у загальному порядку.
( Кодекс доповнено статтею 449 згідно  з  Законом  N  3787-12  від
23.12.93 )

источник: сайт Верховной Рады Украины (http://www.rada.kiev.ua)